Російський завод купив ''Луганськтепловоз''

Утім, продаж може завершитися навіть тим, що урядові доведеться ще й доплатити російським інвесторам за приватизоване ними підприємство, адже росіяни вже вдруге виграють конкурс із продажу “Луганськтепловозу”.

Торги без торгів

На аукціоні з продажу унікального у своїй галузі підприємства, яке виробляє залізничні локомотиви та вагони,”Луганськтепловозу”, не було зроблено жодної пропозиції про підвищення ціни, а сам аукціон тривав менше півгодини.

Пропозиція першого учасника — Сумського МВО імені Фрунзе, що контролюється російським бізнесменом Костянтином Григоришиним, дорівнювала стартовій ціні, визначеній Фондом державного майна, і становила 400 мільйонів гривень. Брянський машинобудівний завод, що входить до російського Трансмашхолдингу, запропонував лише на 10 мільйонів гривень більше — і виграв конкурс.

Загалом, ситуація для спостерігачів та журналістів виглядала, як повторення аукціону з продажу Одеського припортового заводу, коли учасники конкурсу, фактично, не виявили бажання торгуватися, а ціна, запропонована ними, була занизькою, як для підприємства-монополіста у своїй галузі. Тоді конкурс було припинено, і визнано таким, що не відбувся.

Тепер, як твердить екс-голова ФДМ, а нині заступник голови спеціальної парламентської комісії з питань приватизації, депутат від НУНС Олександр Бондар, ситуація дещо інша — переможець не тільки був відомий заздалегідь, але й може заробити на покупці українського підприємства:

“Це просто пародія. Я дуже здивований, що не вистачило розуму хоч два кроки зробити для преси та нового голови фонду, тому що я не знаю, як він зараз вам пояснюватиме, що наступні конкурси проходитимуть по-іншому. Є ще й інший цікавий момент — рішення суду, згідно із яким фонд змушений повертати чи зараховувати у новому продажі попередню ціну об'єкту. І ці розрахунки відбуватимуться за курсом долара за 2007 рік. Може, ще й держава буде винна Брянському машзаводу за цей продаж.”

“Знайомі всі обличчя”

При цьому пан Бондар твердить, що Брянський машинобудівний завод може бути найкращим із можливих власників українського “Луганськтепловозу”, проте належність його до потужного холдингу означала, що російські інвестори могли заплатити за українські активи набагато більше, адже за оцінками експертів, “Луганськтепловоз” коштує близько 100 мільйонів доларів, тобто вдвічі дорожче ціни сьогоднішнього продажу.

У 2007 році Брянський машинобудівний завод уже перемагав на конкурсі із продажу “Луганськтепловозу”, запропонувавши лише на 500 тисяч гривень більше від стартової ціни підприємства, яка тоді складала 292 мільйони гривень.

Але тоді інші претенденти на покупку, контрольовані українськими фінансово-промисловими групами ТАС та Приват, яких не допустили до участі у конкурсі, домоглися судового рішення про недійсність договору купівлі-продажу.

Через це у квітні цього року було ухвалене інше судове рішення — про те, що Україна має повернути Брянському машинобудівному заводу гроші, які російські інвестори сплатили за українське підприємство, що так і не стало їхньою власністю. При цьому сума обраховується за курсом гривні до долара. За кризові роки 292 мільйони гривень за курсом 2007 року перетворилися у понад 400 мільйонів гривень за нинішнім курсом, що, фактично, перевищує нинішню ціну продажу.

Гра за правилами

Водночас голова Фонду державного майна Олександр Рябченко каже, що ситуація не могла розвиватися так, як це відбулося із Одеським припортовим заводом за часів уряду Юлії Тимошенко.

За його словами, конкурсна комісія не може припиняти торги і оголошувати їх такими, що не відбулися. Пан Рябченко твердить, що за його керівництва ФДМ не міг піти на порушення закону, а відтак, у конкурсі переміг той, хто запропонував вищу ціну, хоч вона, можливо, і не така висока, як хотілося б.

Керівник фонду також відкидає можливість того, що російські інвестори не тільки нічого не заплатять за нові активи в Україні, але й отримають бонус завдяки курсовій різниці.

Олександр Рябченко: “Конкурс завершився тим, що ніхто не зробив жодного кроку, і той показник у 410 мільйонів гривень, який запропонував Брянський машинобудівний завод, є кінцевим. І він є переможцем конкурсу. Не можна сказати, що нам сподобався конкурс, але ми завтра подаємо касаційну скаргу на рішення суду стосовно повернення грошей за попередній продаж “Луганськтепловозу”, сплачених Брянським машинобудівним заводом у вільноконвертованій валюті. Ми це рішення оскаржимо, бо є норма закону, згідно із якою ми повертаємо гроші у межах суми, сплаченої на повторному продажі. Оскільки вони сплачують зараз 410 мільйонів гривень, ми більше цього повертати не можемо.”

Купили з потрухами, і.е. боргами

Крім того, керівник ФДМ твердить, що зиск України як держави від цієї приватизації полягатиме у тому, що тепер російські інвестори мають вирішувати проблему із заборгованістю з виплати зарплат на “Луганськтепловозі”, яка за останній час зросла до 27 мільйонів гривень.

Тим часом на самому підприємстві кажуть, що важливим є не тільки те, що новий власник зобов'язаний погасити зарплатні борги.

Важливішим є доступ до російського ринку — єдиного на даний момент надійного ринку збуту продукції заводу, говорить генеральний директор “Луганськтепловозу” Віктор Бикадоров:

“Ми сподіваємося, що швидкими темпами ми повернемося до тої спільної роботи, яку вже розпочинали із Брянським машинобудівним заводом і Трансмашхолдингом, і підприємство матиме нормальний розвиток. От тільки на хвилинку замисліться, що за всі ці роки завод не мав жодних замовлень від української залізниці, і єдиним нашим замовником була російська залізниця. Єдиний ринок для нашої продукції наразі — це Росія. Якщо подивитися на програму розвитку російської залізниці, то до 2020 року їй потрібно придбати до 4 тисяч важких магістральних тепловозів, які виробляємо тільки ми.”

Потяг загуркоче в Росію?

Те, що Росія нині є єдиним замовником продукції “Луганськтепловозу”, підтверджують і нові власники підприємства. Відтак, результат конкурсу з приватизації має задовольняти як українців, так і росіян — каже Анатолій Мещеряков, перший заступник генерального директора Трансмашхолдингу, до складу якого належить Брянський машинобудівний завод:

“Якщо у 2007 році, коли ми тільки заходили на завод, на Росію припадало близько 60% продажів підприємства, то за останні роки частка російського ринку зросла до 88%. Натомість для українського ринку завод вже 30 місяців нічого не виробляє, хоча у нього є і нові розробки для українського ринку. Тобто, єдиний ринок для цього підприємства зараз — російський.”

Утім, результати аукціону, як і минулого разу, Клацнути може оскаржити  група Приват. Підконтрольну цій групі компанію, зареєстровану на Кіпрі, було усунуто від участі у конкурсі лише напередодні аукціону.

Анастасія ЗАНУДА