“Київміськбуд”: історія загарбницького руху

Серед київських можновладців все більшої популярності набуває нова інтерпретація гри “Монополія” — боротьба за холдинг “Київміськбуд” та компанії, що входять до нього.

На відміну від традиційної настільної гри, у дорослій версії взагалі не існує правил.

Схоже, саме через це київська громада вже вибула з боротьби за підприємство, 80% якого ще на початку 2010 року знаходилося у її власності.

Наразі Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку ще перевіряє інформацію про зміну власників холдингової компанії. Утім, з невідомих причин відомство вже декілька разів продовжувало терміни перевірки.

Тимчасом історія зміни власника “Київміськбуду” майже щодня обростає новими відомостями. Натомість, представники міської влади випромінюють спокій і запевняють, що контролюють ситуацію.

Проте, за інформацією джерел “Економічної правди”, холдингову компанію разом з її підприємствами-сателітами вже давно роздерто на шматки.

Імперія почесного посла

Сучасний етап історії “Київміськбуду” розпочався 1992 року, коли з Головкиївміськбуду при Київському виконкомі він був перетворений на корпорацію, а згодом — на холдингову компанію.

Переформування у холдинг супроводжувалося об'єднанням у його статутному капіталі контрольних пакетів акцій 40 будівельних підприємств та інших активів. Усе це завдяки рішенню Фонду держмайна стало надбанням київської громади.

Напередодні зазначених пертурбацій “Київміськбуд” очолив його сьогоднішній почесний президент Володимир Поляченко. Він перебував на посаді керівника підприємства 14 років — з 1992 до 2006 року.

За цей період холдинг звів близько половини нових будівель Києва, а його діяльність з розвитку житлового будівництва набула статусу “народного проекту”. І сьогодні, незважаючи на жахливий стан первинного ринку нерухомості, “Київміськбуд” залишається однією з небагатьох фірм, яка не втратила довіри інвесторів.

У створенні такого потужного бренда Поляченко відіграв одну з головних ролей. За його ініціативи компанія вперше впровадила схему спорудження житла та інших об'єктів нерухомості за рахунок залучених коштів населення.

Діяльність почесного президента “Київміськбуду” була відзначена державою: з рук Леоніда Кучми Поляченко отримав зірку Героя України. За героєм спостерігали на інших континентах, про що свідчить надання йому титулу почесного консула Чилі.

Останнім його здобутком стало призначення радником прем'єр-міністра Миколи Азарова на громадських засадах. На цьому можна було б і закінчити, але, як відомо, у великих людей без скелетів у шафі не обходиться.

Ще 1993 року “Київміськбуд” став засновником комерційного банку “Аркада”, який через п'ять років вперше в Україні почав видавати іпотечні кредити. До 2003 року частка підприємств холдингу в акціонерному капіталі банку перевищувала 55%, і місто опосередковано мало вплив на банк.

На початку 2003 року основними акціонерами фінансової установи були “Київміськбуд” з 20% акцій та його сателіти — Домобудівний комбінат №3, Домобудівний комбінат №4 та підприємство “Київелектромонтаж” — більше 35%.

Проте у березні 2003 року контрольний пакет банку з дозволу АМКУ дістався ТОВ “Компанія розвитку будівництва”, яке отримало 49,8%, і ТОВ “Фірма “Девелопер” — 14,9%.

Засновниками і власниками першої структури були Володимир Поляченко і голова правління банку “Аркада” Костянтин Паливода. При цьому друга компанія, за словами джерела у “Київміськбуді” була афільована з тими ж особами.

Кожний з них отримав по 32,5% у статутному фонді нової структури, що дорівнює 18 мільйонам гривень. Утім, вони не витрачали таких сум для його формування.

Свої частки Поляченко і Паливода внесли “інтелектуальною власністю”, а саме роботами “Організація будівництва житла за рахунок коштів населення” і “Організація залучення коштів населення і фінансування за їхній рахунок житлового будівництва”.

З яких міркувань ці “посадові інструкції” були оцінені як шедеври світового мистецтва, можна лише здогадуватися.

Внаслідок згаданої оборудки вплив громади міста Києва на банк “Аркада” було нівельовано, хоча він має реалізовувати низку соціальних програм в рамках закону про експеримент у житловому будівництві на базі “Київміськбуду”.

За словами джерела “ЕП” у холдингу, чи не весь прибуток від продажу житла виводився з підприємств-будівельників і осідав у цьому банку. Ситуація змінилася після обрання мером Києва Леоніда Черновецького. За дивним збігом обставин, ця подія збіглася з припиненням повноважень президента “Київміськбуду” Поляченка.

