Гарантовано “зелена”
Енергетична стратегія України, яка затверджена урядом, передбачає, що вже до 2035 року частка “зеленої” енергії в енергетичному балансі країни перевищить 25%. Але для досягнення цієї мети потрібні певні кроки, котрі забезпечать динамічне зростання цієї галузі. На це зокрема спрямований законопроєкт № 9011-д ”Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та зеленої трансформації енергетичної системи України”, який в травні ухвалила Верховна Рада в першому читанні.
Однією з основних новацій законопроєкту є впровадження особливого виду документів - гарантії походження енергії. Повноваження з видачі таких гарантій будуть надані Національній комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Вони підтверджуватимуть, що енергія дійсно вироблена з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).
Головною причиною впровадження гарантій є політика Євросоюзу щодо декарбонізації економіки. За словами директора з аналітичних досліджень DiXi Group Романа Ніцовича, в ЄС уже ухвалене політичне рішення про впровадження для товарів, вироблених з використанням “брудної” енергії, режиму прикордонного вуглецевого коригування. Тобто з таких товарів буде стягуватися додатковий податок, який зробить їх менш конкурентноздатними, порівняно з товарами, при виробництві яких використана “зелена” енергія.
“Для цього важливо знати, з яких джерел вироблена енергія, і який вона має “вуглецевий слід”, — розповів експерт в коментарі “Апострофу”. - Ті виробники, які експортуватимуть в ЄС “зелену” енергію або товари, вироблені за її допомогою, будуть позбавлені необхідності платити цей податок. Для цього їм потрібно буде надавати інформацію про те, з використанням якої енергії вироблені їхні товари. Саме для цього і впроваджуються гарантії походження енергії”.
Тож після ухвалення відповідного законодавства ЄС, що має статися найближчим часом, всі підприємства, які експортуватимуть товари до Євросоюзу, повинні будуть разом з цими товарами надати або гарантію походження на підтвердження того, що вони у виробництві використовували “зелену” енергію, або придбати вуглецеві сертифікати, вартість яких залежатиме від того, який “вуглецевий слід” тягнеться за їхньою продукцією. Такий механізм урівняє конкурентоспроможність закордонних виробників, які користуються дешевою енергією, виробленою при спалюванні вуглеводнів, і європейських, які дотримуються правил щодо обмеження шкідливих викидів.
Звісно, такий порядок має породити попит на “зелену” енергію, оскільки це звільнятиме підприємства від необхідності платити додатковий збір. І українські підприємства, які використовують відновлювані джерела енергії, зможуть, отримавши гарантії походження, продавати свою енергію або вітчизняним експортерам до ЄС, або європейським підприємствам, зацікавленим у зменшенні “вуглецевого сліду” своєї продукції.
“Гарантія буде змінювати свого власника разом з енергією, — розповів виданню член правління Української вітроенергетичної асоціації Іван Бондарчук. - Якщо компанія продаватиме енергію “Гарантованому покупцеві”, тобто державі, то вона продаватиме її разом з гарантією походження. І вже держава отримає всі вигоди, які несе ця гарантія для виробника. Якщо ж компанія ухвалить рішення торгувати своєю енергією самостійно, то вона передаватиме її покупцеві разом з електроенергією. А коли споживач використає енергію, гарантія анулюється і підприємству видадуть сертифікат на підтвердження того, що він використав для своїх виробничих цілей певну кількість “зеленої енергії”.
Враховуючи те, що товарообіг між Україною та ЄС невпинно зростає, попит серед вітчизняних виробників на енергію, яка має гарантію свого “зеленого” походження, буде досить високим, що сприятиме розвитку галузі ВДЕ.
Крок до ринку енергії
Друге важливе нововведення, яке пропонує законопроєкт, — запровадження системи оплати ”зеленої” енергії за контрактами на різницю поряд із нинішньою системою “зеленого” тарифу, яка передбачає, що всю енергію, отриману від ВДЕ, викупає державне підприємство “Гарантований покупець” за фіксованою ціною.
