Заява генпрокурора Юрія Луценка про кримінальне провадження щодо очільника Міністерства внутрішніх справ Арсена Авакова збудила в Україні багатьох, окрім самого Арсена Борисовича. Поки ЗМІ в різних ракурсах обсмоктували слова генпрокурора та громадського антикорупціонера Віталія Шабуніна та розмірковують, чи в підслідності ГПУ справи проти міністрів, і який конкретно лист пана Шабуніна змусив таки Луценка розпочати розслідування стосовно “колеги” з МВС, винуватець дійства рекламує у “Фейсбуці” книжку про міліцейські добробати, навіть не намагаючись виправдовуватися, хоча, за традицією фігурантів луценківських розслідувань мав би малювати на мапі шляхи відступу та збирати торбу в дорогу. От тільки Аваков чудово розуміє, що нібито резонансна заява Юрія Віталійовича не означає геть нічого, і ані “казенний дім, ані “дорога дальняя” найближчим часом йому не загрожують.
На справді єдиний сенс заяви Луценка про справу щодо Авакова — іміджевий. Мовляв, для мене як і перед законом всі однакові — прийшла від Шабуніна “кляуза” про нібито оборудки Авакова — вона буде внесена в Єдиний реєстр досудових розслідувань, що в перекладі на більш звичну Луценку юридичну термінологію епохи до чинного Кримінального процесуального кодексу більш-менш еквівалентно “порушено кримінальну справу”. А бути таким принциповим змушуэ чинний КПКУ, ухвалений ще за злочинної влади Януковича, який прямо зобов'язує вносити усі повідомлення про вчинення злочину в ЄРДР.
І якщо до 2012 року, коли набув чинності новий кодекс, “порушення кримінальної справи” обов'язково означали для будь-якої людини серйозні неприємності з законом, адже слідчий перш ніж ухвалити процесуальне рішення про оформлення справи мусив ретельно вивчити усі обставини і за потреби або порушити справу або відмовити в цьому. Отже сам факт порушення справи уже означав, що правоохоронці або мають якісь докази проти підозрюваного, або всерйоз налаштовані їх знайти.
За новим же КПК правоохоронець, який отримав заяву потерпілого чи повідомлення про вчинення злочину від сторонньої особи, зобов'язаний негайно внести дані в Реєстр досудових розслідувань і лише після цього з'ясовувати, а чи мав місце склад злочину взагалі. І тоді вже провадження або закривати, або доводити до суду.
Таким чином Луценко був зобов'язаний “відкривати справу” проти Авакова, отримавши від Шабуніна більш-менш юридично грамотний лист, в іншому випадку дуже легко нарватися на звинувачення у неналежній реакції на звернення про скоєння злочину. Якщо вірити Шабуніну, то щодо однієї з його скарг стосовно Авакова, суд уже змусив ГПУ занести інформацію в ЄРДР. Можливо саме цю справу і мав на увазі пан Луценко, коли говорив про Авакова, а може якусь іншу. Зрештою це не має жодного юридичного значення. Адже йдеться лише про бюрократичну процедуру внесення даних в реєстр.
Що і було доведено прес-секретарем Луценка Ларисою Сарган, яка в коментарі “Деловой столице” за пару годин після заяви Луценка повідомила, що факти викладені в листі Шабуніна не підтвердилися і до Авакова у ГПУ немає жодних претензій. Що і слід було довести. А ще Сарган додала, що, приміром, була аналогічна справа і проти Арсенія Яценюка за листом Сергія Капліна, але вона також закрита...
Тарас КЛОЧКО
