“Мне позвонил губернатор Щербань и сказал, что мы будем обращаться к Тимошенко по поводу поставки газа”

Допрос Виталия Гайдука по делу об убийстве народного депутата Евгения Щербаня. Часть 1.
Полная стенограмма допроса предпринимателя, одного из идеологов создания “Индустриального Союза Донбасса”, Виталия Гайдука 16 апреля 2013 года.

16 марта 2013 года Печерский суд Киева продолжил заседание по делу об убийстве в 1996 году народного депутата Украины 2-го созыва Евгения Щербаня. Свидетелем выступал один из идеологов создания “Индустриального Союза Донбасса” — Виталий Гайдук. Он рассказал о том, как и на каких условиях в 1995 году ЕЭСУ — компания Юлии Тимошенко — начала поставки газа для предприятий Донецкой области, пытаясь потеснить с рынка “Индустриальный Союз Донбасса”.

Действующие лица:

Защитники Юлии Тимошенко: Александр Плахотнюк (Пл), Андрей Кожемякин, народный депутат, “Батькивщина” (Ко), Сергей Власенко (В).

Прокурор: Олег Пушкарь (П).

Следователь: Степан Божило (Б).

Судья (С): Оксана Царевич

Свидетель: Виталий Гайдук (Г).

Потерпевшие: Евгений Щербань (Е.Щ.), Руслан Щербань (Р.Щ.), сыновья покойного Евгения Щербаня.

Адвокат Евгения Щербаня-младшего: Андрей Осипов (О).

Адвокат Руслана Щербаня: г-н Головач (Г).

Евгений Щербань — донецкий бизнесмен, один из богатейших людей Украины в начале 1990-х. Народный депутат Украины 2-го созыва (самовыдвиженец, Волновахский район Донецкой области). Один из идеологов создания корпорации “Индустриальный союз Донбасса”. Убит 3 ноября 1996 года вместе со своей супругой Надеждой Никитиной в аэропорту города Донецк, куда он прилетел на собственном самолете Як-40 из Москвы, где присутствовал на юбилее певца Иосифа Кобзона.

Юлия Тимошенко — в 1995-1997 гг. — президент корпорации “Единые энергетические системы Украины”. С января по сентябрь 2005 года и в 2007-1010 гг. — премьер-министр Украины. В настоящее время осуждена и отбывает срок за превышение служебных полномочий.

Виталий Гайдук — бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году, один из идеологов создания “Индустриального союза Донбасса”. В 1994-1997 годах -заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня.

Александр Момот — основатель и первый президент компании “ДАНКО” (1994), а также один из основателей и руководителей “Индустриального союза Донбасса”. Убит 16 мая 1996 года во дворе своего дома в центре Донецка.

Руслан Щербань — сын покойного Евгения Щербаня, в 19-летнем возрасте ставший свидетелем убийства отца. Является руководителем областного благотворительного фонда им. Евгения Щербаня и главой Наблюдательного совета Акционерного коммерческого банка “Капитал”.

Евгений Щербань-младший — сын покойного Евгения Щербаня.

ИСД, “Индустриальный союз Донбасса” — корпорация, идея создания которой в 1995 году принадлежала Евгению Щербаню и авторитетному бизнесмену из Донецка Ахатю Брагину (убит в октябре 1995 года). Также создание ИСД связано с именем Александра Момота, который, как и Щербань, был убит в 1996 году (16 мая). Первичный капитал ИСД заработал на продаже природного газа промышленным предприятиям Украины, преимущественно находящимся в Донецкой области.

Корпорация ЕЭСУ — “Единые энергетические системы Украины” во главе с Юлией Тимошенко считалась одним из главных конкурентов ИСД на рынке газа.

“Итера” — российская компания, крупнейшим акционером которой в те годы был бизнесмен Игорь Макаров.

