Найбрудніший енергоносій проти Путіна: як світ повертається до вугілля

Росія влаштувала наймасштабнішу енергетичну кризу за останні 40 років, обмеживши постачання газу в ЄС. Це хвилею пройшлося по світу та змусило зробити вибір між екологічними принципами і теплими будинками взимку.

Хоча вугілля є найбруднішим енергоносієм, воно здатне допомогти пережити найскладнішу наступну зиму. Щоб не йти на поступки агресору, країнам доведеться відкласти власні “зелені” устремління.

Передчасне поховання

Під час Паризької кліматичної конференції у 2015 році лідери 147 країн домовилися системно скорочувати викиди вуглекислого газу. Метою було утримання зростання температури до 1,5 градуса за Цельсієм порівняно з доіндустріальним періодом. Це ознаменувало великі зміни в енергетиці.

На спалене вугілля припадають близько 40% світових викидів СО2. Це вдвічі більше за газ (20%) та в півтора разу більше за нафту (30%). Вугілля швидко стало найбільш токсичним з-поміж усіх енергоносіїв для країн-підписантів.

Більшість країн Європейського Союзу поставили собі ціль відмовитися від вугільної генерації в найближчі пʼять-десять років, а найбільший виробник вугілля Китай планує почати скорочувати споживання з 2026 року.

Розвиток вугільної галузі гальмують екологічні стандарти та квоти на викиди СО2. Інвестори в “брудну” енергетику зазнають тиску, а великі державні організації на зразок Суверенного фонду Норвегії або китайської ініціативи “Один пояс, один шлях” відмовляються вкладати кошти у видобуток вугілля.

Інвестори поступово перелаштовуються на екологічні проєкти, до чого їх активно заохочують політики. Наприклад, ЄС має список ”правильних” екологічних видів діяльності, який називається “Зелена таксономія”.

Завдяки стимулам відновлювальні джерела енергії швидко розвиваються, стають дешевшими та нарощують конкурентоздатність. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, до 2026 року на вітряки та сонячні панелі припадатимуть 95% приросту потужностей генерації електроенергії.

Водночас розвиток вугільної генерації гальмується. Пік світового споживання вугілля припав на 2014 рік. Обсяг інвестиційних рішень щодо вугільних ТЕС протягом 2015-2020 років упав на 80%.

Моментом найбільшої ейфорії став кризовий 2020 рік, коли в ЄС відновлювальні джерела вперше обігнали ”класичні” за обсягами генерації електроенергії. Ця тенденція змусила світ повірити, що доля вугілля як провідного світового енергоносія вирішена. Проте час показав, що вугілля ще дихає і ховати його рано.

“Зелена” дилема

“Зелений” енергетичний перехід мав один критичний недолік: він спирався на імпорт російського газу. Паливо з країни-агресора мало стати надійним плечем, поки в Євросоюзі провідне місце не посіли б відновлювальні джерела.

У 2021 році ЄС був особливо вразливим. На цей час припали відновлення після пандемії і поступова відмова від ядерної енергії та вугілля. У Росії цим скористалися і почали шантаж. Постачання газу обмежили, а Кремль виставив умову: хочете продовжувати “зелений” курс — ідіть на політичні поступки.

Аби компенсувати втрати, ЄС почав концентрувати енергоносії з усього світу, що призвело до зростання цін. Паралельно у 2021 році відбулася ще одна подія. Китай для скорочення видобутку обклав шахти низкою квот. Неправильний розрахунок споживання електроенергії призвів до жорсткого дефіциту вугілля та потреби імпортувати більше енергоносіїв. Світові ціни зросли ще вище.

За останній рік вартість газу в Євросоюзі зросла на 400%, нафти — на 45%, вугілля — на 176%. Висока вартість одних енергоносіїв підштовхує ціни на інші.

Видобуток вугілля та виробництво з нього енергії знову стали вигідними, адже вартість електроенергії в країнах ЄС зросла в три-чотири рази, а для галузі почали послаблювати регуляції. Високі ціни триматимуться ще щонайменше кілька років, поки триватиме газовий дефіцит у Європейському Союзі.

Азійські країни попри згоду з положеннями Паризьких угод швидко нарощують власний видобуток вугілля. Для них це можливість зберегти темпи економічного зростання на тлі глобальної енергетичної кризи.

Після осінніх блекаутів влада Китаю вирішила перестрахуватися. За перше півріччя 2022 року країна наростила видобуток твердого палива на 11% порівняно з аналогічним періодом 2021 року. Піднебесна відкриває закинуті шахти і починає масово будувати вугільні електростанції.

Індія через хвилю спеки розконсервувала одразу 20 шахт, збільшивши видобуток вугілля на 33% порівняно з 2021 роком. Країни ЄС хапаються за вугільні станції як за зброю в протистоянні з Росією. Потреба в енергетичній безпеці змусила зробити крок назад у планах “озеленення” економіки.

Нідерланди, Австрія та Німеччина скасували всі обмеження щодо вугільних електростанцій. Тепер вони можуть працювати на повну потужність до 2024 року, хоча раніше потужність обмежувалася 35%. Показово, що в Нідерландах ці обмеження набули чинності лише кілька місяців тому.

