Одного разу у Львові: Що робити після бійки гравців “Динамо” і “Шахтаря”

16 жовтня 2015 року київське “Динамо” на власному полі отримує відчутної поразки від донецького “Шахтаря”, а після гри Ярмоленко викидає футболку Степаненка, прямуючи до сектора ультрас киян. У коментарях після він стверджує, що не викинув, а поклав і забув забрати. До вирішальних стикових матчів проти Словенії залишався місяць, тому подібні пояснення запропонували взяти за вибачення. Степаненко був не проти, конфлікти в збірній тоді були ні до чого.

1 травня 2016 року Ярмоленко в неігровій ситуації б'є по коліну Степаненка, після чого отримує удар від Кучера, а футболісти обох команд йдуть стінка на стінку, де легіонери виступають більше миротворцями, а основна агресія йде від українських гравців. Взаємна агресія збірників насторожує. До старту чемпіонату Європи трохи більше місяця.

Нова проблема на порядок гостріша, все-таки дійшло до рукоприкладства між збірниками. Відразу після гри Степаненко дає емоційні коментарі, де дає зрозуміти, що в цей раз замовчувати конфлікт з Ярмоленком не збирається. Коментарі інших футболістів цього матчу не додають оптимізму. За ними легко читається, що неприязнь між українськими гравцями “Шахтаря” і “Динамо” є і, судячи з усього, давно чекала такого запалу. Можна довго сперечатися, чи Степаненко мав рацію, коли біг цілувати клубну емблему на футболці до трибуни суперника, одного не відняти точно — наступні дії Ярмоленка не мають виправдання і заслуговують громадського осуду.

Коментарів від головного учасника подій поки немає, а між тим від того, що він скаже, залежить дуже багато чого у відносинах гравців збірної України, її командної хімії. Тим більше, після того, як Степаненко не стримався від поспішних емоційних коментарів і погіршив ситуацію. Тепер тренерському штабу просто необхідно зв'язатися з Андрієм Ярмоленком і серйозно з ним поговорити. Він не зможе замовчати цю проблему, а для того, щоб погасити конфлікт, потрібні виключно правильні слова. Ситуація досить серйозна і її треба вміло зам'яти. Не так, як це було з відсутністю у збірній гравців з чемпіонату Росії.

Здається, що Андрій серйозно підставився сам і приніс чимало потенційних проблем для збірної. Реагувати на провокації, якщо вважати такими дії Степаненка, можна по-різному, але тільки не так, як він це зробив. Це не тільки неетично, але і непрофесійно в принципі. Особливо сумно, що подібні дії були спрямовані по відношенню до гравця збірної України, та ще й в ситуації, коли ти викинув його ж футболку в попередньому очному матчі. По-хорошому, Ярмоленко заслуговує дисциплінарного покарання від Фоменка і ФФУ, але боюся, що подібні дії тільки погіршать ситуацію, зараз це точно ні до чого. Раз не можна покарати, потрібно переконувати. Виховна бесіда може допомогти, якщо це буде людина великого авторитету для самого Ярмоленка. Вважаю, що такою людиною може і повинен стати Андрій Шевченко. Колишній динамівець, легенда клубу. По-моєму, те, що потрібно!

Шевченко — світова зірка, з вдалим досвідом виступів за кордоном. Не секрет, що Ярмоленко мріє про успішну клубну кар'єру на Заході, для нього майбутній Євро — відмінний шанс показати себе в кращому світлі. Навіть якщо відкинути інтереси збірної у розмові з ним, а зіграти на власному его, то можна переконати його піти на мирову зі Степаненком. Ярмоленку необхідно донести, що без загального успіху збірної йому буде складно розраховувати на хороший контракт. Якщо у Шевченка вийде, то вже тільки цим він зможе виправдати своє запрошення цієї зими в штаб збірної України.

Я не згущую хмари, ситуація досить серйозна. Напруженість присутня не тільки між гравцями “Динамо” і “Шахтаря”, є тертя між гравцями “Зорі” і “Дніпра”. При цьому кияни з дніпрянами дружні, а гірники з луганчанами на одній хвилі. Отримуємо на виході два табори, дві коаліції, якщо хочете, а якщо додамо до цього гравців, які виступають в Росії, то отримуємо гримучу суміш, яка може дати вогню в будь-який день. Це зовсім не те, що потрібно штабу збірної на Євро. Тому дуже важливо згладити клубні тертя і починати потрібно на прикладі Ярмоленка зі Степаненком, в даний момент це ключові фігури протистояння.

Звичайно, посипати голову попелом і кричати “все пропало” рано і не варто. Вісенте Дель Боске на Євро-2012 мав досить непогашених відкритих конфліктів гравців “Барселони” та “Реала”, які за два роки при Моуріньо і Гвардіолі ворогували не тільки на полі, а взаємна неприязнь поза грою серйозно ускладнювала перспективи збірної. Однак це не завадило їм виграти тоді чемпіонський титул в Києві. Хитрий лис Дель Боске зміг впоратися з ситуацією. Черга за Фоменком. Йому необхідно взяти на озброєння подібний досвід, а Павелку вже прямо зараз варто задуматися про запрошення цілої команди психологів, так як краще не доводити до межі те, чого можна запобігти в зародку. Потім може бути пізно.

Сергій ЗАБУРАННИЙ