Розумний інвестор. Стратегія вартісного інвестування

Бенджамін Ґрем — американський економіст та інвестор. Вважається батьком “вартісного інвестування”. Викладав у Колумбійській бізнес-школі.

У своїй праці Ґрем зосереджується не так на техніках, як на принципах інвестування й поведінки інвесторів, емоційному складнику й важливих аналітичних механізмах.

Це оновлене видання доповнено сучасними прикладами від Джейсона Цвейґа, які ілюструють актуальність принципів інвестування. 

БізнесЦензор публікує уривок із книжки “Розумний інвестор. Стратегія вартісного інвестування” Бенджаміна Ґрема та Джейсона Цвейга, яка вийшла українською у видавництві “Наш формат”.

Інвестор і його консультанти

Унікальність інвестиційних операцій з цінними паперами як особливого виду діяльності полягає в тому, що інвестор практично завжди тією чи іншою мірою консультується з іншими особами. Здебільшого інвестори — непрофесіонали.

Вони вважають, що професіонали допоможуть їм дібрати акції для свого портфеля, і це цілком природно. Однак інвестиційна діяльність за своєю суттю має деякі особливості.

Прагнучи інвестувати кошти, люди звертаються до консультантів, щоб ті підказали їм, як заробити гроші. Це твердження дещо наївне.

Бізнесмени у своїй діяльності залучають консультантів, щоб отримати поради щодо різних аспектів свого бізнесу, але вони не чекають, що їм скажуть, як можна отримати прибуток.

Це їхня парафія. Коли вони чи звичайні любителі покладаються на поради інших людей у питанні отримання інвестиційного прибутку, то очікують особливого результату, якого навряд чи можна досягнути у звичайному бізнесі.

Якщо уявити, що, інвестуючи гроші в цінні папери, можна вийти на нормальний чи стандартний рівень дохідності, у такому випадку роль консультанта вдається визначити чіткіше.

Він використовуватиме свої професійні навички і досвід, щоб захистити своїх клієнтів від помилок і переконатися в тому, що вони отримують саме ті результати, які здатні принести їхні інвестиції.

Коли ж інвестор хоче, щоб його дохідність перевищувала середню, або ж його консультант прагне зробити для нього все можливе, постає питання, чи не бажає одна сторона і не вимагає друга більше, ніж може бути досягнуто насправді?

Тут уже йшлося про загальні критерії визначення нормальних чи стандартних результатів.

Основна теза зводиться до такого: якщо інвестор в управлінні своїми коштами покладається переважно на поради інших, йому потрібно або обмежити свою діяльність і діяльність своїх консультантів використанням стандартних, консервативних і навіть простих форм інвестування, або надзвичайно добре знати особу, яка буде скеровувати його кошти на підставі складніших стратегій.

Та якщо між інвестором і його консультантом існують звичайні ділові чи професійні зв’язки, він повинен сприймати менш традиційні поради, спираючись лише на свої знання і досвід, які дозволяють йому сформувати свою незалежну думку про рекомендації консультантів.

І тоді з категорії захисного або пасивного інвестора він переходить у категорію агресивного чи активного.

Інвестиційні консультанти і трастові відділи банків

Справжні професійні інвестиційні консультанти — іншими словами, надійні інвестиційні консалтингові фірми, чия річна вартість послуг доволі висока, — досить скромні у своїх обіцянках і прогнозах.

Зазвичай вони вкладають кошти своїх клієнтів у стандартні цінні папери, для яких властивий нормальний рівень процентних виплат і дивідендів.

Обираючи цінні папери, вони спираються переважно на стандартні інвестиційні стратегії, що спрямовані на отримання нормального рівня дохідності інвестицій.

У типових випадках вони вкладають не більше 10% загальних активів інвестора в цінні папери інших компаній, а більшу частину коштів клієнтів інвестують в акції компаній-лідерів і державні облігації (зокрема державні й муніципальні акції).

Крім того, вони зазвичай не вдаються до серйозних дій, щоб отримати прибуток за рахунок коливань фондового ринку.

Провідні консалтингові фірми не претендують на надзвичайні результати, але пишаються своєю обережністю, консерватизмом і компетенцією.

Основна мета таких компаній полягає в збереженні основної суми капіталу інвестора впродовж років і забезпечення консервативного рівня доходу.

Крім того, їхнє досягнення полягає в тому (а вони справді прагнуть більшого), що вони надають своїм клієнтам додаткові послуги.

Можливо, їхня найголовніша перевага, з погляду інвесторів, — у тому, що вони захищають своїх клієнтів від дорогих помилок. До того ж такі фірми пропонують пасивному інвесторові максимально можливу кількість послуг у сфері загального інвестування.

Усе, що ми сказали про компанії, які спеціалізуються на наданні послуг інвестиційного консалтингу, загалом можна застосувати й до трастових і консультативних відділів великих банків.

