Майбутнє “Ілліча”: погляд з Маріуполя

Намагаючись уникнути неоднозначної з юридичного погляду зміни власника, компанія шукає підтримки від уряду і метхолдинґу, що належить Рінату Ахметову. Але поки долю підприємства вирішують у київських і донецьких кабінетах і офісах, кореспондент Бі-Бі-Сі дізнавалася, що думають про колізію з акціями “Ілліча” у самому Маріуполі.

У центрі соціального захисту ветеранів — танці під гармошку. Тут збираються колишні працівники металургійного комбінату імені Ілліча. У центрі вони розважаються, спілкуються і влаштовують виставки. Найбідніші отримують безкоштовні обіди. Все — за рахунок підприємства.

Коли у Маріуполі дізналися про конфлікт навколо акцій підприємства, до ради ветеранів потягнулися люди — підписувати колективне звернення. Голова ради ветеранів підприємства Костянтин Курячі каже, що хвилювання людей можна зрозуміти:

“Ми чудово розуміємо, що коли прийде новий власник, він у першу чергу вестиме боротьбу за підвищення своїх доходів. А їх можна збільшити або підвищенням продуктивності праці, або скороченням трудящих. І звичайно, швидше за все, буде другий варіант, тобто скорочення робочої сили”.

Складні часи імперії “Ілліча”

Комбінат імені Ілліча входить до трійки найбільших металургійних підприємств України. “Ілліч” — це не лише метал, а й ціла імперія: агроцехи, швейна фабрика, молокозавод, стадіон, аеропорт.

Заяви про зміну власників пролунали наприкінці травня. Представники консалтингових компаній на прес-конференції в Києві повідомили, що пакет акцій закритого акціонерного товариства “Ілліч Сталь”, яке контролює більшість акцій комбінату, було продано ще рік тому.

Купівля начебто відбувалася в інтересах замовника, однієї з російських фінансово-промислових груп. На комбінаті інформацію спростовують і кажуть про недобросовісного брокера, який скористався виданою довіреністю. Обидві сторони відстоюють правоту в судах.

Атмосфера в колективі напружена. Найменша чутка провокує паніку. Наприклад, минулого тижня біля банкоматів шикувалися черги металургів, які поспішали зняти гроші із зарплатних карток: говорили, нібито рахунки будуть заблоковані.

Ситуацію погіршує скорочення виробництва. Середня зарплата — 2,5 тисячі гривень. Це менше, ніж на сусідніх підприємствах. В інтерв’ю Бі-Бі-Сі працівники комбінату кажуть, що бояться залишитися без роботи взагалі, а пенсіонери — без підтримки з боку комбінату:

“Той, хто вміє думати, той боїться скорочень. Тому що, як не крути, це все одно зло. А той, хто радісно потирає руки, той, по-моєму, глибоко помиляється. Ніколи не підвищать зарплату вдвічі, якщо скоротять того, хто поруч із тобою працює. А деякі на це розраховують”.

“Що ми думаємо? У нас обливається душа і серце кров’ю. Я 36 років відпрацювала на підприємстві. Ми настільки прикипіли до нього. Це не просто купа металу, за цим стоять люди. І ветерани наші. Ось вони прийшли сьогодні до нас, двадцять людей підійшли і спитали: Павлівно, що з комбінатом? Кажу: все буде гаразд. Ми чудово розуміємо: не буде комбінату — не буде ось такого для ветеранів”.

Уряд і місто: ми на боці “Ілліча”

Справою комбінату імені Ілліча займається прокуратура і парламентська слідча комісія. А тим часом голова уряду Микола Азаров, не дочекавшись кінця слідства, зробив свої висновки.

Зустрівшись у четвер з головою правління меткомбінату Володимиром Бойком, прем’єр заявив:

“Уряд підтримує трудовий колектив і голову правління ММК ім. Ілліча і не дозволить рейдерам захопити один з флагманів української металургії”.