С: Будь ласка, всіх прошу сідати. На судовому засіданні повідомляється про здійснення фіксування судового засідання. Оголошується допит свідка. Засідання буде проводитись за участю секретаря судового засідання Заліської, прокурорів Пушкаря, Байраченко, захисників Власенка та Плахотнюка, потерпілі Щербань та Щербань. Слово пропонується надати учасникам кримінального провадження.

Суддя Власенку: Сядьте! Сядьте, будь ласка!

С: Ми з вами знову входимо в ту площину, яка абсолютно не потрібна під час допиту.

В: Шановна пані суддя, якщо суддя попередній, який слухав цю справу, виконував вимоги КПК хоча б формально, то було б можна порушувати питання, якщо ви (неразборчиво) тоді вибачте.

С: Сідайте, будь ласка.

В: Навіть не поставивши на обговорення. Я ще хотів уточнити у суду, чи відома суду заява керівника Качанівської колонії щодо можливості…

С: Вам слово суд не давав! Сядьте, будь ласка!

В: …щодо можливості участі Юлії Тимошенко у цьому судовому засіданні. Чи суд це не цікавить? Потім нам будуть розказувати, що у нас незалежний суд?!

Секретар: Шановні учасники, ознайомлення провадження надані Вам судовим розпорядником та повідомте суду чи все, що там викладено, зрозуміло.

С: Сторона обвинувачення?

П: Так, ваша честь!

С: Сторона захисту?

В: Ну, звідки ж ми можемо розуміти права, які зазначені в цьому документі з метою інспекції? Шановний суд, мені не зрозумілі права. Чи може захист, чи можуть захисники, я перепрошую, використовувати права, які передбачені статтями 42 та 46 Кримінально-процесуального кодексу. Це загальні права учасників процесу і захисту. Я знаю, що зараз суд розкаже, що після двадцять п’ятого не передбачає такого, але жодна інша стаття також не передбачає. Вони всі перелічені в загальному розділі у статтях 42 і 46.

С: Ті права, якими ви можете користуватися під час судового засідання, вони всі знаходяться у вашій папці. Відтак, це і є відповідь на ваше запитання.

В: Я зрозумів. Дякую, шановний суд, і в мене є друге запитання. Скажіть, будь ласка, на якій підставі суд позбавив Юлію Тимошенко право бути присутньою на судовому засіданні, звертатись до свідка з запитаннями та звертатися до слідчого теж з запитаннями і так далі?

С: Суд не позбавляв.

В: Суд позбавив цього права. Дві години назад була зроблена заява про те, що Тимошенко не має можливості приймати участь у цьому засіданні і пенітенціарна служба просто відмовилась її доставляти. Це офіційна заява, розповсюджена пенітенціарною службою дві години назад, яка опублікована у всіх інформаційних агенціях України.

С: На жаль, менше години тому суду був наданий акт про те, що Тимошенко Юлія Володимирівна не забажала…

В: Шановний суд, згідно з вимогами КПК, ув’язнена особа не може бажати чи не бажати щось робити. Ув’язнена особа повинна бути доставлена, тому ця дія і називається доставка до суду. У неї немає бажання або небажання. Її доля виключена з цього рішення. Виключена. Якщо вона хворіє і перебуває в центральній “Укрзалізниці”, то згідно статті 138 суд зобов’язаний визнати причину її недоставки поважною і відкласти цю слідчу дію. Ця модель поведінки вимагати її доставити, а все інше це позбавлення Юлії Тимошенко права приймати участь в цьому судовому засіданні. До речі, я звертаю увагу суду, що відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, будь-яка особа, яка обвинувачується в кримінальному злочині, має, як пише конвенція, щонайменше такі права. Щонайменше — це частина 3-тя підпункт д. Допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати допиту свідків і захисту на тих самих умовах, як і свідків обвинувачення.

С: Слідчий і суддя абсолютно не заперечує. Вам спасибі за те, що ви так гарно тлумачите законодавство. Будь ласка, вам надана можливість, ваше запитання.

В: Тобто Тимошенко права позбавлено?

