Людина Кирієнка
Борис Надєждін — політичний діяч Підмосков'я, висунутий кандидатом на пост президента РФ від партії “Громадянська ініціатива”. У російській політиці бере участь ще з часів Єльцина, але в часи путінської “стабільності” відійшов на другий план. У 90-ті роки він входив до складу міської ради Довгопрудного у Московській області, а у 1997—1998 роках працював радником тодішнього прем'єр-міністра Росії Сергія Кирієнка. Мова йде про того самого Кирієнка, який з 2016 року обіймає посаду першого заступника глави Адміністрації президента РФ.
Саме Кирієнко, зокрема, займається активною “інтеграцією” тимчасово окупованих територій України в політичний та інформаційний простір РФ, а також активно задіяний у підготовці та проведенні там так званих “виборів російського президента”. Саме зазначений момент із політичної біографії “антивоєнного кандидата” насторожує публіку, яка знає Надєждіна особисто.
Екс-депутат російського парламенту Ілля Пономарьов, який підтримує Україну, нагадав, що до путінської РФ жоден кандидат не потрапить до виборчих бюлетенів без погодження з Кремлем.
Читайте також: Росіяни виховують нових “павликів морозових”: що відбувається в окупації на півдні України
“Ми давно знайомі з Борисом (Надєждіним — “Апостроф”). У нас навіть були приятельські стосунки. Звичайно, вона людина абсолютно системна. Він завжди був у різних партіях ліберального штибу, часто їх змінював... Борис Надєждін разом з Кирієнком у 90 -х заснував партію, яка згодом стала основою “Союзу правих сил”. Тобто в його біографії були різні епізоди. Потім Надєждін був з Мироновим від “Справедливої Росії”. Очевидно, що ніхто не зможе стати кандидатом без погодження з Кремлем. Надєждін, швидше за все, потрібні підписи збере, але приймуть їх чи ні, вирішуватиме Сергій Кирієнко після наради з “великим начальником” (Путіним — “Апостроф”)” , - зазначив Ілля Пономарьов у коментарі телеканалу FREEДІМ.
Надєждін був обраний до Держдуми у 1999 році за списком вищезгаданого “Союзу правих сил”, де він обіймав далеко не останню посаду — заступника керівника фракції. Після завершення депутатських повноважень Надєждін не обіймав посади федерального чи регіонального масштабу, хоча брав участь у виборах від СПС та Партії зростання. З 2019 року Надєждін є членом ради депутатів міського округу Довгопрудний, що формально означає певне політичне “пониження” порівняно з тим, який статус він мав, працюючи з Кирієнком у російському уряді.
В останні роки Надєждін намагався брати участь у виборах від “Справедливої Росії”, яка у результаті перетворилася на фашистську партію із співголовою Захаром Прилепіним, а також “Громадянської ініціативи”. До губернаторської кампанії в Підмосков'ї минулого року кандидатуру Бориса Надєждіна не допустили, що загалом створило йому імідж “опозиційного” і як би неугодного для влади претендента, що дуже зручно, якщо Адміністрація президента РФ справді вирішила його використовувати як путінського спаринг-партнера.
Знімуть — не знімуть
Як тільки стало відомо про намір Надєждіна балотуватися на пост президента РФ, виникли припущення про погодження його кандидатури з Кремлем як ліберального та антивоєнного претендента. У нинішній ситуації кремлівські “вежі” можуть прямо “погодити” Надєждіна, заодно граючи на його прагненні заробити політичну вагу в очах опозиційної публіки, що в певному сенсі також може бути вигідно путінській адміністрації.
“У Кремля зараз дві опції. Умовний “план А” — ніяких “демократичних кандидатів”. Кремлівські силовики, діючи за принципом “краще перебдіти”, знайдуть бюрократичний привід і забракують кандидатуру Надєждіна. Вони зараз побоюються будь-якої невизначеності. Умовний “план Б” — використовувати Надєждіна як свого роду свисток для випуску опозиційної пари, “намалювавши” 0,5%, а Путіну — 85%. Перший сценарій вірогідніший в умовах відкритої війни з РФ і заворушень у самій РФ. Тут можна згадати протести в Якутії та Башкортостані. Зараз Кремль точно ні в яку “демократизацію” не гратиметься”, — каже “Апострофу” голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Зрозуміло, що сам “антивоєнний кандидат” такі версії відкидає, хоча, як зазначають джерела, близькі до Надєждіна, представники адміністрації президента РФ дійсно запропонували йому висунутись, але без надання конкретних гарантій на висування.
