Жеваго показав Європі “найкращі українські бізнес-практики”, а йому за це нічого не було

Днями українська адвокатка олігарха Костянтина Жеваго заявила, що справа про виведення її клієнтом 113 млн дол. із банку “Фінанси та кредит” безперспективна і сфальсифікована. Навряд чи вона всерйоз думає, що ми повіримо у випадкове зникнення 113 мільйонів, але безкарність шефа надихає на гучні заяви. На початку року французький суд звільнив Жеваго під заставу в 1 млн євро, відмовивши українській стороні у його екстрадиції. Французькі адвокати Жеваго змогли переконати суд у тому, що в Україні не можна забезпечити безпеку підзахисного, а в Києві, буцімто, панує вибіркове правосуддя.

Що ж, європейцям у цій історії дійсно є що розказати про вибірковість. Французька Феміда разом із контролюючими органами та органами правопорядку ще двох європейських країн не помітили, що, крім українського банку “Фінанси та кредит”, Жеваго поховав ще й фінустанову в Ліхтенштейні. Дуже схожі “корпоративні” практики використовували репрезентанти олігарха, а співробітники банку заплющували очі на фактичні порушення практик контролю. Розповімо, як це сталось у князівстві Ліхтенштейн.

2013 року Костянтин Жеваго через ліхтенштейнський фонд Tremezzo придбав Union Bank. До наглядової ради із часом увійшла довірена особа українського олігарха Вольфрам Куоні, що був членом правління зазначеного фонду й увесь час обслуговування інтересів Жеваго працював ще й на російський Газпромбанк, з якого звільнився лише після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Причина придбання банку, як зазначили журналісти німецького видання Der Spiegel, полягала в бажанні таємно фінансувати свій стиль життя і приховано купляти великі активи, наприклад мегаяхту під назвою Z (ні, це Zhevaho, а не те, що ви подумали).

Невдовзі після придбання банк став своїм і відкрив рахунки для 16 компаній, пов’язаних із Жеваго. Це відбувалось у той час, коли олігарх був політично значущою особою (PEP), а відкриття рахунків для ПЕПів — окрема контрольована процедура, що передбачає тривалу і ретельну перевірку, а не конвеєрне “підмахування”.

Наприклад, за даними німецьких журналістів-розслідувачів, одна з компаній — Maritime Industry Ltd, зареєстрована на Британських Віргінських Островах, розпоряджалася грошима для купівлі мегаяхти Жеваго. А компанія олігарха Waltham Ltd, зареєстрована в Белізі, мала займатися перевезенням предметів розкоші та поповнювати особисті кредитні картки олігарха. Непогана схема для концентрації активів і фінансування своїх забаганок за рахунок коштів, отриманих від функціонування українських підприємств. Це ж саме підтверджував і звіт аудиторської компанії Deloitte.

На думку аудиторів, співробітники Union Bank не мали уявлення про “чистоту” коштів, якими розпоряджався олігарх. Яким чином Управління фінансових ринків (FMA) Ліхтенштейну також не помічало проблем під час обов’язкових заходів контролю, можна лише здогадуватися. Нікого, найшвидше, і не цікавило, що відповідні транзакції під час придбання та подальшого відкриття рахунків і відповідних проплат можуть в основі мати за мету відмивання (легалізацію) коштів.

Далі — більше. Аудитори Deloitte виявили дивну транзакцію Waltham Ltd на мільйони доларів компанії, що зареєстрована в одній із балканських країн. Чому дивну? Бо там не було необхідної застави. У звіті аудиторів фігурувала оцінка цього перерахунку коштів без жодних гарантій того, що вони походять із законних джерел. Тут можна пригадати, що Вольфрам Куоні, крім усього іншого, був одним із членів правління швейцарської United Media Network AG. До слова, його називали “російським зв’язком” для одного балканського політика в серці Європи.

Паралельно з цим самого олігарха Жеваго почали підозрювали у виведенні коштів рефінансування Нацбанку з українського банку “Фінанси та кредит” у сумі 113 млн дол. А в самому Ліхтенштейні навіть після повідомлення органу фінансового нагляду, що всі відносини банку із Жеваго та його групою були повністю заблоковані й операції припинені, Union Bank спромігся провести ще 11 кредитних і дебетових операцій. Однак до самого Жеваго претензій не виникало, тоді як банк отримав штраф. При цьому FMA відмовилося коментувати звіт Delloite, який є конфіденційним. Провал контролю під час перевірок. Ну, буває, в Україні донедавна також органи контролю “очі в Сірка позичали”.

До слова, наглядові органи Ліхтенштейну втрутилися в діяльність Union Bank лише після скандальних “венесуельських” транзакцій на початку 2019 року. Чим вони займались попередні шість років — загадка. Проте це стало підставою для розслідування органів як у Німеччині, так і в Ліхтенштейні. Тому в період між 2013-м і 2019-м роками український олігарх міг використовувати Union Bank як завгодно — відкривати рахунки, переміщати кошти, купляти яхти і таке інше. Цікаво, що такий стан справ не хвилював FMA. Однак звіт Delloite від травня 2020 року показує, що не все так прозоро відбувалося в Union Bank.

Окремий цікавий нюанс. Відома криптобіржа Binance висловлювала бажання придбати 82% акцій вищезгаданої фінустанови у 2019 році. Цю пропозицію їй готував саме Вольфрам Куоні. Однак FMA відхилило заявку гендиректора Binance Чанпен Чжао. Показово й те, чому саме фінрегулятор Ліхтенштейну відмовив у продажу мажоритарного пакета акцій Union Bank. На думку FMA, пропозиція продажу частки за цифрову валюту, яка буде конвертована в швейцарські франки через Liechtenstein Bank Mason, що належить Китаю, не вирізняється прозорістю. Що також важливо, у разі позитивного результату для Binance фінустанова Union Bank з традиційного банку перетворилася б на платформу для клієнтів цифрової валюти. Ця вкрай заплутана угода була вже занадто неприйнятною для FMA. До цього додамо ще й те, що сам гендиректор найбільшої в світі криптобіржі Чанпен Чжао згодом подав у відставку зі своєї посади. Це сталося після розслідування діяльності цієї компанії американськими органами юстиції, а сама Binance заплатить владі США штраф у розмірі 4,3 млрд дол. за недотримання норм фінконтролю за підозрілими транзакціями.

Не врятували, не продали. Union Bank згодом швидко пішов у ліквідацію. Не змогли вивести банк з-під удару з боку FMA, не спромоглися продати китайському криптобізнесмену. У сухому залишку — олігарх не тільки угробив українську фінустанову “Фінанси та кредит”, а й доклався до створення проблем, що призвели до процедур ліквідації, і Union Bank із Ліхтенштейну. Тим часом голова наглядової ради базової структури Жеваго Ferrexpo Вольфрам Куоні роздає то одне, то інше інтерв’ю відомим українським ЗМІ. Ви там не знайдете жодного запитання або бодай згадки про Union Bank, лише натхненні мрії про майбутнє. Надихає його, як і місцевих юристів Жеваго, відсутність відповідальності за скоєне навіть за “високим європейським стандартом”, яка дає змогу поки доволі успішно уникати відповідальності вдома. 

Олександр ЛЄМЄНОВ,  голова правління StateWatch