День міліції

Приїзду майора передували його відеозвернення до прем’єра Путіна, прохання прийняти, щоб майор усе розповів “доброму царю”. Втім, у тому, що розповідає Димовський, немає нічого дивного для пересічного росіянина. Усі прекрасно знають про скорумпованість міліції, план розкриття справ, який виконується за рахунок невинних, начальницьке свавілля... Можна було б сказати, що це звучить якось особливо, коли про це говорить сам міліціонер. Проте після того, як інший майор — Євсюков — розстріляв людей у столичному супермаркеті, авторитет російської міліції, і без того низький, був значно підірваний. І не тільки тому, що вбивця виявився міліціонером, який здійснив злочин, перебуваючи навіть у формі. А тому, що справа Євсюкова продемонструвала — йдеться про “блатного” офіцера, який відчував свою безкарність, маючи зв’язки на вищих щаблях міліцейського керівництва. Те, що розповідає Димовський, має тільки переконати громадськість у системних проблемах МВС. Тим більше, що саме міліцейське відомство вирішило захищати честь мундира. І майора-бунтівника вже звільнено за наклепи. При цьому сам майор аж ніяк не бажає виглядати дисидентом — навпаки, він постійно апелює до вищого керівництва країни і, здається, щиро впевнений, що Владімір Путін просто не може про щось таке знати й навіть підозрювати. А ті, хто звинувачує його у брехні, — просто бюрократи, які захищають честь мундира.

Проте питання навіть не у правдивості інформації, яку повідомив майор Димовський. Повторюю, факти, про які він говорить, є настільки банальними для кожного, хто мав справу з російською міліцією або стежив за її діяльністю, що називати майора наклепником якось язик не повертається. Не виключено, що розслідування Департаменту власної безпеки МВС Росії, до якого також звернувся майор, продемонструє, що не все так просто, як це хоче продемонструвати міліцейське начальство в Новоросійську. Але головним є те, що звернення Димовського і взагалі вся історія з апеляцією до Путіна несподівано стали надбанням широкої громадськості. У Росії завжди було чимало правдоборців і просто чесних людей. Однак не кожному з них вдається звернути на себе увагу.

І тут із площини боротьби зі свавіллям і корупцією ми переходимо у площину великої політики. У кулуарах давно вже ширяться чутки про проблеми, які виникли у міністра внутрішніх справ Росії генерала Рашида Нургалієва. Його називають серед чиновників, яких хотіли б позбутися в оточенні президента Дмітрія Медвєдєва — інакше глава держави просто не зможе встановити контроль над могутнім силовим відомством. Проте позбутися Нургалієва — легко сказати! Генерал має серйозний авторитет серед підлеглих, і — це, можливо, головне — його підтримує Владімір Путін, за часів президентства якого Нургалієв і очолив МВС. Таким чином, для відставки мають бути поважні причини. І, напевне, системне неблагополуччя у МВС — головна з таких причин. Спочатку — справа Євсюкова. Розслідування стало ударом по позиціях московського мера Юрія Лужкова, якому довелося розпрощатися з “власним” начальником міліції, генералом Володимиром Проніним. Але й по Нургалієву — ось, мовляв, які бувають міліціонери. А тепер очевидно, що проблеми існують не лише в Москві — майор Димовський приїхав із Новоросійська. Напевно, міністр і сам це усвідомлює — у його зверненні до міліціонерів у день професійного свята були і слова про необхідність боротьби з корупцією.

Звичайно, рядовий міліціонер не є учасником якогось заколоту проти мініс¬тра. Просто його свідчення вдало використовуються тими, кому потрібно створити образ проблем у російському МВС. Адже Росія — зовсім не та країна, у якій прийнято говорити про проблеми, швидше — навпаки. І якщо людині, готовій розповісти про системні зловживання, дають можливість це зробити — варто замислитися, про що це свідчить...

Віталій ПОРТНИКОВ