Стриманий МВФ

Про це заявив голова МВФ Домінік Стросс-Кан, чим дуже засмутив українських чільників, які сподівались отримати ці кошти вже найближчим часом. “Главред” з’ясував, чим нам загрожує відкладання співпраці з фондом

Немає консенсусу — немає кредиту

Незважаючи на неформальну практику МВФ призупиняти співпрацю з країнами напередодні виборів, складається враження, що таке рішення щодо України Міжнародному валютному фонду далося нелегко. Адже навіть після невиконання Україною низки взятих на себе зобов’язань у МВФ не поспішали з радикальними висновками. Зокрема, після ухвалення Верховною Радою закону про підвищення соцстандартів, МВФ протягом певного часу зберігав оптимізм щодо України, рекомендуючи Президенту Ющенку в цьому випадку скористатись своїм правом вето.

Але Ющенко, незважаючи на рекомендації, таки підписав цей закон. Проте у Фонді продовжували закликати українську владу помиритися, надалі боротися з кризою і злагоджено співпрацювати з МВФ. Так, на початку цього місяця в інтерв’ю корпоративному виданню МВФ The IMF Survey голова Місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу заявила буквально таке: “Має місце одна серйозна неузгодженість між представниками влади щодо того, яким чином рухатися далі. Ми сподіваємося, що гілки влади в Україні вже найближчим часом порозуміються — навіть на тлі майбутніх виборів, керуючись інте¬ресами стабільної та сильної української економіки”. Наступного дня про необхідність широкого консенсусу в Україні на брифінгу в штаб-квартирі МВФ згадала керівник департаменту зовнішніх відносин Фонду Керолін Аткінсон. І дещо згодом свою думку висловив Домінік Стросс-Кан.

Насправді закон про підвищення соцстандартів не є таким неприйнятним для Фонду, як про це говорять, зате він яскраво ілюструє відсутність у країні політичного консенсусу. Адже, по-перше, МВФ завжди виступав за підвищення рівня життя, якщо це не створює надмірного дисбалансу в кош¬торисі країни і не провокує інфляційних та соціальних ризиків. По-друге, після підписання даного закону ще слід ухвалити відповідні зміни до бюджету, але окремі експерти можливість внесення цих змін оцінюють досить скептично. По-третє, для виконання цього закону треба знайти відповідні ресурси, що є досить складним (якщо виключити додаткову емісію). Зрештою, наші поінформовані джерела в експертних колах “не на диктофон” розповідають про те, що, незважаючи на заяву Стросс-Кана про перенесення співробітництва з Києвом, усе ще може змінитись — і кредитні кошти МВФ таки потраплять на рахунки НБУ до президентських виборів. Ця інформація свідчить про те, що у Фонді не виключають можливості відновлення співпраці з Україною найближчим часом за умови встановлення політичного консенсусу. Власне, за словами віце-прем’єра Григорія Немирі, начебто саме про це у нещодавній телефонній розмові йому повідомив голова МВФ. Але звідки виникне політичний консенсус в умовах президентських виборів, ніхто не каже.

Те, що саме ухвалення закону про підвищення соцстандартів не надто вплинуло на рішення МВФ про відкладення кредитування України, стверджують і в Центрі Разумкова. “Набагато серйозніше — відсутність в Україні структурних змін протягом року. Під час кризи Фонд відносно поблажливо ставиться до всіх країн, але в Україні не було виконано жодної структурної вимоги щодо рекапіталізації, дефіциту бюджету, пенсійного фонду, структури власності тощо. Тому закон про підвищення соцстандартів — це не причина, а привід для відмови видати зараз черговий кредит”, — розповів “Главреду” директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.
Експерти: рішення МВФ — передбачуване

Як би там не було, а новина щодо того, що МВФ відтермінує співпрацю з Україною, виявилась однаково неприємною і очікуваною. “Тут не надто й чекали на цей транш до нового року. Адже Україна цьогоріч виконувала свої зобов’язання перед МВФ надто “м’яко”. Тому й вірогідність отримання нової порції кредиту була досить низькою”, — стверджує Юрчишин.

На думку директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря Бураковського, перенесення рішення МВФ про виділення Україні чергового траншу після виборів є абсолютно логічним кроком. “Подібне рішення нещодавно ухвалювалося щодо Румунії, але там ситуація дещо інша — оскільки після виборів немає сформованого уряду. Україна доволі впевнено рухалася саме до цього рішення МВФ, бо, зрештою, принциповим для фонду є єдина консолідована позиція країни. Адже МВФ не може у кожній країні окремо домовлятись з різними гілками влади та політичними силами щодо реалізації своїх програм”, — розповів він “Главреду”. Що ж до закону про соцстандарти, то Бураковський певен, що цей нормативний акт поставить під загрозу ситуацію з українським бюджетом і з українськими фінансами. “Через підписання закону про підвищення соцстандартів у МВФ виникло логічне запитання: якщо ви створюєте додаткові ризики для своєї фінансової системи, то чому МВФ повинен ці ризики оплачувати суто з політичних міркувань?” — стверджує експерт. Рішенню МВФ не здивувались і в Міжнародному центрі перспективних досліджень. “Якщо Україна в меморандумі МВФ взяла на себе зобов’язання, а потім їх не виконала, то не дивно, що МВФ не хоче продовжувати співпрацю”, — додає старший аналітик МЦПД Олександр Жолудь.

