“Кіотська” справа екс-прем’єра

Обвинуваченою у справі про нецільове використання 2,32 млрд грн з 3,3 млрд грн, отриманих Україною в межах Кіотського протоколу (див. довідку), офіційно стала Юлія Тимошенко. Цілком імовірно, що вирок суду буде звинувачувальним, але кинути екс-прем’єрку за ґрати влада навряд чи ризикне.

Колообіг грошей у природі

Гроші, нецільове використання яких закидають Юлії Тимошенко, насправді не зникли й досі лежать мертвим вантажем на рахунках державних фінустанов. Тобто де-факто їх нікуди не витратили. І водночас, теж де-факто, нецільове використання мало місце — уряд ці кошти знімав і використовував для виплати пенсій (пізніше аналогічні суми повернулися на рахунки), попри те що цільове призначення “кіотських” грошей інше.

У 2009 році уряд в особі Національного агентства екологічних інвестицій України уклав угоду з чотирма японськими компаніями та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії угоду про продаж квот із викиду парникових газів у межах Кіотського протоколу. Загальна сума контракту — 3,3 млрд грн.

За протоколом, кошти, отримані від реалізації квот на викиди, можна спрямовувати лише на екологічні програми. На впровадження чистих енергозберігальних технологій у промисловості, наприклад. Однак в умовах кінця 2009 року, коли в державній скарбниці гуляв вітер і не було чим платити пенсії та розраховуватися за блакитне паливо із Газпромом, екологічними програмами ніхто не переймався — “кіотські” гроші перекинули в Пенсійний фонд. До того ж на носі були президентські вибори, і залишити голодними кілька мільйонів пенсіонерів означало забезпечити собі під час голосування не просто програш, а грандіозне фіаско.

Як згадувалося вище, згодом “екологічні” гроші повернули за рахунок подальших надходжень до держбюджету. Але це вже не принципово: факт нецільового використання (нехай і з абсолютно благородною метою) мав місце. Доведення його в суді де-юре залежить лише від політичної волі президента Віктора Януковича. З виконавцями проблем не виникне — і прокуратура, і судочинство укомплектовані перевіреними донецькими кадрами, які за першим же сигналом із Банкової встановлять будь-яку справедливість.

М’яка посадка

Звісно, якби нинішня влада була зацікавлена у встановленні законності, то справа про обставини приватизації Віктором Януковичем резиденції “Межи­гір’я” вже півроку як була б у суді. Справа проти Тимошенко більше політична, ніж кримінальна. У таборі регіоналів дедалі голосніше говорять про необхідність проведення виборів до Верховної Ради вже наступного року, тож усунення “Батьківщини” з політичної карти країни для них вельми актуальне.

“Підписка про невиїзд обмежує пересування Юлії Володимирівни як по країні, так і за кордон, де вона може доносити свою позицію та критику влади, — розмірковує політолог Вадим Карасьов. — А крім того, паралізує участь “Батьківщини” у виборах, робить її неповноцінною. Бо без свого лідера партія буде обезголовленою, Тимошенко замінити не зможе ніхто, особливо на передвиборчих мітингах. Тож я впевнений, що вся ця справа робиться чітко під виборчі перегони, щоб ЮВТ не могла ані балотуватися, ані отримати депутатський мандат”.

“Прогнозую, що якраз ця справа має всі шанси дійти до логічного завершення — суду, — каже Юрій Якименко, директор політико-правових програм Центру імені Разумкова. — Терміни самого процесу безпосередньо залежатимуть від політичної ситуації — визначення конкретної дати парламентських виборів. Зрозуміло, що справа й судовий процес максимально використовуватимуться для блокування участі БЮТ та її лідера у виборчих перегонах”.

Удавшись до кримінального переслідування представників попередньої влади (див.тут), нинішнє керівництво намагається перекласти відповідальність за свої економічні прорахунки на інших. “Це й спроба повернутися до тези, що теперішні проблеми пов’язані зі злочинами минулого режиму”, — уточнює Юрій Якименко.

Усі експерти, опитані Тижнем, наголошують, що наразі влада не зацікавлена в арешті Тимошенко. Опинившись за ґратами, лідерка “Батьківщини” в очах електорату може автоматично перетворитися на мученицю (як у 2001-му) й повернути її партії минулу популярність. Вочевидь, у БЮТ скористаються можливістю, щоб донести до виборця: Тимошенко постраждала заради пенсіонерів. До того ж Януковичу буде ще важче шукати спільну мову із західними партнерами — очевидну розправу над опозицією ні Брюссель, ні Вашингтон йому не подарують, попри те що в них запроторюють до в’язниці й за невинніші маніпуляції з бюджетом.

“Дії влади зараз важко спрогнозувати, — зазначає політолог Кость Бондаренко. — Проте чітко зрозуміло, що є установка на остаточне виведення Тимошенко з гри. Чи дадуть їй реальний тюремний термін — велике питання. Адже 2001 рік показав, що 40-денне перебування в СІЗО збільшило її рейтинг майже втричі. Тому найреалістичнішим сценарієм мені видається той, за якого Юлія Володимирівна отримає умовний термін, головним сенсом якого є не дати їй можливості балотуватися до Верховної Ради. Незалежно від того, коли вони відбудуться — в 2011-му чи 2012-му. Звичайно, на меті є й не дати Тимошенко очолити протестні акції проти влади”.

Тобто, виходячи зі здорового глузду, партія влади якщо й зацікавлена в позбавленні волі Юлії Тимошенко, то умовному. З одного боку, Янукович і Ко зможе уникнути жорсткої критики за переслідування опозиції, з іншого — кине тінь на саму обвинувачувану. Оскільки українська система правосуддя дискредитована, чимало виборців думають так: “Якщо судили і не посадили, значить, відкупилася”.

“Усі попередні влади з часів Леоніда Кравчука використовували неписане правило: можна саджати всіх, аж до заступника міністра, але не вище, — підсумовує Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства. — І ця система, якщо посадять Тимошенко, може бути зламана. Тобто наступна влада після нинішньої не матиме жодних запобіжників перед ув’язненням уже Януковича і Ко”.

Кіотський протокол — міжнародний документ, ухвалений у Кіото (Японія) 1997 року як доповнення до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату. Зобов’язує розвинені країни світу й країни з перехідною економікою зменшити або стабілізувати викиди парникових газів у 2008—2012 роках порівняно з 1990-м. Став першою глобальною угодою про охорону навколишнього середовища, що ґрунтується на ринковому механізмі регулювання — міжнародній торгівлі квотами на викиди. Україна зобов’язалась утримувати викиди парникових газів на рівні 1990 року й має право продавати невикористані обсяги квоти іншим країнам, що ратифікували Кіотський протокол, і зареєстрованим на їхній території компаніям. Додаткові квоти купують держави або їхні резиденти, викиди яких перевищують накладені угодою обмеження.

Андрій ЛАВРИК, Богдан БУТКЕВИЧ