Губернатор Шемчук: донецький тил, помаранчевий фасад

Ще минулого тижня ніщо не відчувало неприємностей для губернатора Львівщини Михайла Костюка. Ніщо, крім відсутності довіри з боку будь-якої впливової групи “донецьких”, конфлікту з обласною організацією Партії регіонів та участі у низці скандалів, пов’язаних із його тісною співпрацею з місцевими бізнесменами — братами Дубневичами. Не дивно, що відставка голови Львівської ОДА стала сюрпризом лише для нього.

Сам Михайло Дмитрович висловив подив таким поворотом подій. Мовляв, область він залишає у дуже доброму стані, забезпечив відсутність заборгованостей з зарплат, при ньому будувалися лікарні, школи, дитячі будинки, його жодного разу не критикували в уряді... Іншу думку мають місцеві політики. Голова облорганізації ПР Петро Писарчук висловив задоволення з приводу заміни Костюка на Віктора Шемчука. Мовляв, йому були незрозумілі ані кадрові призначення Костюка, ані його спроби розколоти організацію ПР. До того ж, як стверджує Писарчук, у 2010 році без допомоги обласної влади Партія регіонів назбирала удвічі більше голосів, ніж у 2012-ому, коли обласна влада спробувала “допомагати”.

Імовірно, саме в останній тезі і криється одна з основних причин відставки Костюка, який працював більше на власний імідж та своїх кумів — братів Дубневичів, аніж на імідж влади, і зокрема Партії регіонів. Не можна сказати, що пан Костюк не робив у цьому напрямку взагалі нічого: його часто можна було зустріти на різних соціальних акціях. Однак при цьому акцент робився більше на самому чиновнику, аніж на вертикалі, яку він представляє. До того ж, позитивні меседжі нівелювалися скандалами, в основному пов’язаними з участю Михайла Костюка в бізнесі братів Дубневичів, яка не припинилася після того, як він став чиновником, а також із його конфліктом з облорганізацією Партії регіонів. Зрештою, до цього додалося й те, що не вдалося Костюку здійснити й іншу частину завдань, які ставлять перед будь-яким львівським губернатором: налагодження співпраці чи принаймні забезпечення нейтралітету щодо влади з боку місцевих еліт. Костюк — типовий кабінетний чиновник, але аж ніяк не публічний політик — просто не міг впоратися ані з цією функцією, ані з забезпеченням результату на виборах.

Дещо інший типаж — наступник Костюка Віктор Шемчук. Досвід депутатства та більш відкритий характер дозволяють говорити про більший його потенціал як політика. Тривала робота в вороже налаштованому регіоні (адже “помаранчевий” Шемчук, уродженець Тернополя був прокурором “біло-блакитного” Криму та представником президента в АРК) може свідчити про більшу гнучкість. До цього можна додати “помаранчеве” минуле Шемчука за одночасної наявності зв’язків у колах “донецьких”, і тоді стає зрозумілим, чому саме він опинився у головному кріслі Львівщини.

Вочевидь, від Шемчука очікують виконання відразу кількох функцій, з якими не впорався його попередник. Розрахунок влади щодо Шемчука полягає у наступних речах. По-перше, колишнього “помаранчевого” нардепа мали би позитивно чи нейтрально сприймати і в ПР, і в “Батьківщині”, і у “Фронті змін”, а відтак він має більше шансів на порозуміння з місцевими, переважно опозиційно налаштованими елітами. По-друге, завдяки більшому досвіду публічної політики — Шемчук ефективніше працюватиме на імідж влади в очах громадськості. Утім, приклад усіх трьох “біло-блакитних” попередників (усі вони так чи інакше були пов’язані із Західною Україною та мали певні підстави, щоб претендувати на роль “своїх хлопців”) доводить, що влада даремно розраховує на те, що новий губернатор зробить Львівщину хоча б трохи лояльною до Януковича. Такою, якою вона була для Леоніда Кучми. До речі, якщо подивитися глибше, це не проблема губернаторів Львівщини від Януковича, а проблема самого Президента. Адже той же Кучма мав у своєму безпосередньому оточенні чимало впливових львів’ян, того ж Георгія Кирпу. А от Янукович у своє найближче оточення галичан й близько не підпускає. Відповідно Галичина йому платить тим же.

Тому на перших двох завданнях Шемчука вже можна поставити хрест, але, можливо, у владі ніхто вже й не бажає схиляти Львівщину до нейтралітету, і головною, а може й єдиною серйозною місією Шемчука є роль очей, вух та рук найближчого оточення до Віктора Януковича. Отже тут головним питанням є — хто з впливових “регіоналів” доклав руку до призначення Шемчука. Слід наголосити, що він давно укорінився в Криму, і полишивши “помаранчевий” табір, міг на півострові звести знайомство з людьми, близькими до Олександра Януковича, який має певні інтереси в автономії. З іншого боку, джерела “Коментарів” в ПР говорять, що Шемчук має теплі стосунки з партнером Ріната Ахметова Вадимом Новінським, який поділяє захоплення екс-прокурора Криму водно-моторним спортом. Якби там не було, донецький тил при помаранчевому фасаді — добрі передумови, аби прийти на Львівщину всерйоз і надовго. Утім, досвід показує, що навіть міцний “дах”, схильність до компромісів і позитивний імідж не дають жодних гарантій губернаторам Львівської області: понад три роки на цій посаді не працював ще ніхто.

Василь ПАВЛЕНКО