Метаморфози “Аль-Каїди”

Ліквідація бен Ладена поставила на порядок денний у міжнародній політиці дуже серйозне питання: що буде з “Аль-Каїдою” і міжнародним тероризмом загалом? Діапазон оцінок вельми широкий.

Війни за лідерство

З одним можна погодитися вже тепер. Хоча спадкоємців бен Ладена вже оголошено, утім, можна очікувати, що за владу в цій мережі розгорнеться запекла боротьба. Адже йдеться, зокрема, й про контроль над величезним потоком фінансових коштів. До речі, одним із найпроблемніших питань у відносинах більшовиків і меншовиків був доступ до грошей, що надходили від європейських соціал-демократичних партій. Так, Лєнін наполягав на цілковитій безконтрольності та беззвітності. Тому французькі та німецькі соціал-демократи більшовикам допомоги майже не надавали. Лєнін до них завжди ставився відповідно.

Можливі два результати внутрішньої боротьби в “Аль-Каїді”. У першому випадку відбудеться консолідація після певної невизначеності й тоді система функціонуватиме так само, як і за бен Ладена.

У другому відбуватиметься фрагментація великої терористичної мережі, виокремлення з неї самостійних груп і фракцій з появою нових лідерів та організаторів. Такий розвиток подій видається ймовірнішим. Певною мірою цей процес уже деякий час тривав. Помічено появу нових терористичних організацій, які часто декларували свою ворожість до “Аль-Каїди”. Навіть якщо припустити, що це міг бути камуфляж, утім, у низці регіонів емісари від бен Ладена або гинули за нез’ясованих обставин, або на них наводили місцеві спецслужби. Не можна виключати деяких форм співпраці, проте свій, якщо можна так висловитися, суверенітет і контроль над територією кожна терористична організація охороняє як зіницю ока. Приклад — відносини між низкою організацій бойовиків у Сінцзяні. Попри всі спроби, бен Ладену не вдалося долучити їх до своєї мережі.

Є ще одна обставина, яка об’єктивно сприятиме фрагментації терористичних організацій. Неважко здогадатися, що спецслужби західних країн шукатимуть способи і вживатимуть заходів з упровадження своєї агентури в ряди бойовиків, особливо в їхнє керівництво. У централізованій і, як тепер модно казати, вертикально інтегрованій структурі зробити це легше. Відповідно таку вертикаль легше й зруйнувати. Хоч якими сильними є терористи, з досвідченими спецслужбами їм боротися складно. Тим більше що після кожного теракту останні методи протидії вдосконалюють, а вигадувати щось нове дедалі важче. Знахідкою стало використання інтернету, але й тут терористи стикаються з великими труднощами. Ще напередодні інциденту в Пакистані німецькі спецслужби арештували такий осередок у Дюссельдорфі. У комп’ютери бойовиків, які потрапили до їхнього поля зору, було впроваджено “черв’яки”, що дали змогу цілковито відстежити зв’язки, плани, постачання вибухових речовин і практичну підготовку терактів. І зроблено це було абсолютно легально, позаяк після 11 вересня в Німеччині ухвалили закони, що дозволяють спецслужбам так діяти.

Нові регіони, нові методи

Слід очікувати певної переорієнтації міжнародного тероризму на інші регіони. З істотними труднощами становище в Іраку поступово стабілізується. Хоча суперечності між сунітами та шиїтами не зникли, але обставини там змінюються з об’єктивних причин. Після відходу американців у цій країні зникає сам об’єкт атак. Крім того, як для Ірану, так і для Туреччини й Саудівської Аравії бажано, щоб Ірак не розпався як держава. Оскільки такий розвиток подій породить стільки проблем, що впоратися з ними буде дуже важко. Передусім це курдський фактор, який втягне в непередбачуваний процес не лише Тегеран, Анкару, Багдад, а й Дамаск. Тому мляве протистояння двох головних конфесій значно краще для основних регіональних гравців, аніж постійні вибухи та низка інших проблем.

При цьому для терористичних організацій з’являються не менш цікаві, на їхній погляд, регіони: певною мірою Північна Африка після відомих подій, Нігерія, Судан. Але це, так би мовити, периферія. Можна припустити, що увага частково буде зосереджена на Близькому Сході. Важливу роль тут відіграватиме розвиток подій у Сирії та Лівані.

Але значно перспективнішою для згаданих угруповань видається Центральна Азія, враховуючи її стратегічну важливість у геополітичному сенсі та як джерела не лише енергоресурсів, а й інших корисних копалин. Уже помічено активізацію діяльності бойовиків передусім у Таджикистані та Узбекистані, а також у південних районах Киргизії. Тероризм — це не так вибухи і бойові зіткнення. Це насамперед ідеологія. І якщо для неї є поживний ґрунт, як, наприклад, на Близькому Сході, то терористам там роздолля.

Саме з огляду на ці обставини три названі держави Центральної Азії і становлять вельми спокусливу ціль. До того ж є ще одна об’єктивна обставина — рельєф. У гірських районах Паміру й Бадахшану навіть радянській владі не вдалося встановити цілковитий контроль, і вони залишалися пристанищем “басмачів”. Тим більше це неможливо зробити в нинішніх умовах. Вельми жорсткий режим президента Іслама Карімова не може ліквідувати бази Ісламської партії Узбекистану, про що свідчать події в Андижані та інших містах. Ще складніша ситуація в Таджикистані, де вже давно наростає гостре невдоволення режимом президента Рахмона.

І якщо в Європі найчастіше мова йде саме про терористичну діяльність, бомби та вбивства простих громадян, то в Центральній Азії ми можемо натрапити на новий вид тероризму. Тут характерною рисою є організація відносно масштабних зіткнень зі спецслужбами аж до захоплення населених пунктів. При цьому в Узбекистані для відбиття таких атак доводилося залучати регулярну армію, оскільки самі антитерористичні підрозділи протистояти бойовикам не могли. Слід мати на увазі, що безпосередню допомогу в Центральній Азії ісламістам надаватимуть таліби, матеріальні та технічні можливості яких цілком порівнянні з тим, чим володіють армії центральноазіатських держав.

Ситуація в згаданому регіоні турбує не тільки місцеві уряди. Москва знову повертає на таджицько-афганський кордон своїх прикордонників. У Пекіні за всіма подіями також спостерігають з осторогою. Уйгурські націоналісти давно взяли на озброєння терористичні методи. Але поки що в них немає близької іноземної бази. Дестабілізація в Узбекистані й Таджикистані дасть їм змогу отримати спорядження й фінансове підживлення з Афганістану. Труднощі не оминуть Пакистан та Індію.

Фрагментація терористичних організацій на певному етапі суттєво ускладнить боротьбу з ними. Тож після успіху в Пакистані антитерористичну коаліцію очікують серйозні випробування.

Юрій РАЙХЕЛЬ