“Модель контракту на різницю дозволяє виробнику “чистої” енергії вийти з групи “Гарантованого покупця” і працювати на ринку самостійно, продавати свою енергію на аукціонах, — пояснює Роман Ніцович. - При цьому держава визначає певну ціну підтримки за “зелену” енергію. І якщо ринкова ціна, за яку виробник продав енергію, виявилася нижчою від ціни підтримки, то держава доплачує виробнику різницю. Якщо ж ринкова ціна виявилася вищою від ціни підтримки, то навпаки виробник має повернути надлишок державі. Таким чином забезпечується, що виробник “зеленої” енергії завжди отримує за свою продукцію гарантовану ціну”.
За словами голови правління Української вітроенергетичної асоціації Андрія Конеченкова, така модель оплати енергії є сучасним європейським механізмом, який дозволить виробникам “зеленої” електроенергії виступати самостійними учасниками ринку. Вона успішно запроваджена у більшості європейських країн і є на даний час найкращим та прозорим механізмом стимулювання “зеленої” енергетики.
“Цей механізм є ринковим і накладає зобов’язання на державу сплачувати виробникам енергії з ВДЕ не весь фіксований “зелений” тариф за поставлену в мережу електроенергію, а лише компенсувати чи отримувати різницю між оптовою та аукціонною ціною”, — сказав експерт у розмові з “Апостофом”.
Таким чином, нова модель оплати, так само, як і нинішня, передбачає, що виробник в будь якому разі отримує за свою енергію фіксований “зелений” тариф, що дає йому можливість планувати власні інвестиції і віддачу від них, незважаючи на будь які коливання на ринку. Проте контракти на різницю дають виробнику певну перевагу.
“При роботі з “Гарантованим покупцем” існує проблема платіжної дисципліни, — говорить Іван Бондарчук. - Плата за вироблену енергію надходить із запізненням. І тому частина виробників можуть вирішити не чекати виплат від “Гарантованого покупця”, а одразу продати енергію на ринку і отримати певну частку тарифу. А потім вже чекати на доплату від держави”.
Запізніле рішення
Правда, такий порядок має і принциповий недолік. Він вигідний виробникові лише за умови, якщо ринкова ціна енергії нижча за “зелений” тариф, як це зараз спостерігається на енергоринку України. Тоді виробник охоче прийме від держави належну йому доплату. Але ситуація різко змінюється, коли ринкова ціна стає вищою від тарифу. А це може статися, враховуючи плани влади зробити електроенергію значно дорожчою ніж зараз.
“В цьому випадку виробникам відразу стане невигідно залишатися в схемі контракту на різницю, — пояснює Іван Бондарчук. - І щоб не повертати державі гроші, вони можуть розірвати договори. Тому така модель підтримки при запровадженні потребує детального аналізу її плюсів і мінусів”.
На думку експерта, впровадження контрактів на різницю хоч і повторює успішну європейську практику, є дещо запізнілим заходом.
“Більшість нових проєктів в галузі відновлюваної енергетики вже орієнтуються не на “зелений” тариф, а на роботу в ринкових умовах, — каже Бондарчук. - Проте інвестиції в цей сектор значною мірою стримуються відсутністю конкурентного ринку електроенергії. Більшість генеруючих потужностей (близько 70%) знаходиться під контролем держави. Крім того, не існує єдиної ціни енергії: встановлені різні тарифи для побутових і промислових споживачів. Відтак здорова конкуренція практично відсутня, через що приватним інвесторам важко планувати свої проєкти. Адже завжди існує вірогідність, що наступний уряд відмовиться від зобов’язань попереднього і змінить умови роботи ринку. І це значною мірою стримує розвиток сектору “зеленої” енергетики”.
Тож насправді, на думку експерта, найбільш доцільним для для держави було б зосередитися на впровадженні ринкових реформ в енергетиці. Це найкраще б сприяло збільшенню потужностей генерації, в тому числі і “зеленої”.
Додамо, що законопроєкт про стимулювання розвитку “зеленої” енергетики ще очікує на розгляд у другому читанні, а тому, не виключено, в ньому знайдуть місце слушні рекомендації, зокрема наших експертів. Але у будь якому разі, цей документ є ще одним важливим кроком на шляху європейської інтеграції України.
