Та встановіть уже нарешті лічильник!

Підвищення комунальних тарифів останнім часом стали темою №1 як у ЗМІ, так і в “кухонних” розмовах. І хоч на урядовому рівні лунають запевнення, що зростання тарифів не передбачається принаймні для людей, які не є багатими, далеко не всі пересічні українці цьому вірять. Мовляв, може, підвищення й не буде, але можуть розпочати таке “доведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня”, що мало не видасться.

Скільки коштує гігакалорія?

Утім, фахівці вже зараз можуть сказати, яким має бути той економічно обгрунтований рівень, принаймні на теплопостачання. Так, директор департаменту тарифної політики у сфері теплозабезпечення Національної комісії державного регулювання у сфері комунальних послуг Микола Расковський зауважує, що нині встановлений Нацкомісією середній тариф однієї гігакалорії тепла становить 227 гривень (без ПДВ), хоч фактична її вартість (в середньому) на 2013 рік — 312 гривень.

До речі, Нацкомісія розраховує тарифи лише для великих компаній, їх трохи більш як 200, але вони в сукупності виробляють майже 95% всього тепла, яке йде системами централізованого опалення. Решту ж тепла виробляють 415 маленьких організацій, тарифи для них встановлює місцева влада.

Микола Расковський зауважив, що Нацкомісія уже вивела економічно обгрунтований рівень собівартості виробництва, транспортування і постачання теплової енергії для 37 теплопостачальних компаній країни — найбільших, які загалом дають 65% тепла всієї країни.

— Це обгрунтовані розрахунки, і той, хто на цьому розуміється, може прийти і подивитися їх, — зауважив посадовець. — А ось питання введення їх як чинних — це зовсім інша річ. Адже питання підвищення тарифів тісно пов’язане з платоспроможністю нашого населення.

Однак навіть цю обгрунтованість громадськість ставить під сумнів. Так, голова правління Громадського комітету захисту прав громадян з Луганська Микола Козирєв пропонує послуговуватися терміном не економічної, а наукової обгрунтованості.

— У радянські часи, в 1960-х роках, коли почалося масове будівництво, було прийнято науково обгрунтовані нормативи на опалення, які затверджено Держпланом СРСР від 1967 року, — зауважує він. — Основним показником цих науково об∂рунтованих тарифів була опалювальна характеристика будівлі або однотипної групи будівель. Так ось, узяли до уваги 1800 проектів. Зробили розрахунки по 290 містах і селищах міського типу. Розраховували затрати енергії на опалення не квадратного метра, як тепер, а кубометра, бо опалюють зазвичай об’єм, а не площу. І це був науковий підхід. Зараз привели все до квадратних метрів. Чому так відбулося? Тому, що на початку 1990-х у країні почалась активна приватизація. Тоді було не до капітальних вкладень. Ось і зробили укрупнені нормативи.

Окрім того, нині тарифи на опалення розраховуються із застосуванням середніх температур сторічної давності, коли зими були холоднішими, зауважує Микола Козирєв. Тож, переконує він, нині споживачі, які користуються центральним опаленням, переплачують майже 12 мільярдів гривень щороку.

Якщо так, то будь-які розмови про підвищення тарифів недоцільні. Скоріше слід говорити про їх зниження.

Інна КОСЯНЧУК