“Україна не помре без траншу”

Якщо четвертий транш МВФ все-таки не потрапить до НБУ до президентських виборів, то нічого страшного очікувати не варто, вважають експерти. “Зараз резерви досить стійкі. До кінця року значних виплат за державними боргами немає, і є сподівання, що прийде валюта під вибори. Тому, думаю, певний елемент валютної збалансованості зберігатиметься. Більше того, залучення кош¬тів з допомогою високодохідних облігацій внутрішньої державної позики повинно спрацювати ще раз, адже інших ресурсів немає”, — каже Юрчишин.

Утім, за словами експерта, такий оптимістичний прогноз — лише до виборів. “Після виборів ситуація буде цілком іншою. Бо якщо не відбудеться певної стабілізації, то замість об’єднання зусиль триватимуть звинувачення одне одного у всіх бідах, і тоді буде не до позитиву”, — зазначає він.

Щодо відсутності потреби повернення знач¬них зовнішніх боргів до кінця року згадує і Жолудь. “За останні два місяці цього року не прогнозують значних виплат за зов¬нішнім боргом, особливо враховуючи перенесення на пізніше виплату наявного боргу. Тому я не став би говорити про те, що у нас можуть виникнути серйозні проблеми з виплатою зовнішніх кредитів до кінця цього року”, — каже він.

Водночас, за словами економіста, негативний ефект для зовнішніх інвесторів, які можуть побоюватись ослаблення економіки України, створює саме факт відмови МВФ. Адже те, що Україна не змогла домовитись навіть з такою структурою, як МВФ, що доволі поблажливо ставиться і позичає кошти навіть тоді, коли приватні інвестори не йдуть до країни, надсилає інвесторам негативний сигнал, у тому числі й тим, хто вже володіє українськими активами”, — переконаний Жолудь.

“Україна не помре без траншу, але є проб¬леми щодо дотримання державою соціальних зобов’язань, платежів за російський газ. Також існує значна кількість дірок у бюджеті”, — пояснює важливість коштів МВФ саме зараз Бураковський. Тому, за його словами, неотримання четвертого траншу МВФ, з одного боку, суттєво зменшує наші можливості фінансувати відповідні зобов’язання держави, а з іншого — загрожує призупиненням багатьох програм, що пов’язані з МВФ. “Також через втрату співпраці з МВФ знизяться українські рейтинги, а це означає, що кошти, які ми теоретично можемо позичити на світових ринках, стають для країни більш дорогими, або й узагалі — недоступними. Крім того, це вбиває бажання наших партнерів за кордоном надавати нам кошти або реструктуризувати борги українських компаній”, — зізнається експерт.

МВФ між економікою та політикою

В експертному середовищі немає єдиної точки зору з приводу того, з чим пов’язане таке рішення МВФ. Скажімо, Ігор Бураковський вважає, що рішення МВФ про перенесення надання Україні четвертого траншу є суто економічним. Водночас його колега Василь Юрчишин стверджує, що тут більше політики: “Це рішення МВФ є на 90% політичним”.

Насправді Україна створила Фонду чимало незручностей. З одного боку, ситуація з невиконанням Україною зобов’язань — критична, і причин, аби взагалі припинити кредитування за програмою stand-by, — достатньо. З іншого боку, це підриває політичну значимість МВФ як міжнародної фінансової інституції, а також наражає на небезпеку європейський капітал, який інвестовано в українську банківську систему.

Саме тому в даному випадку завдання МВФ — зберегти своє обличчя. Формально рішення про наступний транш Фонд не ухвалював, чим уник шквалу критики на свою адресу щодо підтримки уряду Юлії Тимошенко, який насправді виконав не всі пункти меморандуму про співпрацю. Тим не менше, без грошей МВФ Україна не залишиться, адже Київ має доступ до своєї квоти в МВФ — розміром близько $2 млрд. Прецедент використання цих коштів уже існує — плата за російський газ за жовтень. Таким чином, МВФ одним пос¬трілом вбиває двох зайців — і Україні доступна певна грошова допомога, і Фонд зберігає репутацію.

Юрій ОНИШКІВ