Інвестиційні банки

Термін “інвестиційні банки” застосовують до компаній, бізнес яких значною мірою пов’язаний з організацією, підпискою і продажем нових емісій акцій та облігацій. (Під підпискою, або андерайтингом, ми розуміємо гарантію емітента, що акції, які випускаються, будуть повністю продані).

Інвестиційні банки становлять чи не найбільший відсоток фінансової спільноти Волл-стрит, адже саме вони сприяють залученню додаткових коштів для розширення тієї чи іншої галузі.

Справді, найвагоміші аргументи на користь активного ринку, незважаючи на часті спекулятивні ексцеси, полягають у тому, що організовані фінансові ринки цінних паперів спрощують продаж нових випусків акцій і облігацій.

Якщо інвестори чи спекулянти вважають, що ринок ще не готовий прийняти нову емісію запропонованих ним цінних паперів, то вони можуть просто відмовитися їх купувати.

Стосунки між інвестиційним банком й інвестором схожі на стосунки продавця і можливого покупця.

У минулому значну частину нових випусків цінних паперів у грошовому вираженні складали облігації, які купували здебільшого такі фінансові організації, як банки і страхові компанії.

У цій сфері інвестиційні банки мали справу з вправними і досвідченими покупцями. Таким чином, будь-які рекомендації, які давали інвестиційні банки своїм клієнтам, мали піддаватися ретельному і скептичному аналізу. Тому операції майже завжди відбувалися в одній “ваговій” категорії.

Інша ситуація склалася зі стосунками між індивідуальним покупцем цінних паперів і компаніями, які здійснюють продаж нових випусків цінних паперів. У цьому випадку покупець часто недосвідчений і дуже рідко буває проникливим.

Він легко піддається впливу продавця, особливо коли йому пропонують звичайні акції, оскільки часто саме зі зростанням курсу акцій він пов’язує свої надії на швидке одержання прибутку.

Тому, щоб захистити себе, звичайний інвестор має більше покладатися на свою критичну оцінку якості цінних паперів, а не на сумління й етику працівників компанії, які продають йому цінні папери.

Треба віддати належне чесності і компетенції андерайтингових фірм, адже їм добре вдається поєднувати в собі доволі суперечливі ролі консультанта і продавця. Водночас покупцеві не варто цілковито покладатися на думку продавця.

У 1959 році ми писали: “Негативні результати такого некритичного ставлення періодично проявляються у сфері андерайтингу, до того ж особливо негативні результати спостерігаються під час продажу нових випусків звичайних акцій у періоди активної спекуляції”.

Невдовзі виявилося, що це попередження слушне. Як ми вже зазначали, 1960—1961 роки, а потім і 1968—1969-й були означені безпрецедентним заполоненням фондового ринку новими випусками цінних паперів низької якості, які продавалися за абсурдно високими цінами; у багатьох випадках спостерігалося подальше підвищення цін через необачну спекуляцію і маніпуляцію з ними.

Окремі доволі великі брокерські фірми певною мірою брали участь у цій сумнівній діяльності, яка демонструвала, що відоме поєднання жадібності, недалекоглядності і безвідповідальності не зникло з фінансової арени.

Безперечно, розумний інвестор дослухається до порад і консультацій, отриманих від інвестиційних банків, надто тих, які мають надійну репутацію; але, щоб сформувати власну думку, якщо в нього достатньо компетенції, він обов’язково піддасть їх розумному і незалежному аналізу або дослухається до рекомендацій іншого консультанта.

Резюме

Інвестори, які готові платити за управління своїми активами, можуть кваліфіковано обрати одну стабільну компанію з хорошою репутацією, яка спеціалізується на наданні послуг з інвестиційного консультування.

Крім того, вони можуть скористатися послугами інвестиційного відділу крупного трасту або послугами з управління капіталом, які на платній основі надають деякі провідні брокерські фірми — члени Нью-Йоркської фондової біржі.

Не варто сподіватися, що очікувані результати будуть визначними, але ці інституції цілком можуть забезпечити дохідність, подібну до дохідності середньостатистичного, добре поінформованого й обережного інвестора.

Більшість покупців отримують поради, по суті, навіть не сплачуючи за них.

Очевидно, що вони здебільшого не мають права і не повинні сподіватися на отримання вищої дохідності, ніж у середньому на фондовому ринку. Їм слід обережно ставитися до всіх — незалежно від того, чи це брокер, який обслуговує клієнтів, чи продавець цінних паперів, який обіцяє надзвичайну спекулятивну дохідність або прибуток.

Ця порада стосується і вибору цінних паперів, і керівництва у невловимому (а можливо, й оманливому) мистецтві торгівлі на фондовому ринку.

Пасивний інвестор, як ми його охарактеризували, зазвичай не може належним чином оцінити рекомендації щодо цінних паперів, надані консультантом. Але він повинен чітко пояснити і, можливо, неодноразово наголосити, які саме цінні папери він хоче придбати.

Якщо він дослухається до нашої поради, то обмежить свій портфель облігаціями високої інвестиційної якості і звичайними акціями провідних корпорацій, бажано тих, які можна придбати за не дуже високими цінами, якщо враховувати аналіз їхньої вартості.

