Майдан розігнав мер-підполковник Попов

Тому не царська це справа — давати наказ брати приступом Місто волі. Президент формально не може чіпати це буйство народовладдя і пальцем!

Для цього в нього є підполковник Олександр Попов, кадровий КДБіст і фактичний мер Києва. Попов і його апарат є тим щитом, яким режим ізолювався від волевиявлення народу, і тим кийком, котрий це волевиявлення поставив в рамки, допустимі в Єнакієво.

Отож, провідне міністерство по боротьбі з вуличною демократією у нас уже відомо де — Хрещатик, 26, шукати вивіску Київської міської держадміністрації.

Усі ніші функції у КМДА є вторинними і виконуються з метою підтримати таку-сяку легітимність в очах киян.

Отож підполковник Попов свою місію виконав. Використовуючи правові механізми, що ними наділена “місцева” влада, було вчинено опір громадським акціям на київському рівні і забезпечено мінімальне залучення киян у всеукраїнську протестну діяльність.

Київська влада постійно чинила пресинг на повсталих підприємців. Моментально, як тільки 22 листопада з'явився Майдан, за надуманими приводами КМДА почала судитися з ним.

Врешті, праведним судом і штиками Могильова, добилася заборони і фізичного знищення наметового містечка.

Кияни = підприємці!

Це при тому, що Київ — столиця українського підприємництва, і зокрема — дрібного.

У Києві підприємців більше і в абсолютному, і у відносному вимірах, ніж будь-де в Україні. Тут підприємець на підприємці.

Але київська влада не представляє їх інтереси. Вона представляє лише політичні інтереси президента Януковича.

Ні київські, ні українські підприємці ніяк не були важливі для КМДА, яка більше піклувалася, чи не засмутить вигляд протестувальників московського патріарха під час його енного візиту в Україну.

Утім, Кирило — явище в Києві поки що тимчасове, і згадали про ялинку. Щоб встановити мертве дерево, 4 мільйонам 925 тисячам 213 підприємцям було заборонено захищати свої права шляхом мирного зібрання на Майдані.

Казус ялинки

З технічної, просторової, геометричної та просто людської точок зору заради ялинки нікого розганяти не треба було!

Ялинка фізично знаходиться зовсім не там, де було Місто волі. На майдані Незалежності місця вистачило б на всіх.

Більше того, мешканці Міста волі з радістю б допомогли встановити коло себе новорічну прикрасу. Адже вона їм не те що не заважає, але і навпаки, допомагає.

Але з протестуючими міська влада обійшлася винятково силовим чином.

На переговори з керівниками наметового містечка щодо ялинки ніхто не йшов, ніяких конструктивних пропозицій від КМДА не надходило.

Бойовики Попова

Як пишуть ЗМІ, у знесенні брали участь співробітники столичного комунального підприємства, КП “Київблагоустрій”. Це силовий загін київської влади. Як видно, він знову у дії, тепер вже на арені великої політики.

Спортсменів зазвичай оформляли як співробітників цього підприємства, і використовували для придушення протестів киян проти нищення зелених зон та історичних будівель.

Автор був свідком не одного силового зіткнення з цими “комунальниками”, зі стріляниною включно.

Офіційна київська опозиція так про них скаржиться: вони “влаштовують бійки, використовують спецзасоби, здійснюють фізичний тиск та викрадають приватну власність, а кияни платять їм за це щомісячно 450 тисяч гривень з міського бюджету”.

Виходить, зараз ці ж загони головного київського підполковника нищили Майдан?

Завойоване місто

А що сама столиця? Лежить у руїнах!

Як тільки приходять морози, половині міста урізають тепло. Щоб, змучені холодом, не мали сил сказати “ні” підвищенню тарифів на енергопостачання. Холодомор середньої тяжкості з метою пропаганди житлово-комунальної реформи, так би мовити.

Чиновники продовжують штампувати ліцензії на убивство зелених зон; ледь не кожного тижня чути тривожні новини з гарячих точок, де намагаються рубати.

З будинків, проданих разом з мешканцями-кріпаками, продовжують витісняти людей, добрим словом і пістолетом.

Схили Дніпра забудовують хмарочосами.

Трамвай ще ремонтують, через що дорога з Борщагівки працює на половину своєї пропускної здатності. Столиця стоїть у пробках, як і раніше, мостів та доріг не вистачає.

Довгий — і зараз секретар Київради, Голубченко — вічний староста.

Черновецький — до сих пір мер.

Кияни — терплять.

Ігор ЛУЦЕНКО