С: Сядьте, будь ласка. Ви можете стояти, якщо вам так більше подобається на судовому засіданні.

В: Ні, я хочу отримати…

С: Шановний свідок, чи вам все зрозуміло?

Г: Так, Ваша честь, мені все зрозуміло і все підписую і навіть підтримую все те, що зараз повідомив пан Власенко. Позиція ясна, що Юлія Тимошенко не може бути присутня на засіданні, але щось мені підказує, що слідчий суддя повів себе зовсім інакше.

С: Прошу сідати. Захисник Плахотнюк.

П: Наскільки мені відомо, Юлія Володимирівна ніколи не відмовлялася від участі в судових засіданнях та допиту свідків. Більше того, вона наполягала на своїй участі в даних засіданнях. Але “не забажала” таке формулювання… Хотілося б дізнатися, яким чином пенітенціарна служба встановлювала факт небажання Юлії Володимирівни приймати участь у даному судовому засіданні.

С: У нас присутній свідок. Судове засідання оголошую відкритим.

В: Шановний суд, може ми зробимо коротеньку перерву.

С: Ні. Слідством встановлюється особа свідка. Ваше прізвище, ім’я та по батькові.

Г: Гайдук Віталій Анатолійович.

С: Рік вашого народження.

Г: 1954.

С: Де та ким працюєте, якщо працюєте?

Г: Радник президента (шум в залі).

С: Якщо ви знайомі з родичами Щербаня Євгена, повідомте, будь ласка, слідству з ким.

Г: Так, я знайомий з Тимошенко Юлією Володимирівною, з Щербанем Русланом Євгенійовичем, з Щербанем Євгенієм Євгенійовичем. З ними я познайомився у Харкові. Познайомилися у 1994 році, вибачте у 95 році. З Щербанем Євгеном у нас не були ділові стосунки. З Тимошенко Юлією Володимирівною співпрацювали.

С: З будь-яких підстав на обмови є?

Г: У мене немає, ваша честь.

С: Повідомте, будь ласка, суду, чи все вам зрозуміло.

Г: Так, Ваша честь.

С: Чи є у вас заперечення?

Г: Немає заперечень. Суд зазначає статтями 284 та 285, що слідством встановлено стаття 184 Кримінального кодексу України передбачає, що показання свідка під час провадження судового засідання тягне за собою санкцію, зокрема, покарання у вигляді 6-ти місячного позбавлення волі, передбачає у вигляді виправних робіт, щодо відмови свідка до дачі показань стаття 185 передбачає, що відмова свідка від дачі показань карається штрафом до 300 неоподаткованих одиниць або позбавлення волі до 6 місяців. Чи зрозумілі вам попередження?

Г: Так.

С: І чи бажаєте ви запросити захисника?

Г: Не бажаєте.

С: Попередження вам зрозумілі. Зараз Вам буде надано присягу, яку треба буде заповнити і вголос прочитати. Будь ласка.

Г: Я Гайдук Віталій Анатолійович, присягаюсь говорити перед судом правду і тільки правду.

С: Ви маєте розказати все, що вам відомо, згідно ваших показань. Технічна фіксація судом буде внесена у протокол вашого допиту.

Г: Чи є можливість одразу перейти до питань?

С: Звичайно.

Г: Можете, будь ласка, запитати свідка на стадії судового розслідування на судовому засіданні безпосередньо для розслідування даного кримінального. Запитання почнемо зі сторони захисту і пропонується своїми запитаннями звернутися до Віталія Анатолійовича.

В: Ми хотіли б задати питання, щоб суд справедливо зазначив, що свідок не є свідком обвинувачення, оскільки обвинувачений не тільки не допитувався, а взагалі не мав жодних контактів з цим свідком на стадії досудового слідства жодного разу. Тому як суд встановив, що свідок обвинувачення захисту не зрозуміло, що це свідок захисту, не зрозуміло. І звертаємо увагу суду на ту обставину, що стаття 225 не зобов’язує учасників процесу викликати для допиту на стадії судового слідства своїх свідків. Такої вимоги 225-та стаття не носить. Тому будь-кого будь-хто може викликати, тому ми і викликали свідка обвинувачення пана Гайдука.

