The Economist: Обмін звинуваченнями

Приводом для чергової статті Trading Insults стала остання торгова війна з Росією. Дякую побратиму Сергію Лещенку за надіслане посилання. Переклад мій.

Обмін звинуваченнями

Ніхто не зможе звинуватити Сергія Глазьєва у двозначності. Нові російські торгівельні обмеження з Україною було застереженням проти “суїцидального” кроку щодо підписання угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, заявив головний економічний радник президента Володимира Путіна. І якщо справи йдуть у цьому напрямку, нові правила можуть стати ще жорсткішими. Зі свого боку, ЄС визначив позицію Росії як “неприйнятну”.

Росія вдається до все більш активних зусиль, щоб утримати найбільшу країну, яка входила до її колишньої імперії, від руху на Захід і підштовхнути її (Україну) натомість приєднатися до конкурента ЄС, керованого Кремлем Євразійського Митного союзу. З наближенням саміту ЄС у Вільнюсі в листопаді, включаються всі засоби, включаючи “м'яку силу” (soft power) (розмови про спільну православну спадщину), пряник (дешевий газ і доступу до ринків) та батіг (торгові санкції).

Росія вдалася до шантажу у липні із забороною на виробництво кондитерської продукції Roshen, великої української компанії, нібито тому, що вони містили канцерогени. Це було дивним: інші клієнти не скаржилися. 14 серпня Федерація роботодавців України, члени якої виробляють 70% ВВП, повідомила, що суворі митні процедури Росії паралізують торгівлю. На частку Росії припадає чверть експорту України; за словами ФРУ, обмеження можуть коштувати до $ 2,5 млрд. у другій половині року. Roshen повідомив про звільнення 400 працівників. Запоріжсталь, сталеливарний концерн, сам упереджувально зупинив експорту до Росії. Її материнська компанія, Метінвест, що належить найбагатшій людині України Рінату Ахметову, поскаржилася на затримки і вибіркові перевірки, які пошкоджують продукцію.

Але тиск, здається, був застосований неоднаково. Тільки деякі підприємства повідомили про блокаду. Інші стверджували, що товари перетинають кордон безперешкодно. Головою Федерації роботодавців є Дмитро Фірташ, впливовий магнат, який колись керував прибутковим газовим посередником RosUkrEnergo (нині неіснуючий) і чий бізнес тісно пов'язаний з ринком Росії. Тиск на нього, як думають деякі, може бути хорошим способом вплинути на президента України Віктора Януковича.

Збитки від обмеження торгівлі можуть бути меншими від заявлених. Dragon Capital, інвестиційний банк в Києві, вважає цю цифру близькою до 500 млн доларів. Українські чиновники тепер кажуть, що Росія дала задній хід, хоча ніхто в Москві це не підтверджує. У всякому разі, Україна не в змозі вести торговельну війну. Цього року мають відбутися рекордні виплати у погашення зовнішнього боргу. Економіка знаходиться у стані рецесії і валютні резерви впали нижче безпечного порогу, якій оцінюється на рівні трьох місяців імпортування.

Росія також може чинити тиск на інших фронтах, таких як газовий. Україна наближається до зими з дефіцитом у 3,5 мільярда кубометрів (bcm) з нікчемними 12.5 мільярдів кубометрів резервів, які планує сформувати до початку “опалювального сезону” на 1 жовтня. Торік вона мала 20 мільярдів кубометрів газу. Нафтогаз, державна газова компанія, тоне у боргах і збільшує зростаючу дірку в державному бюджеті кожного місяця.

У попередні роки, спроби Росії здійснити політичний тиск за рахунок скорочення поставок газу вдарили по Україні та країнах ЄС, які імпортують газ Росії через неї. Войцех Конончук з Ośrodek Studiów Wschodnich (OSW), Варшавського think tank, вважає, що Україна повинна мати принаймні на 5-6 мільярдів кубометрів газу більше в даний час. Кремль буде вичікувати і спостерігати, як його переговорна позиція буде міцнішати, а українська слабшати, вважає він. Газова війна навряд чи: буде досягуто згоди, єдине питання полягає в тому, чи для України це буде “дуже погано або просто погано”.

Інша суперечка з Москвою стосується телеефіру. Фірташ володіє найбільшим телеканалом України Інтером, а його колеги-олігархи контролюють основну частину ринку засобів масової інформації. Тарас Березовець, політтехнолог, каже, що Кремль програв “інформаційну війну” проти Європи, і тепер потребує активів олігархів, щоб надолужити згаяне. “Це не просто торгова війна, це війна за уми українського народу”.

Пан Янукович, якого чекають нові вибори на початку 2015 року, загнаний між цими обмеженнями. Угода з ЄС буде популярною серед людей, але економічна криза чи конфлікт з олігархами обмежать його шанси. У довгостроковій перспективі російські санкції підуть на користь Україні, так само, як це сталося у випадку з Грузією в 2008 році. Як наслідок, грузинські виробники були змушені підняти стандарти і конкурувати на світовому ринку. Але пан Янукович і Україна, можливо, не матимуть стільки часу.