Енергетичне вікно в Європу

 Одна з висунутих вітчизняними “енергетичними” посадовцями пропозицій в рамках Лондонської конференції Ukraine Recovery Conference — це збільшення до 2050 року українського зовнішнього інтерфейсу для експорту електроенергії від сьогоднішніх 2500 МВт до 10 000 МВт.

Це багато чи мало? Що взагалі собою являє поняття “експортний інтерфейс”? До яких показників реально довести наявний інтерфейс і які передумови для цього? Давайте розберімося.

Куди ж і як можна експортувати?

Північ і Схід для нас закриті, оскільки з 16 березня 2022 року українська енергосистема синхронізована з європейською. Тобто з Білорусією та Росією ми знаходимося у різних синхронних зонах, всі міждержавні мережі між нами розімкнені і перетоків немає.

А у Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі не такі амбітні плани, як у нас.

Важливо відзначити, що експортний інтерфейс — не самоціль, це — засіб, який надасть потужний поштовх розвитку економіки в цілому. Що технічно для цього потрібно?

Щоб експортувати електроенергію до іншої країни, потрібні лінії електропередачі, які будуть з'єднувати дві енергосистеми суміжних країн. Такі лінії називаються інтерконекторами. Сукупність інтерконекторів — це і є міждержавний інтерфейс або перетин. Його пропускна спроможність і визначає кількість мегават, які держава може експортувати чи імпортувати.

Але не все так просто. Найскладніша задача — саме розрахунок такого інтерфейсу, а він залежить від купи факторів, зокрема, від балансу потужності, від генерації і від споживання — як наших, так і сусідніх країн.

Українська електроенергетика та інтеграція з ринками ЄС

Добра новина полягає в тому, що європейці потребують нашої електроенергії, в тому числі дешевої атомної, дорогої маневрової та “зеленої”. І ми маємо всі передумови після звільнення Запорізької АЕС мати надлишок атомної енергії. У нас вже гарні напрацювання по вітровій та сонячній електроенергії, а також є потенціал розвитку маневрової генерації.

Будівництво гідроакумулюючих електростанцій, парогазових електростанцій — всі ці можливості є в України. До того ж таке будівництво обійдеться дешевше, ніж, приміром, в Німеччині.

Погана новина полягає в тому, що ми з Європою маємо різні класи напруги. Щоб ми змогли експортувати електроенергію, потрібно провести ряд заходів: побудувати повітряні лінії електропередачі, реконструювати підстанції, побудувати розподільчі пристрої з певною кількістю приєднань, за потреби замінити автотрансформатори на більш потужні тощо.

Ще необхідно звернути увагу, що для спорудження самих інтерконекторів і ліній зв’язку від них необхідно мати коридори для проходження ліній, а у нас головною “перешкодою” для них є Карпати зі своїми заповідниками.

Гарною аналогією може служити європейська залізна дорога, яка різниться своєю шириною від української. Так от, щоб запустити експортний “потяг” електроенергії, нам потрібно перебудувати наші “рейки”.

Про що кажуть цифри?

Ми з командою провели аналіз і розрахунки з врахуванням балансів країн і дефіциту конкретних зон, зробили висновок і визначили комплекс заходів. Він не є істиною в останній інстанції, але його можна реалізувати до 2035 року, забезпечивши експортний інтерфейс до 6 000 МВт.

Будівництво проєктів такого масштабу триває близько десяти років, тому починати треба вже зараз. Технічно можливою є реалізація наступних інтерконекторів, яка передбачатиме орієнтовно таке будівництво та реконструкцію.

Інтерконектор 400 кВ Рівненська АЕС — Ковель — Хелм:

• Будівництво повітряної лінії 400 кВ Ковель — Хелм.

• Реконструкція наявної повітряної лінії 330 кВ Рівненська АЕС — Ковель з переведенням її на напругу 400 кВ.

• Реконструкція самої Рівненської АЕС, що включає: встановлення автотрансформаторів 750/400 кВ потужністю 500 МВА; реконструкцію розподільчого устрою 750 кВ для підключення автотрансформатора.

• Реконструкція підстанції 330 кВ “Ковель”, що включає: реконструкцію розподільчого устрою 330 кВ з переходом на клас напруги 400 кВ; заміну автотрансформатора на автотрансформатор 400/110 кВ потужністю 250 МВА.

• Переведення повітряних ліній 330 кВ Нововолинськ — Ковель на напругу 220 кВ з заведенням на розподільчий пристрій 220 кВ.