Пл: Віталій Анатолійович, скажіть, будь ласка, що вам відомо стосовно заявою між ІСД та ЄЕСУ 95-го 96-го років.

Г: Про стосунки ІСД та ЄЕСУ в 95-ому 96-ому році чітко я не можу сказати.

П: Питання угоди між ІСД та ЄЕСУ у грудні 95-го року?

Г: Ваша честь, можна я буду відповідати російською мовою?

С: Можете.

Г: По желанию, так скажем, поставлять газ в Донецкую область, как сказал губернатор Донецкой области главам администрации Евгений Щербань где-то Юлии Тимошенко компании в сентябре, в конце сентября 95-го года. В начале ноября 95-го года в Донецке областная администрация получила письмо с подписью председателя “Укргазпрома” господина Крюка о том, что компания ЕЭСУ имеет газ, и по закону уполномочена подписывать договора и поставлять предприятиям Украины. После этого, через какое-то время мне позвонил губернатор Щербань и сказал, что мы будем обращаться к Тимошенко по поводу поставки газа, но он встречаться не захотел. И сказал, что я там буду, общаться. Но потом с заявлениями губернатора, поскольку я занимался созданием компании в целом в Донецкой области, спросил, в каком состоянии находится у нас работа с господином Момотом. Сказали, что мы практически заканчиваем.

На следующий день нас пригласили с Момотом, где присутствовал губернатор области Владимир Петрович Щербань и народный депутат Юрий Александрович Щербань решили, что мы будем делать погоду по созданию. Поэтому Момот, учитывая свою работу, что она шла к завершению, поэтому она состоялась в офисе г-на Момота, в котором присутствовал и я, и он. Они предложили, что у них есть желание поставлять газ в Донецкую область. Мы сказали, что у нас понимание другое, что мы будем создавать компанию, которая будет поставлять газ с импортёрами, и будет распределять в области.

У нас было много дискуссий с точки зрения, там, кто мы, кто вы, какая там компания, какие риски, ну, и встреча закончилась намерениями. После этого появилось постановление правительства номер 1033, которым были определены новый порядок снабжения, которым введен территориальный принцип, обеспечения регионов партнерами, в которых был бы порядок и отчетность, где четко написано, что импортеры должны заключать договора со всеми предприятиями на территории, на которой они находятся без исключения, и также указано, что областные администрации обязаны осуществить помощь, взятие заключения договоров с предприятиями, кроме того, на областные государственные администрации возлагалась ответственность за рассчетность хозяйственной деятельности и ответственный контроль, а кто импортом.

Через неделю после этого государственным комитетом по нефти и газу был утвержден “розподіл” импортеров между областями Украины, где было указано, что в Донецкой области поставляет газ виключно корпорация ЕЭСУ, в обсяге там 11 с чем-то миллиардов кубических метров газа. После этого у нас произошла снова встреча с Тимошенко, которая была не сама по себе как ЕЭСУ, а которая была уполномочена правительством Украины поставлять газ в Донецкую область, и там ещё в другие области, но все предприятия без исключения. За исключением населения, по-моему. Это резко поменяло ситуацию, потому, что сюда попадают предприятия, которые являлись уже полной ответственностью областной государственной администрации и поэтому сказали, что в области не может администрация продолжить режим потому, что впереди зима, и если не рассчитываются, то они должны отключить газ, поэтому мы берем эту ответственность на себя и будем подписывать договор с ЕЭСУ. Я не могу сказать, что ЕЭСУ сильно потерялась, но были дискуссии и так далее.

В конечном итоге 30 декабря был подписан договор комиссии между корпорацией ЕЭСУ и корпорацией “Индустриальный союз Донбасса” на поставку газа, расчетов и так далее.

