Програма активізації розвитку: влада і далі тоне в “совку”

Хіба що замість шахтарів та медиків роль масовки грало чиновництво усіх рівнів, питань Януковичу ніхто не ставив, а порушниками спокою виявилися не пересічні громадяни з Київського Майдану, а опозиціонери з “Батьківщини”, які починають новий раунд політичної гри.

“Діалог з країною”, прес-конференція у Брюсселі (хоч і дуже куца), розширене засідання уряду, п’ятнична прес-конференція в Українському домі — влада вирішила використати триріччя президентства Януковича як стартовий майданчик для підготовки до виборів 2015 року.

Засідання 27 лютого мало особливе значення — адже на ньому мав бути ухвалений документ з помпезною назвою “Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки”. Вочевидь, цю “активізацію розвитку” у її конкретних формах передбачається зробити ключової “фішкою” майбутньої президентської кампанії Януковича на кшталт “нових соцстандартів” на минулій парламентській.

Втім, зрозуміти конкретні заходи, за рахунок яких уряд буде активізовувати економіку, або принаймні завойовувати прихильність електорату, із тригодинної презентації програми так і не вдалося. Вступне слово Януковича було одним з найгірших зразків промов такого штибу і було перенасичене пустими фразами про “систему відповідальності”, “координацію роботи”, “виважену політику”, “зростання стандартів”, “масштабні програми розвитку”, від глави держави дісталося не тільки попередникам, котрі демонстрували “голий популізм” та “владний авантюризм”, а й нинішнім чиновникам, котрі чинять “бюрократичний спротив реформам”. “Не можна не помітити очевидного: здійснені кроки стали системними. І цей системний ефект — імунітет української економіки від зовнішніх криз”, — розповідав глава держави.

Наступним виступаючим був Микола Азаров. “О, зараз те саме, тільки білоруською”, — пожартували присутні у прес-центрі журналісти — і виявилися праві. До речі, можливість контакту преси з міністрами та численними чиновниками меншого рангу (про Азарова й Яуковича не йдеться в принципі) була суттєво звужена навіть у порівнянні з напівзакритими пересічними засіданнями Кабміну. Засідання транслювалося по двох телевізорах, з нерухомих камер, і навіть глядачі Першого національного, де також велась трансляція, були у кращих умовах.

Промова Азарова від промови Януковича відрізнялася мало — теж переважно про “системні зміни” та “структурні реформи”, хіба що більше цифр, смішна мова та ілюстрації у вигляді кількох слайдів,які журналісти побачити були не в змозі. Прем’єр розкритикував не лише помаранчевих попередників, а й усіх, хто керував Україну з моменту набуття незалежності.

Азарова змінив Юрій Бойко, який почав говорити про покращення в реальному секторі економіки. Раптово трансляція почала давати збої. Журналісти зрозуміли це як натяк на те, що їм вже пора збиратися — “відкрита” частина засідання уряду закінчилась. Але доля у вигляді якогось працівника прес-центру зробила їм подарунок, якого були позбавлені телеглядачі. На екрані виникла картинка із залу, де засідання Кабміну проходять зазвичай — місця, де зазвичай сидять міністри, були щільно заставлені різноманітними делікатесами. Вочевидь, призначений фуршет був для численних чиновників обласного рівня, які з’їхались в Кабмін з усієї України. Картинка була на екрані лише кільканадцять секунд, але сфотографувати її встигли, і ці світлини швидко стала хітами у соціальних мережах.

А захід тривав далі, Бойка змінили віце-премєр Олександр Вілкул, міністр соцполітики Наталія Королевська, міністр фінансів Юрій Колобов та інші, усі розповідали про проблеми та покращення у ввірених їм галузях. Атмосферу зборів партгоспактиву часів “застою” раптово розбив демарш опозиціонерів, переважно з “Батьківщини” плюс кілька свободівців. Опозиціонери на чолі з Арсенієм Яценюком сиділи з самого ранку, саме їхня присутність начебто і стала причиною недопуску до зали журналістів, бо для останніх нібито не вистачило б місця. Опозиція прийшла підготовленою і принесла цілий пакет законопроектів, які пропонує ухвалити замість урядової “програми активізації розвитку”.