Фінансовий аналітик, який представляє брокерську фірму з хорошою репутацією, може скласти список таких звичайних акцій і, спираючись на власний досвід, підтвердити інвесторові, чи можна їх купувати за нинішнім курсом.

Активний інвестор зазвичай тісно співпрацює зі своїми консультантами. Він хоче отримати докладні рекомендації і, виходячи з них, формуватиме свою власну думку.

Це означає, що очікування активного інвестора і характер операцій з цінними паперами відповідатимуть динаміці його власних знань і досвіду в цій сфері.

Лише у виняткових випадках, коли його консультанти продемонструють виняткову чесність і компетентність, інвестору варто діяти відповідно до наданих порад, не піддаючи їх докладному аналізу.

Чи потрібна вам допомога

Наприкінці славетних 1990-х років багато інвесторів вирішили діяти самостійно.

Самостійно проводити аналіз, обирати акції, торгувати ними через інтернет, заручившись допомогою брокерів і в такий спосіб заощаджуючи на оплаті дорогих послуг спеціалістів Волл-стрит з аналізу, консультацій і торгів.

На жаль, більшість таких “інвесторів-самоучок” стали незалежними саме напередодні найгіршого ведмежого ринку з часів Великої депресії. І в результаті пошилися в дурні, бо вирішили самотужки долати свій шлях.

Звичайно, невдача спіткала не лише їх. Ті інвестори, які діяли традиційно і кожне своє рішення узгоджували зі звичайними брокерськими конторами, також втрачали гроші.

Водночас багато інвесторів справді почуваються впевненими, покладаючись на досвід і поради, які може надати хороший фінансовий консультант.

Деякі інвестори можуть потребувати сторонньої допомоги консультанта, який покаже їм, який рівень дохідності їм слід очікувати від своїх інвестицій чи яку додаткову суму вони повинні заощадити, щоб досягти своїх фінансових цілей.

Інші можуть виграти просто від того, що їм буде кого звинуватити, коли курс їхніх інвестицій знизиться: замість того, щоб битися в агонії своїх сумнівів, у вас є той, кого можна покритикувати, хто може захистити і водночас підбадьорити.

Це психологічно стимулює вас продовжувати стабільно інвестувати, тоді як серце інших інвесторів мовчить.

Урешті-решт вам ніщо не заважає самотужки впоратися з управлінням вашим інвестиційним портфелем, але водночас немає ніякого сорому в тому, щоб звернутися в цьому питанні по професійну допомогу*.

Але як зрозуміти, що вам потрібна допомога? Ось кілька порад, які свідчать про те, що вона вам справді не завадить.

Великі збитки. Якщо з початку 2000 року і до кінця 2002-го ваш інвестиційний портфель втратив понад 40% своєї вартості, тоді результативність вашої роботи навіть гірша за найсумніші результати діяльності самого фондового ринку.

Немає значення, чому це сталося: через вашу лінь, нерозважливість чи вам просто не пощастило; зазнавши таких величезних збитків, ваш інвестиційний портфель просто волає про допомогу.

Збанкрутілий бюджет. Якщо ви постійно ледве зводите кінці з кінцями, не маєте жодного уявлення, куди йдуть ваші гроші, вам не вдається регулярно відкладати певну суму і хронічно не виходить вчасно сплачувати рахунки, тоді ваші фінанси вийшли у вас з-під контролю.

Консультант допоможе вам створити комплексний фінансовий план, у якому буде чітко зазначено, як і скільки ви повинні витрачати, брати в борг, заощаджувати чи інвестувати.

Хаос в інвестиційному портфелі. Дуже багато інвесторів уважали свої інвестиційні портфелі достатньо диверсифікованими, коли наприкінці 1990-х придбали 39 “різних” акцій інтернет-компаній чи акцій 7 “різних” американських інвестиційних фондів, які спеціалізувалися на “акціях зростання”.

Але це те саме, що й думати, що хор сопрано може заспівати партію соліста краще, ніж сам соліст сопрано. Байдуже, скільки сопрано ви зберете, хор ніколи не зможе відтворити всі низькі ноти, поки не долучиться баритон.

Так само якщо всі ваші інвестиції то зростають, то падають у вартості одночасно, ви позбуваєтесь інвестиційної гармонії, яку дає справжня диверсифікація. Зарадити в цьому питанні може професійний “план із розподілу активів”.

Великі зміни. Якщо ви стали самозайнятою особою і вам потрібно сформувати план пенсійних внесків, якщо у ваших стареньких батьків немає фінансів або оплата за навчання дітей здається непосильною, консультант може не лише повернути душевний спокій у ваше життя, а й допомогти досягти значного покращення якості вашого життя.

Ба більше, кваліфікований фахівець може гарантувати, що ви отримаєте користь із належного виконання положень податкового і пенсійного законодавства.

Бенджамін ҐРЕМ, британський економіст, американський інвестор