До этого мы не могли подписывать, потому что корпорация ЕЭСУ с “Газпромом” подписала об объемах газа на день раньше. То есть нам нужно было нашу позицию узаконить с точки зрения Областной государственной администрации, поэтому мы срочно начали работать над распоряжением. Издали, по-моему, распоряжение № 71, распоряжение председателя областной государственной администрации, в котором визначено, что корпорация ИСД являлась единственной организацией, которая была уполномочена областной государственной администрацией подписывать договора с оптовыми импортерами, распределять газ, то есть по заявкам потребителей и рассчитываться с нами. Это статус отношений конец 95 года, начало 96, до ноября 95 года никаких от ношений между ЕЭСУ и ИСД не существовало, поскольку как таковых субъектов хозяйственной деятельности на тот момент не было.

В: Чи виконувалися умови цього контракту 95 року с боку ІСД и ЄЕСУ ?

Г: Однозначно на это питання відповісти неможливо. Объясню почему. Контракт был подписан. Но работа над спецификациями она длилась на протяжении четырех месяцев. ЕЭСУ получало и согласовывало какие-то спецификации с “Газпромом” на поставку, они возвращались, все, что касалось Донецкой области или в целом предлагалось ИСД. Поэтому трудно было разобраться, возможно было это исполнить или невозможно было это исполнить. Такая работа длилась достаточно. Кроме того, у корпорации были задолженности перед корпорацией ЕЭСУ, исходя из простой причины, теплокоммунэнерго не могло рассчитываться месяц в месяц, потому как тогда действовал такой механизм, что население за полученное тепло расплачивалось в течение года. Если помните такой механизм? Тепло вы получили в зимнее время, а платеж за него был растянут на весь год. Поэтому этот люфт, мы не могли получить деньги теплокоммунэнерго. Кроме того, что они не могли рассчитаться полностью с учетом своей убыточности, это еще было растянуто и по времени.

Поэтому у корпорации ИСД была задолженность текущая, безусловно, все эти отношения являлись предметом дискуссий, разговоров, постоянных встреч, это надо понимать. Поставщик требует расчетов. Естественно, ответственность перекладывалась на контрагентов, а у контрагентов есть объективные обстоятельства. Кроме того, нужно сказать, что не все предполагаемые объемы газа могли быть поставлены в Донецкую область.

К сожалению, на мариупольские комбинаты “Азовсталь” и Ильича ни ЕЭСУ, ни ИСД газ не поставляли. Потому что у этих комбинатов были прямые договора с “Газпромом”, мотивы этих договоров… В Мариуполе два комбината и они пытались, газоснабжение осуществлялось по отдельной ветке, которое находилось с Ростовской стороны. Нефть была интегрирована в газообеспечивающую систему Украины, и в последствии до 95 года, когда у Украины с Россией возникали неплатежи “Газпрому”, было очень просто перекрыть эту ветку, потому как другого источника газа в Мариуполь не было. Естественно объемы нужно было там… комбинаты вынуждены были приостанавливать работу, для того, чтобы обеспечить население. Потому как работали там так называемые красные директора. Поэтому они обратились к Президенту Украины, и получили добро, и поэтому у них был прямой контракт с “Газпромом”. И никто, ни мы, ни корпорация ЕЭСУ не могли дать гарантию устойчивого газообеспечения на этих двух комбинатах.

Кроме того, не поставлялся газ на комбинат “Стирол”, а он был большим потребителем, около двух миллиардов, потому как у него уже была совместная деятельность с “Итерой”. “Стирол” не был государственным предприятием, и газ туда поставляла корпорация “Итера”. И “Газпром” пропускал этот газ каждый месяц. Корме того, на такой потребитель как Донецкий металлургический завод также мы не могли поставлять газ, потому как они получали газ напрямую от “Укргазпрома”. Исходя из условий этого контракта 12 миллиардов кубических, естественно объем был значительно меньше.

Екатерина ТЮРИНА