Після цього йому як одному з основних акціонерів “Аркади” вдалося налагодити відносини із своїми наступниками у “Київміськбуді”. Про це, зокрема, свідчать банківські програми кредитування купівлі житла в об'єктах будівельного холдингу, з якими можна ознайомитися на сайті фінансової установи.

З часом коло партнерів холдингу поповнив “АСВІО Банк”. Серед його акціонерів — один з теперішніх членів наглядової ради “Київміськбуду” Денис Комарницький, який очолює фракцію “Блоку Леоніда Черновецького” у Київраді.

Хто не встиг, той запізнився

За даними преси, до будівельного холдингу входять близько 40 відкритих акціонерних товариств, у яких він володіє від 26% до 30% акцій. Проте це дещо застаріла інформація. Такою часткою “Київміськбуд” володів тільки до 2003 року.

З цього часу частка холдингу і дрібних власників в акціонерних товариствах невпинно зменшувалася, набуваючи непристойно малих розмірів. На користь цього, зокрема, свідчать документи судових справ, які опинилися у розпорядженні “ЕП”.

Так, одним з перших претендентів на повторення шляху банку “Аркада” виявилося ВАТ “Домобудівний комбінат №4”, яке спеціалізується на спорудженні панельних будинків. За даними ДКЦПФР, 30% товариства належить “Київміськбуду”.

Утім, незрозуміло, кому належить решта акцій. До 2003 року 70% були розпорошені між багатьма акціонерами, що давало змогу холдингу володіти найбільшим пакетом. Другим за розміром був пакет акцій групи компаній “ТЕКТ” — 16,65%.

Згідно з отриманими “ЕП” документами, за сім років частки усіх акціонерів, окрім “Київміськбуду”, зменшилися учетверо. Це спровокували додаткові випуски акцій, які зараз розглядають суди на предмет санкціонованості.

З 2003 по 2006 роки ДБК № 4 за рішенням зборів акціонерів провів дві додаткові емісії акцій, які ініціював голова правління підприємства Петро Шилюк. Внаслідок першої емісії статутний фонд було збільшено удвічі — з 7,5 мільйона гривень до 15,5 мільйона гривень, а після другої розмір фонду зріс до 30,5 мільйона гривень.

За даними джерел, операції проводилися з ознаками зловживань. У першому випадку було скорочено терміни підписки на акції, а одному з акціонерів відмовили оплатити акції майном, хоча рішення зборів емітента не забороняло цього.

У свою чергу, під час другої емісії до ДБК №4 було приєднано фіктивну юридичну особу — ТОВ “Дослідно-експериментальний завод пінобетонних виробів”.

Крім того, 2008 року загальні збори прийняли рішення про емісію і деномінацію акцій шляхом дроблення, але інформацію щодо реєстрації даного випуску ДКЦПФР не відтворює. Тому не зовсім зрозуміло, чи володіє холдинг 30-відсотковою часткою.

За словами співрозмовника “ЕП”, зазначені емісії дозволили екс-президенту “Київміськбуду” Петру Шилюку, який керував холдингом у 2006-2009 роках, разом з наближеними до нього структурами перебрати контроль над ДБК №4.

За подібною схемою інші особи 2005 року “розмили” акції “Київміськбуду” у ВАТ “Трест “Київміськбуд-3”, що спеціалізується на будівельно-монтажних роботах.

Так, посадовці холдингу забезпечили прийняття рішення зборів акціонерів про збільшення статутного фонду підприємства з 1,25 мільйона гривень до 3,25 мільйона гривень шляхом приєднання “Тресту “КМБ-3” до “НДІ “Промбудтехнологія”.

Внесок нового учасника становив 2 мільйони гривень, хоча товариство володіло активами лише на 10 тисяч гривень.

Внаслідок зазначеного приєднання контрольний пакет акцій “Тресту “КМБ-3” у розмірі 61,39% статутного фонду дістався винятково учасникам “Промбудтехнології”, які могли обміняти цю частку на акції додаткового випуску.

Про наявність зловживань у рамках цих операцій свідчать і постанови ДКЦПФР.

Ще один випуск акцій було проведено 2007 року. У підсумку пакет “Київміськбуду” у “Третьому тресті” зменшився приблизно утричі, стверджує джерело “ЕП”. За наявною інформацією, найбільшим пакетом акцій “Тресту “КМБ-3” у розмірі 47% нині володіє голова правління підприємства Микола Олефір.

Відповідно до судових документів, дещо інші схеми отримання контролю, на кшталт примушення до продажу та підробки документів купівлі-продажу акцій у дрібних акціонерів, були апробовані на інших підприємствах-сателітах КМБ — ВАТ “Київелектромонтаж” і ВАТ “Трест “Київспецбуд”.

