Шоста вимога. Законопроект “Про медіа” спричинив серйозний скандал, але оцінювати його насправді зарано

30 серпня Верховна Рада 233 кнопками ухвалила в першому читанні законопроект “Про медіа”. Це відбулося на тлі гострої дискусії про послаблення механізмів, які запобігають русифікації у документі. Депутат від “Європейської Солідарності” Володимир В’ятрович заявив, що законопроєкт не можна ухвалювати навіть у першому читанні, а його однопартієць Микола Княжицький — що він “проросійський” та одночасно суперечить і європейським зобов’язанням України, і демократичним принципам.

Головними проблемами згадані політики називають зменшення квоти української на радіо на 10%, повернення на екрани російських артистів через “зведення нанівець Переліку осіб, які створюють загрозу національному медіа-простору України”, скасування заборони на популяризацію російської влади у ТБ-передачах та фільмах, а також заборони на приниження української мови у фільмах. А ще — через “дозвіл безкарно порушувати закон про мову, транслюючи фільми російською”.

Що стосується російських артистів, то в документі не скасовують заборони на гастролі осіб, які перебувають у Переліку таких, що створюють загрозу нацбезпеці. Але орган, який затверджує цей Перелік пропонується змінити: з центрального виконавчого органу на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення. Член Нацради та фахівець робочої групи, яка працювала над проектом Олександр Бурмагін стверджує, що раніше цей Перелік працював “напівтаємно”, що дозволяло довільно виключати артистів із чорного списку або вносити їх до нього. Так було, наприклад, з Філіпом Кіркоровим, новини про включення і виключення якого із Переліку протягом певного часу з’являлись майже щомісяця із новими доповненнями.

Що стосується скасування заборони на популяризацію російської влади, то у новій редакції справді видалили частину, що забороняє популяризацію саме органів держави-агресора. З тексту зникло визначення терміну “органи держави-агресора”, тоді як у попередній редакції розгорнуто перераховані усі відповідні структури.

Втім, правки не зовсім скасовують цю вимогу, а дещо змінюють її сенс. Тепер це виглядає як заборона “розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму”. Крім того, зберігається заборона на висвітлення у позитивному світлі радянських органів безпеки у будь-якому вигляді. З одного боку, таке формулювання потенційно збільшує коло заборонених до показу фільмів, але з іншого — залишає досить широке поле для інтерпретацій поняття “російський нацистський режим”.

Скасування заборони на приниження та зневажання української мови у фільмах також має місце в новій редакції закону. У тексті перелічений список різних заборонених до показу у фільмах матеріалів, які ображають ту чи іншу спільноту або зачіпають чутливі національні питання. Раніше серед таких матеріалів були ті, “які пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, спрямовані на ліквідацію незалежності України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації, приниження чи зневажання державної мови…”. У законопроєкті пропонують змінити список, забравши згадку про державну мову.

На зміни вже відгеагував Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. “Будь-які спроби звузити сферу її функціонування можуть завдати втрат для української державності”, — прокоментував посадовець. За словами Уповноваженого, проєкт треба суттєво доопрацювати, аби євроінтеграція не стала “дискримінаційною для національних інтересів”.

Стосовно квоти на використання українських пісень в ефірі, то, як і було передбачено, її збільшать із 35% до 40% відповідно до Закону 2310-IX. Проєкт закону “Про медіа” встановлює, що при порушені цієї квоти на 10% і менше, радіостанція отримує припис, на понад 10% — штраф. Якщо впродовж року буде п’ять і більше приписів, медіа також сплачуватиме штраф. Нардепи, що виступають проти цієї редакції закону, стверджують, що правки “фактично” означають зменшення квоти української на радіо на 10%. Про це під час виступу з трибуни у ВР заявив Володимир В’ятрович. Дехто із фахівців робочої групи розробки законопроєкту називає такі твердження маніпулятивними, зокрема й Олександр Бумагін.

Втім, автори нової редакції закону “Про медіа” погоджуються, що багато моментів варто “відшліфувати”, зокрема й ті, що стосуються питання квот. Наступного дня після голосування про це заявила депутатка від “Слуги народу” Євгенія Кравчук. За її словами, відбудеться “уточнення формулювань”, зокрема з приводу “оцих 10 відсотків від 40…як обраховується оце відхилення від квоти на радіо, яке без штрафу”, — повідомила Кравчук у коментарі ГО “Детектор медіа”.

Встигнути до нового року

Законопроєкт про медіа поповнює вже чималий перелік питань, які пов’язані з кандидатським статусом України в ЄС. Так звані “сім вимог Євросоюзу” і все, що з ними пов’язане, підживлюють полум’я інтересу до внутрішньополітичних суперечок у момент, коли більшість уваги сконцентровано на війні.

У цьому переліку і ймовірне наповнення конкретними іменами реєстру олігархів, і продовження реформи судової системи та слідчих органів. Над усім цим висить дедлайн виконання вимог для України, датований кінцем 2022-го року. Тоді у Брюсселі оцінять прогрес по кожному з напрямків і в разі незадоволення теоретично можуть відібрати в України статус кандидата на вступ. З ним і значну долю прихильності до України у війні з боку європейців, і фінансування, яке передбачає статус кандидата. Можна передбачити, що цьогоріч баталії про “сім вимог” займуть місце, яке зазвичай посідають суперечки щодо бюджету наприкінці року.