Німеччина включила в список на розконсервацію 16 вугільних електростанцій. Зараз уряд бореться за те, щоб запустити їх якомога більше.

Раніше Франція взяла на себе зобов’язання у 2022 році відключити вугільну генерацію, але також відклала ці плани. Тепер влада хоче ввести в експлуатацію велику станцію в Сент-Авольд на 600 МВт, яку недавно закрили.

До відновлення вугільної енергетики приєдналася і Велика Британія. Влада країни закликала п’ять вугільних електростанцій бути на “низькому старті” через можливий дефіцит електроенергії взимку.

Чи стане вугілля порятунком

Замінити російський газ вугільною генерацією складно, бо в останнє десятиліття цю галузь руйнували. Особливо гостро проблему відчуває Німеччина, яка не може під'єднати до мережі частину запланованих для розконсервації вугільних потужностей через їх вік та занедбаність.

Гальмуватимуть вугільну генерацію й інші фактори. Так, раніше Росія була головним постачальником вугілля в ЄС з часткою понад 40%. Однак з 1 серпня західні країни відмовляються від імпорту цього енергоносія з країни-окупанта.

В умовах рекордних цін на вугілля країнам Євросоюзу доведеться налагоджувати ланцюги постачань з Індонезії, Австралії, Казахстану, Танзанії, Південної Африки. Такі зміни дешево не обходяться.

Німеччина, яка має найбільший потенціал видобутку вугілля в ЄС, страждає від обміління річки Рейн, якою раніше транспортували тверде паливо по країні.

Попри всі проблеми вугілля все ж стане плечем під час енергетичної кризи і допоможе зменшити залежність від РФ. Однак використовувати його треба разом з диверсифікацією постачань газу, енергоощадними заходами, скороченням споживання електрики, залученням альтернативних джерел.

Про глобальний довгостроковий вугільний ренесанс наразі не йдеться. Очікується, що повернення твердого палива стане тимчасовим кризовим рішенням на найближчі кілька років, поки відбувається відмова від російської сировини. Після цього галузь знову скорочуватиметься.

Послаблення для вугільної генерації вводять на обмежений термін. Країни заявляють не лише про намір відмовитися від “брудного” енергоносія, а й про певну компенсацію забруднень у наступні роки.

Влада Німеччини заявила, що підключення вугільних електростанцій не вплине на плани країни відмовитися від використання вугілля до 2030 року. Просто згодом цей процес доведеться прискорити. Додаткові викиди у Франції планують компенсувати більш активним відновленням лісів.

Перспективи вугілля здаються сумнівними і з економічних причин. Нарощування вугільної генерації гальмуватиме система продажу квот на викиди СО2, кількість яких надалі скорочуватиметься. За рік вартість однієї тонни викидів на європейському ринку зросла на 33%.

Європейські компанії, які переходять на вугілля, уже зіткнулися з падінням своїх інвестиційних “екологічних” рейтингів. Якщо криза завершиться до 2024 року, як очікують у ЄС, то курс на зменшення викидів СО2 залишиться чинним.

Головними драйверами світової вугільної промисловості традиційно є азійські країни. Їхнє слідування екологічним стандартам може бути більш компромісним, адже влада ставить на перше місце економічне зростання. Курс на відмову від твердого палива залежатиме від того, наскільки швидко мине криза.

Отже, чим швидше світ відмовиться від російських енергоносіїв, тим швидше повернеться “зелений” курс і відпаде потреба в генерації вугільної енергії.

Україна у вугільному тренді

Для України орієнтація на вугілля — це можливість вижити взимку.

Запорізька АЕС в Енергодарі та значна частина об’єктів відновлюваної енергетики залишаються під російською окупацією, європейські ціни на газ б'ють рекорди, а українська газовидобувна інфраструктура розташована у небезпечних районах, близьких до лінії фронту. Через це успішне проходження опалювального сезону залежатиме від стабільної роботи вугільної генерації.

Обмеження на експорт енергоносіїв з України і падіння попиту на електрику в промисловості дають привід українським теплоенергетичним компаніям покладатися на власний видобуток вугілля. Компанії мають потенціал експорту струму до країн ЄС, де ціни перевищують українські в чотири-шість разів.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль упевнений, що за умови збільшення пропускної здатності до 2,5 ГВт через західний кордон Україна може щороку заробляти на експорті електроенергії до 70 млрд грн. Розширення інфраструктури відбуватиметься поступово. За словами радниці міністра енергетики Олени Зеркаль, відомство наразі розраховує на 800 МВт до кінця 2022 року.

Після зняття заборони на експорт українські компанії могли б заробляти і на продажі вугілля. В Україні зберігається профіцит вугілля, світові ціни на енергоносій рекордні, а ЄС шукає постачальників на заміну Росії.

Оскільки Україна ближче до ринку ЄС, ніж Австралія чи Індонезія, їй буде легше зайняти свою нішу. Раніше виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук говорив про можливість експорту до Польщі 100-150 тис тонн вугілля щомісяця.