Контрольним пакетом акцій останньої опосередковано володіє депутат Київради Семен Борисенко. 51% “Тресту “Київспецбуд” контролює ТОВ “АММА КБ”, одним із засновників якого вважається дружина чиновника Ганна Борисенко.

Нова влада — новий “дерибан”

З приходом 2006 року до влади “молодої команди” Леоніда Черновецького ситуація з відчуженням акцій “Київміськбуду” в інших структурах не покращилася. Навпаки, кількість охочих “залізти” в кишеню міської громади значно зросла.

Нову хвилю зазіхань на активи холдингу можна назвати “супруненківщиною”. За останні чотири роки, кажуть співрозмовники “ЕП”, зятю чинного мера Києва В'ячеславу Супруненку вдалося отримати контроль над 12 підприємствами КМБ.

За даними преси, активно сприяли намаганням бізнесмена такі посадові особи холдингу як Денис Комарницький, Анатолій Чуб і В'ячеслав Топчій. Усі вони входять до фракції “Блоку Черновецького” у Київраді і з'явилися у “народному будівельному проекті” після перемоги на виборах Черновецького.

Наочним прикладом роботи “групи Супруненко — Черновецький” стало набуття нею на початку 2009 року контролю над найпотужнішими підприємствами холдингу — ВАТ “Київоздоббуд” та ВАТ “Будмеханізація”.

Контроль над підприємствами було встановлено шляхом фізичного недопущення охоронною фірмою до участі у підписці на акції жодного з акціонерів, крім нікому невідомого Володимира Коваля.

Останній, за інформацією ДКЦПФР, виявився засновником компанії “Укрміськбуд”. Його директором є член правління “Київміськбуду” Топчій, який і відповідав за проведення підписки на акції.

За інформацією джерела “ЕП”, наближеного до одного з акціонерів підприємства, за рахунок “розмивання” пакета акцій холдингу до рівня кількох відсотків Коваль отримав контроль над 80% акцій цих підприємств.

Це дозволило йому одноосібно відчужувати активи підприємств, чим він і займався протягом 2009-2010 років. Документи свідчать, що найцінніші активи “Київоздоббуду” та “Будмеханізації” виведені на користь третіх осіб.

Інша ситуація склалася на підприємствах, де холдинг володіє контрольним пакетом акцій. На Домобудівному комбінаті №3 за рахунок голосів холдингу, які становлять 55%, збори акціонерів вирішили відчужити майно товариства.

Зокрема, за інформацією “ЕП”, тільки у 2009 році було продано більше 5% акцій ДБК кількам особам, серед яких фігурує все той же Коваль.

Не виключено, зазначає співрозмовник, що голову правління ДБК №3 змушували підписати договори купівлі-продажу усіх ліквідних активів товариства.

“Керівники цих підрядних компаній сидять на “золотих” потоках, тому завжди можна знайти привід для тиску”, — підкреслює він. За вказаними договорами, каже джерело, найбільш цінні активи товариства “за безцінь передані структурам Супруненка”.

В цілому, фірми, які входять до холдингу, є матеріальною базою, завдяки якій місто має змогу забезпечувати житлові права киян. При цьому важливу роль відіграє кожне з підприємств об'єднання. Наприклад, ДБК №3 є одним з найбільших виробників залізобетонних панелей для великопанельного житлового будівництва.

У свою чергу, “Будмеханізація” забезпечує підприємства технікою і самостійно зводить житлові комплекси та бізнес-центри, а “Київоздоббуд” проводить оздоблювальні роботи з використанням новітніх технологій.

Виходячи з цього, отримання контролю над “Київміськбудом” для бізнес-структури, яка володіє основними підрядниками, робить її власником потужної імперії. Питання тільки в тому, чи дозволить таку зухвалість нинішня влада.

Більшість причетних до Київміськбуду чиновників з пресою відмовляються спілкуватися. Так Володимир Поляченко зараз важко хворіє. Через це засновник холдингу останнім часом більше часу проводить за межами України, в Москві й з представниками ЗМІ спілкується дуже рідко.

У свою чергу, ще один екс-президент “Київміськбуду” Петро Шилюк відмовився прокоментувати “Економічній правді” ситуацію з допемісіями на ДБК №4. За словами його помічниці, з пресою останнім часом він взагалі не спілкується.

З депутатами КМДА з “Блоку Черновецького”, які входять до складу наглядової ради “Київміськбуду” також не вдається зв'язатися. Голова ради Денис Комарницький на дзвінки не відповідає.

“Економічна правда” під час підготовки другої частини матеріалу буде намагатися отримати офіційні коментарі безпосередніх учасників подій та готова представити їхні точки зору в повному обсязі.

Дмитро ДЄНКОВ