У шостій вимозі Єврокомісії прямо написано, що Україна зобов’язана “подолати вплив корисливих інтересів шляхом прийняття закону про ЗМІ, який відповідає законодавству України відповідно до Директиви ЄС про аудіовізуальні медіа-послуги та надає повноваження незалежному медіа-регулятору”. Це база, а далі починаються трактування, які й призвели до нинішнього скандалу.

Засідання профільного комітету Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики свідчать, що всі сторони на словах не заперечують проти необхідності зберегти суворість норм стосовно російського медіа-продукту в Україні. Однак різночитання у підході.

Микита Потураєв, голова комітету та ключовий автор і лобіст нинішньої версії законопроекту, апелює до того, що необхідні зміни можна внести між першим та другим читаннями, інакше це зірвало б погодження документу в Євросоюзі. Нинішню версію опублікували для ознайомлення у середині липня, а вже 23 липня Потураєв на засіданні комітету заявив, що офіційний переклад законопроекту через Офіс віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної надіслали на аналіз до Єврокомісії. Там мають відповісти, чи дійсно він погоджений з відповідною директивою ЄС.

На засіданні комітету 23 серпня, після якого скандал витік у публічний простір, Потураєв повторив це, зазначивши, що йдеться про аналіз “до першого читання” і що депутати матимуть “значно більше, ніж зазвичай часу” для внесення правок між першим і другим читаннями. Якщо ж певні правки внесли б перед голосуванням у першому читанні, то це нібито зірвало процес погодження з ЄС: мовляв, тоді вийде, що Єврокомісія аналізує неправильний документ.

Очевидно, що ставка на погодження документу з ЄС — буде основним аргументом прихильників законопроекту надалі. До пакету документів на сайті Ради додали окрему таблицю відповідності з нормами Євросоюзу і навіть саму медійну директиву ЄС і в оригіналі, і в перекладі. Зазвичай такого не відбувається.

Контраргумент опозиціонерів — які у комітеті представлені депутатами Євросолідарності Миколою Княжицьким, Володимиром В’ятровичем та Софією Фединою, а поза парламентом передусім рухом “Мова об’єднує” на чолі з Тарасом Шамайдою — в тому, що чинні норми на захист інформаційного поля України наперед нівелюють, а вже потім пропонують їх повертати. Цього може й не статися, якщо комітет відхилить відповідні правки депутатів. В’ятрович, наприклад, під час засідання комітету взагалі заявив, що функцію українських нардепів фактично “нівелюють” за запропонованого владою підходу. Опозиція наполягала на постатейному розгляді законопроекту ще на комітеті і лише після внесення змін — направити його на перше читання.

Загалом, і це пролунало під час засідання 23 серпня, депутати-опозиціонери заявляють, що не проти ключових норм законопроекту, які стосуються нового підходу до регулювання у галузі медіа. Той же Микола Княжицький називає документ “загалом непоганим”. Про це вони заявляли й раніше, наприклад, той же Микола Княжицький. Однак у депутатів Євросолідарності точно є й інші, крім мовних питань зауваження. Володимир Ар’єв, сам колишній медійник, охарактеризував документ так: “закон про медіа з можливістю нівелювати україномовність ЗМІ і поставити під контроль онлайн-медіа в стилі роскомнадзора”. Інше питання — майбутнє державного телеканалу “Рада”, який перед війною переформатували у черговий “інформаційний” і який матиме певні переваги перед конкурентами у разі ухвалення закону в цілому.

Ще одне питання стосується ключової норми законопроекту — суттєвого посилення функцій Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Серед іншого йдеться про можливість припиняти роботу медіа, якщо встановлено непрозорість їхньої структури власності. Той же Княжицький вже говорить, що у перехідних положеннях слід буде уточнити цей порядок.

Незважаючи на схвалення у першому читанні, про остаточну долю законопроєкту казати точно зарано. Як і про те, яким він стане у підсумку. Мотив влади зрозумілий: виконати без дорікань усі сім пунктів рекомендацій ЄС до січня Україна точно не встигне. Тому намагаються встигнути те, стосовно чого варто іти на найменші жертви, і що загалом відповідає інтересам. Їхнім ключовим козирем стане “погодження з Єврокомісією”, але навіть це не означає, що документ не змінять через механізм “перехідних положень”, які формально не змінюють суті, але можуть суттєво відтермінувати низку норм чи навпаки встановити спеціальні на певний час. Опозиція апелюватиме передусім до мовних норм та спроб обмеження свободи слова.

Однак справжні наміри сторін стануть зрозумілі тільки після публікації всіх поправок нардепів саме до другого читання. Навіть їхня кількість багато розповість про те, чи є у депутатів намір просто затягувати ухвалення будь-якого документу. Такий підхід в українському парламенті звичний, а “епічних” законопроектів навіть відносно нещодавно було багато: від ринку землі до “антиколомойського”. Щодо владної команди, то поправки багато розкажуть і про неї: слідкуйте за перехідними положеннями. У будь-якому разі, нинішній скандал — ще не бій, а радше розігрів перед сутичкою.