Тим часом депутати Маріупольської міської ради одностайно проголосували за звернення на захист трудового колективу підприємства. Міський голова Юрій Хотлубей пропонує дочекатися висновків правоохоронних органів:

“Зупинили рух акцій. Це вже інше питання, питання власності. Але зупинити комбінат — цього ніхто не допустить. Ані в області, ані в місті, ані в Україні. Що таке — позбавити роботи цих людей? У нас що, є альтернатива якась? Чи гроші, які можна було би виплачувати цим людям якийсь період? Інша справа, що іде спад виробництва. Це деякою мірою пов’язане із сезонністю. Але те, що вони залишилися самі — це факт. Раніше і “Запоріжсталь”, і Алчевський металургійний комбінат були в такому ж становищі — вони не мали своєї сировини. Зараз там уже пройшли процеси, про які ви знаєте. Комбінат імені Ілліча, наскільки я чув заяву Бойка, — вони підійшли до того, щоб уже об’єднуватися. Об’єднуватися з тими, хто має сировину”.

Холдинг Ріната Ахметова готовий допомогти?

Колишній “афганець” Сергій каже, що він та його товариші захищатимуть комбінат імені Ілліча всіма способами.

“Треба буде — підемо воювати. Якщо доведеться — навіть зі зброєю. Який може бути закон, якщо проти нас без закону діють? І ми будемо так само. Коли вдарили по щоці, другу не підставимо. Око за око, зуб за зуб”.

Але, схоже, радикальні заходи не знадобляться. Генеральний директор Володимир Бойко уже заявив про те, що підприємство веде переговори із про об‘єднання із холдингом “Метінвест” (який входить складу компанії “СКМ” Ріната Ахметова):

“Настає другий етап фінансової кризи, і вже сьогодні потрібно думати, як виживати. Зможуть вижити в цих умовах компанії, які мають і виробництво, і сировину, і струнку систему збуту. Тому сьогодні ми ведемо переговори з “Метінвестом”, тому що, по-перше, це українська компанія, по-друге, у неї є сировина — руда, концентрат, кокс. З нашого боку — є потужне підприємство і колектив. Спільна діяльність повинна бути лише на благо України, тому ми ведемо ці переговори і, гадаю, найближчим часом завершимо їх із позитивним результатом”.

Бізнес і політика Володимира Бойка

У 2000 році державний пакет металургійного комбінату імені Ілліча дозволили придбати організації орендарів. Хоча на акції були і інші претенденти: зокрема, в пресі називали прізвища співвласників “Індустріального союзу Донбасу” Сергія Тарути та Віталія Гайдука. Для приватизації комбінату імені Ілліча трудовим колективом Верховна Рада навіть прийняла окремий закон.

Десять років Володимир Бойко дистанціювався від інших донецьких бізнесменів. Він не був членом Партії Регіонів, а до Верховної Ради у минулому скликанні потрапив за списками Соціалістичної партії.

Ситуація навколо комбінату імені Ілліча — яскравий приклад тісного зв‘язку бізнесу і політики, вважає голова Донецької обласної організації Комітету виборців України Сергій Ткаченко:

“Подивіться на Бойка як на керівника підприємства. Незважаючи на те, що керував одним із найбільших підприємств України, був у політичній сфері спочату Леоніда Кучми, після того — великий адміністративний і фінансовий ресурс не дозволяв йому стояти осторонь політичних процесів. Він фактично керував соціалістичним рухом у регіоні і позиціонував себе як останній “червоний” директор. Він дуже велику кількість грошей, фінансових ресурсів вкладав в інфраструктуру тих районів. Але скоріше, це був соціально безвідповідальний бізнес. Він фактично підсаджував на економічну голку всі територіальні громади, які знаходилися поруч із комбінатом Ілліча. Це певний показник неефективного управління. Можу сказати, що і в політичному плані хтось попрацював дуже добре. Тому що нерви Бойка пошматували так, для того щоб підвести його до рішення, що потрібно об‘єднуватися з тим чи іншим комбінатом, з тією чи іншою сировинною базою”.

Економісти кажуть, що укрупнення підприємств у цей кризовий період піде на користь. Щодо Ріната Ахметова, то приєднання комбінату імені Ілліча дасть бізнесмену переваги перед російськими металургійними компаніями, які є основними конкурентами українських металургів на світовому ринку і які зараз скуповують активи українських підприємств.

“Метінвест” Ахметова управляє металургійним комбінатом “Азовсталь” у Маріуполі. Обсяги виробництва обох підприємств приблизно однакові.

Однак на “Азовсталі” працює в три з половиною рази менше людей, ніж на комбінаті імені Ілліча. Невдовзі “Ілліч” може піти не соціалістичним, а капіталістичним шляхом.

Ліна КУЩ