Поки більша частина кремлівських “сливів” вказує на те, що жодних “антивоєнних кандидатів” у бюлетенях не буде, але і це може бути просто політичною грою, щоб прихильники Надєждіна активніше бігли ставити підписи на його підтримку, щоб їхній претендент “точно” потрапив у кількість кандидатів.
Кілька днів у російських та зарубіжних ЗМІ, а також у соціальних мережах ширяться фото та відео черг у штабів Надєждіна по всій РФ, щоб поставити підписи на підтримку його висування. Як наполягають у команді “антивоєнного кандидата” на окупованих територіях України, вони підписи не збирають. Станом на 26 січня повідомлялося, за нього вже поставлено понад 200 тис. підписів при необхідному “порозі” у 100 тисяч. Серед тих, хто публічно підтримав Надєждіна — рок-музикант, лідер гурту ДДТ Юрій Шевчук, який зазначив, що таким чином голосує “за мир”.
Борис Надєждін, спілкуючись із редакцією телеграм-каналу “Можемо пояснити”, висловив певний подив щодо того, скільки людей прийшло підтримати його висування. Зростання числа підписів політик пояснив бажанням людей бачити “мир та зміни”. Надєждін також зазначив, що на початку кампанії у жовтні мало хто вірив у можливість проведення з'їзду та його висування, а потім на отримання дозволу від ЦВК на збір підписів та відкриття рахунку. Надєждін розповів, що реальне розуміння успіху підписної кампанії прийшло лише приблизно 10 січня, а впевненість у успішному результаті — минулими вихідними.
Прихильник перемир'я чи “торпеда” Кремля?
Борис Надєждін позиціонує себе як рішучого супротивника політики Володимира Путіна. Він заявляє, що бункерний диктатор сприймає світ через призму минулого і тягне Росію назад у минуле, а треба, як каже Надєждін, думати про майбутнє для Росії.
Важливою частиною політичної платформи Надєждіна є його ставлення до повномасштабного вторгнення Кремля до України. Політик стверджує, що Путін зробив фатальну помилку, розпочавши “спеціальну військову операцію”. За його словами, жодної із заявлених цілей “СВО” не досягнуто, а їх виконання навряд чи можливе без серйозної шкоди економіці та демографії Росії, внаслідок чого РФ все більше скочується в середньовічний феодалізм і мракобісся. У своїй програмі він заявляє про необхідність завершення війни та започаткування мирних переговорів з Україною та Заходом. І ось тут найцікавіший момент: Надєждін наполягає, що все це має ґрунтуватися на вже нелегітимній “конституції” РФ, в яку за кремлівською вказівкою вписали і тимчасово окуповані території України.
Як стверджує Надєждін, російські окупанти, що знаходяться на території України, нібито “виконують свій обов'язок”, і до них слід ставитися з розумінням. У разі перемоги на виборах він запропонує Україні перемир'я для припинення бойових дій, але при цьому Надєждін публічно сумнівається у здатності Зеленського домовлятися про “перемир'я”, припускаючи, що “переговори” можуть вести інші політичні постаті. Які саме політик не уточнює.
“Люди, знаючі Бориса Надєждіна, відзначають, що він загалом людина порядна, але специфіка російських “військових законів” така, що якщо він почне говорити прямо і без усіх цих евфемізмів, то він просто сяде у в'язницю. Навіть якщо його і допустять до виборів, то ми все одно не дізнаємося, скільки людей реально підтримують в РФ таку лінію, тому що результати будуть заздалегідь узгоджені з Кремлем, якому невигідні, як ура-демократи, так і ура-націоналісти та прихильники “жорстких заходів”, аж до використання ядерної зброї. Ось шалена провоєнна публіка могла б зібрати голоси, але їх точно в бюлетенях не буде”, — каже “Апострофу” голова Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
Перепис опозиціонерів?
Інтрига щодо участі Бориса Надєждіна у президентських перегонах все ще зберігається. Є серйозні сумніви, що Центральна виборча комісія РФ зареєструє його як кандидата. Раніше була аналогічна історія з кандидатурою ржевської журналістки Катерини Дунцової, яку російська ЦВК до виборів не допустила. Формально Дунцову не зареєстрували через помилки у заявах, а Верховний суд РФ прогнозовано підтримав це рішення Центрвиборчкому.
З іншого боку, не варто виключати, що Кремль не відразу “забракував” Надєждіна, оскільки він спочатку міг здатися спочатку малоуспішним претендентом, але тепер, коли російська влада заміряла рівень його вуличної підтримки, ймовірність його реєстрації як кандидата під питанням.