Але в плани Азарова виступ Яценюка явно не входив. “Арсенію Петровичу, ви ж перебуваєте на засіданні уряду а не у Верховній Раді. І ви маєте підпорядковуватись регламенту роботи Кабінету міністрів”, — обурився Азаров. Яценюк не відступав, Янукович зняв окуляри та потер носа, але в суперечку втручатися не став. “Ще раз попереджаю вас. Я нікому не дам зривати засідання уряду”, — тон Азарова став жорсткішим, він запропонував опозиціонерам подати свої пропозиції у письмовому вигляді. Йти на силові заходи чи за парламентською традицією блокувати президію вони не стали, й недарма — серед явно недружньої до них чиновницької аудиторії були присутні і з два десятка нардепів-регіоналів, тому битися було безглуздо.

В принципі, в плани опозиції це й не входило. Проскандувавши кілька разів “Ганьба!” опозиціонери покинули Януковича та Азарова і пішли в прес-центр до журналістів, яким Яценюк оголосив про початок збору підписів за відставку уряду. Стало зрозуміло, що зміст усього візиту полягав саме в цьому — знайти привід для початку нової кампанії опозиції, яка мала прийти на зміну боротьбі з кнопкодавством. Тим більше, остання — від початку ідея УДАРу, “Батьківщина” на його фоні грала другим номером. Оскільки “Свобода”, схоже, поки вирішила сконцентруватися на різноманітних акціях прямої дії по усій країні, біло-сердечним треба було придумати власну тему, яка б сформувала порядок денний усій опозиції.

Але гра у відставку уряду Азарова — навряд чи вдалий вибір. Підписи за відставку як президента, так і того ж Кабміну Азарова Яценюк вже збирав, і серед депутатів, і серед простих громадян. Жодного разу ці акції не мали анінайменшого успіху, хіба що закріплювали за опозицією імідж невдах, нездатних довести до кінця почату справу. Так має бути і цього разу, скільки б Яценюк не розказував про хитання серед депутатів-мажоритарників. Справді, фракція ПР далеко не така монолітна, як минулого скликання, Тиждень.ua неодноразово зазначав це у своїх публікаціях, але до відкритого бунту проти уряду рядові синьо-білі не готові абсолютно. Тим більше не варто розраховувати на комуністів, також згаданих Яценюком, які у ключові моменти завжди виявляють феноменальну гнучкість в інтересах сильнішого.

Тому уряду Азарова і усій підконтрольній йому чиновницькій вертикалі поки можна не хвилюватись. Вони й не хвилювались — після демаршу опозиції, до зали, де проходило розширене засідання уряду, повернулась спокійна совкова атмосфера. Завершився захід ще одним виступом Януковича, який розповів про “підвалини нової національно-економічної моделі розвитку”.

Навіщо взагалі було його проводити? Розповісти про плани уряду в економічній сфері? З такими завданням Азаров раніше впорався б і сам. Обговорити “програму активізації” в широкому колі чиновників вищої та середньої ланок? На засіданні не було навіть жодного натяку на дискусію, більшість учасників, схоже, прибули для того, щоб смачно поїсти на вищезгаданому фуршеті. Роздати конкретні доручення та вказівки чиновникам (наприклад, будувати по всій країні дитячі майданчики, на цьому Янукович особливо наголосив у прикінцевому виступі)? Для цього не потрібна пряма трансляція на державному каналі, як і взагалі будь-які засідання.

Можливо, суть заходу звелася до виступу віце-прем’єра Вілкула, який повідомив, що в Запоріжжі було добудовано міст через Дніпро — саме “на ваше доручення, пане президенте”. Вілкул додав, що й інше доручення глави держави — про будівництво автомагістралі через всю Україну — “безумовно виконується”. Камера не показала в ці моменти обличчя Януковича, але можна припустити, що він посміхався, як і під час знаменитого виступу кіровоградської театралки минулої п’ятниці.

Мілан ЛЄЛІЧ