• Реконструкція на підстанції 330 кВ “Нововолинськ”: будівництво розподільчого пристрою 220 кВ, оскільки розподільчі пристрої 220 і 330 кВ на підстанціях відсутні, повітряні лінії приєднуватимуть через роз'єднувачі; заведення повітряної лінії 330 кВ Нововолинськ — Ковель та повітряної лінії 220 кВ Добротвірська ТЕС — Нововолинськ на новий розподільчий пристрій 220 кВ.

Інтерконектор 400 кВ Хмельницька АЕС — Львів — Жешув:

• Будівництво підстанції 400 кВ “Львів” з двома автотрансформаторами 400/110 кВ потужністю по 250 МВА та схемою розподільчого пристрою 400 кВ.

• Будівництво заходів повітряної лінії 400 кВ ХАЕС — Жешув на нову підстанцію 400 кВ Львів.

Яким буде енергетичний сектор після війни

Інтерконектор 400 кВ Львів — Стрий — Мукачеве — Капушани — Рошіор:

• Переведення на напругу 400 кВ наявної повітряної лінії 220 кВ Мукачеве — Воловець — Стрий — Розділ — Львів Південна — Львів 2 із заведенням на підстанцію 400 кВ “Львів.

• Реконструкція повітряної лінії 400 кВ Мукачеве — Рошіор в дволанцюгову.

Інтерконектор 400 кВ Мукачеве — Ужгород — Вельке Капушани:

• Спорудження підстанції 750/400 кВ “Ужгород” з двома автотрансформаторами 750/400 кВ потужністю 500 МВА.

• Спорудження заходів повітряної лінії 750 кВ Західноукраїнська — Саболчбака на нову підстанцію 750 кВ “Ужгород”.

• Реконструкція повітряної лінії 400 кВ Мукачеве — Вельке Капушани у дволанцюгову з виконанням її заходів на РУ 400 кВ ПС 750/400 кВ “Ужгород”.

Інтерконектор 400 кВ Чернівці — Сучава:

• Спорудження повітряної лінії 400 кВ Чернівці — Сучава.

• Реконструкція підстанції 330 кВ “Чернівці” зі спорудженням розподільчого устрою 400 кВ та встановлення автотрансформатора 400/330 кВ.

Інтерконектор 400 кВ Арциз — Ісакча:

• Будівництво повітряної лінії 400 кВ Ісакча — Арциз.

• Реконструкція підстанції 330 кВ “Арциз” зі спорудженням розподільчого пристрою 400 кВ та з встановленням автотрансформатора 400/330 кВ необхідної потужності.

• Спорудження повітряної лінії 330 кВ Новоодеська — Арциз в габаритах 400 кВ з можливістю підвіски другого ланцюга чи проходження в одному коридорі двох ліній 400 кВ.

Подальша перспектива інтерконектора 400 кВ Арциз — Ісакча:

• Спорудження підстанції 750/400/330 кВ “Приморська” з повітряною лінією 750 кВ ПУАЕС — Приморська. Приєднати підстанцію 750 кВ “Приморська” до мережі 330 кВ регіону. Доцільно розглянути варіант спорудження одразу ПС 400/330 кВ “Приморська” з ПЛ 400 кВ ПУАЕС — Приморська та з кільцюванням у подальшому з ДнГАЕС і далі з ХАЕС на напрузі 400 кВ замість 750 кВ.

• Спорудження повітряної лінії 400 кВ від підстанції 750 кВ “Приморська” до підстанції 400 кВ “Арциз” з використанням повітряної лінії 330 кВ Новодеська — Арциз та повітряної лінії 330 кВ Молдова ДРЕС — Арциз. Демонтаж РУ 330 кВ та автотрансформаторів 330/110 кВ на підстанції “Арциз” з встановленням автотрансформаторів 440/110 кВ.

Графічно наші пропозиції представлені на цих малюнках.

Будівництво інтерконекторів може бути головним стратегічним завданням України. НЕК “Укренерго”, як оператор системи передачі, повинен зробити ще один важливий крок після синхронізації нашої енергосистеми з європейською — налагодити безперешкодний “прозорий” експорт, що поставить остаточну крапку в інтеграції української енергосистеми з європейською.

Але цього недостатньо. Будівництво інтерконекторів є частиною загальної енергетичної стратегії, яку ми з командою найближчим часом представимо.

Віктор КУРТЄВ, експерт енергетичного ринку