“Надєждін озвучує тези, які ще нещодавно один на один озвучував інший російський опозиціонер Явлінський. Минулого року Явлинський зустрівся з Путіним. Вони обговорювали нібито економічні питання, і тоді багато хто припустив, що путінським “спаринг-партнером” буде саме він. Швидше за все, цей же сценарій Кремль переграв, але вже з Надєждіним, який, як і Ялинський, бореться за “переговори” і “перемир'я”. Навіщо російській владі, яка вже тоталітарна по суті, такі “електоральні фокуси” — питання відкрите. Не виключено, що таким чином просто ведуть перепис опозиціонерів”, — каже “Апострофу” політичний експерт Петро Олещук.
Також трохи незвичайним є те, що російська опозиція, яка завжди славилася внутрішніми конфліктами та протиріччями, фактично почала консолідуватися навколо постаті Бориса Надеждіна.
Опозиційний діяч Максим Кац ще 16 січня закликав підтримати кандидатуру Бориса Надєждіна на пост президента, відзначаючи його значущість у політиці та схожість поглядів, включаючи засудження окупації Криму та виступ проти війни. Кац вважає, що у разі успішної реєстрації Надєждіна у бюлетені з'явиться кандидат із антивоєнними переконаннями. Кац стверджує, що у суспільстві не апатія, а “громадянський голод” і великий прихований потенціал.
Потім відзначився і Іван Жданов — директор Фонду боротьби з корупцією та соратник Олексія Навального. Він у соціальних мережах опублікував адреси штабів Надєждіна, а також підтримав його на своєму YouTube-каналі “Найважливіше”. Жданов пояснив, що в умовах обмежених безпечних засобів протесту варто підписатися за Надєждіна як форму протесту. Він визнав, що Надєждін далекий від його ідеалу, віддаючи перевагу Навальному, і зазначив, що Надєждін не є народним кандидатом, на відміну від Тихановської, і має складну історію. Незважаючи на це, Жданов вважає, що ставити підпис на підтримку Надєждіна варто, оскільки це дає кандидату право брати участь у виборах, але водночас вважає, що Кремль, швидше за все, не дозволить ЦВК зареєструвати кандидатуру Надєждіна.
Бориса Надєждіна підтримали й інші відомі діячі, включаючи Михайла Ходорковського, Любов Соболь, Георгія Албурова, Катерину Шульман, Олексія Венедиктова, а також вищезгадану Катерину Дунцову, яка у своєму каналі в Телеграмі відзначила позитив через велику кількість людей, що вишикувалися у черзі перед штабами підтримати його як кандидата, здатного змінити руйнівний курс для Росії.
Загалом публіка найрізноманітніша: колишній політичний в'язень Кремля Михайло Ходорковський та Олексій Венедиктов, якого неодноразово викривали у роботі на російську владу.
При цьому згаданий вище Ілля Пономарьов наполягає, що участь Бориса Надєждіна у виборах просто допоможе Кремлю легітимізувати “перемогу” Володимира Путіна, а інший відомий опозиціонер Гаррі Каспаров, який також вимушено залишив РФ, стверджує, що схема з кандидатом допомагає Кремлю дурити західні еліти.
“На жаль, сьогодні проблеми на Заході пов'язані з тим, що вся ця ліберальна шушера — це найм'якше, що я можу сказати про них, — продовжує отруювати свідомість багатьох людей на Заході, у тому числі й тих, хто ухвалює рішення. Під міфи про те, що в Росії є суспільне життя, у Росії проходять якісь вибори. Ось зараз чути чергове марення про те, що, мовляв, йде “виборчий процес”. Вони знову створюють проблеми тим, хто намагається якось фіксувати, що у Росії немає жодних виборів давно вже, у Росії — фашистська диктатура і Путін нелегітимний. Сподіваюся, що після березня 2024 року це питання якось буде закрито, але до сьогодні тема продовжує мусуватись”, - заявив днями Каспаров, не згадуючи прямо Надєждіна.
Навіть якщо Надєждіна допустять до виборів, то тут швидше за все буде два варіанти. Йому “намалюють” 0,5-1%, сказавши, що саме стільки в Росії “противників війни”. Або ж Надєждін отримає від Кремля умовні 2,5% голосів виборців, щоб із нього й надалі можна було ліпити “нового лідера” російської опозиції. Який варіант у результаті буде обрано — вирішать Володимир Путін та Сергій Кирієнко, який, зважаючи на все, і затягнув Надєждіна в цю історію.
