Чому в Україні обраховують ЖК-ресурси “на пальцях”?

ЄДСМ і порожнеча

В Європейському Союзі та інших цивілізованих країнах провадиться ретельний, “інтелектуальний” облік енергетичних та інших комунальних ресурсів. Власне, без цього неможливі ні точне планування в енергетичній сфері, ні зростання економіки завдяки енергоефективності й заощадженню, ні, врешті-решт, економічно-обгрунтоване й адекватне визначення житлово-комунальних тарифів.

Наприклад, у Німеччині складанням й опублікуванням енергобалансу займається організація AGE (Arbeitsgemenschaft Energiebilanzen — спілка “Енергетичні баланси”). AGE є приватним об’єднанням, створеним на початку 70-х років минулого століття. Нині ця організація включає п’ять профільних об’єднань енергетики і три науково-дослідних економічних інститути.

Кардинально протилежна ситуація в Україні — профільні публічні органи не володіють точною статистикою в ЖК-галузі. Влада банально не відає, скільки у нас видобувається транспортується, втрачається і споживається комунальних ресурсів.

Схожій тотальній безгосподарності могла б зарадити Єдина державна система моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги (ЄДСМ). В 2006 р. ідею створення цієї системи, що враховувала найефективніші зарубіжні моделі, було оприлюднено науковцями з кількох профільних інститутів Національної Академії наук України. В 2012 р. Президія НАНУ навіть схвалила постанову “Щодо розробки національної системи обліку та контролю за споживанням енергоресурсів у житлово-комунальному господарстві України” — на основі “інтелектуально-програмних технічних засобів”.

Тоді ж у Верховній Раді було розроблено профільний законопроєкт щодо комплексного обліку енергетичних та інших комунальних ресурсів. Йшлося про впровадження багаторівневої смарт-системи, інтегрованої практично в усі рівні і “ланцюжки”: від компаній, що добувають ресурси, постачають і транспортують їх — до кінцевих споживачів. За задумом, бізнес-структури зобов’язали би передавати точні облікові дані щодо електроенергії, газу, води, тепла тощо — до уповноваженого Кабміном органу, а технічне забезпечення ЄДСМ мало би забезпечувати окреме держпідприємство.

На основі цих “великих даних” уряд продукував би реальний паливно-енергетичний баланс країни, здійснюючи ефективне планування ЖК-галузі. Водночас, регуляторні органи формували й затверджували б економічно-обгрунтовані тарифи на вичерпній статистично-аналітичній основі.

Важливо: ідеологи ЄДСМ наголошували тоді на позабюджетному фінансуванні системи обліку, нібито за рахунок інвестицій. На основі саме цих позицій народними депутатами було розроблено в 2012 р. відповідний законопроєкт.

Та пізніше, документ щодо ЄДСМ супроводжувала якась вкрай негативна містика — його двічі підтримували парламентарі в першому читанні — як за часів президентства В. Януковича, так і П. Порошенка. Проте, надалі законопроєкт остаточно блокували без вагомих причин, він ніби зависнув у політичний “порожнечі”.

Здавалося б, ситуація мала би змінитися на краще з приходом до влади Президента В. Зеленського. І справді, “новий” законопроєкт (практично ідентичний двом попереднім) авторства нардепів зі “Слуги народу” — у квітні минулого року було передано до Верховної Ради. Та вже в середині вересня 2020 р. його було знято з розгляду.

Традиційно, нардепи віднайшли низку формальних, здебільшого, надуманих причин, аби вчергове “поховати” ЄДСМ. Зокрема, у висновках Бюджетного і Антикорупційного комітетів йдеться про “ризики залучення додаткових бюджетних коштів”, “збільшення видатків з бюджету”.

Зрештою, про те, що автори документу не деталізували “джерела фінансування ЄДСМ та механізми гарантування і повернення інвестицій”. Водночас, у Комітеті з питань інтеграції України з ЄС зазначили, що законопроєкт необхідно передати Європейській Комісії для отримання її висновку.

Воістину, “хто не хоче, той знаходить причини” — вочевидь, знову до справи доклалися олігархічні лобісти, а у вищого керівництва держави банально забракло політичної волі для старту надважливої реформи!

Як не парадоксально, проте сьогодні лобіюванням ЄДСМ займаються — ні, не урядовці, профільні міністри, чи нардепи — а винятково громадські організації й поодинокі ентузіасти, не пов’язані з владою. Остання ж, схоже, продовжує консервувати тотальний хаос в обліку ЖК-ресурсів, за якого комусь аж надто вигідно “ловити рибу в мутній воді”.

Глухий кут “енергетичної сліпоти”

Більш детально про те, які наслідки відсутності ЄДСМ, і що реально могло би змінити впровадження цієї смарт-системи.

По-перше, на сьогодні в Україні не створено ані системи моніторингу показників енергетичного балансу України, ані системи моніторингу за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів. Дані за основними напрямками ЖК-послуг (вугілля, газ, електроенергія, вода, тепло тощо), що їх збирають профільні міністерства, відомств, місцеві органи влади, методологічно неузгоджені та накопичуються в різних інформаційних базах даних. А відтак не відтворюють реального стану справ в паливно-енергетичному комплексі та житлово-комунальному господарстві держави.

По-друге, згідно з законодавством, моніторинг показників енергетичного балансу покладено на Держенергоефективності, яка не має відповідної юридичної, інструментальної й організаційної бази, а також -- достатнього фінансового та кадрового потенціалу. Та й основною функцією відомства є реалізація державної політики з енергоефективності. Де-факто відомство не спроможне здійснювати точний облік ЖК-ресурсів. Натомість, у країнах ЄС цю функцію виконують окремі публічні органи — національні енергетичні агенції. Вони акумулюють всю інформаційну базу щодо енергетичних та ресурсних потоків в ЖКГ, яка використовується урядом для формування ефективної енергетичної політики й адекватного ціноутворення.

По-третє, сама “система” формування енергетичного балансу держави є викривленою, не відбувається в режимі реального часу, статистичні дані не відповідають дійсності. Формально його “верстає” Державна служба статистика, збираючи первинну інформацію від профільних міністерств, Держенергоефективності, місцевих органів влади тощо. Вони ж, зі свого боку, отримують неверифіковані і “довільні”, часто спотворені дані від підприємств ЖК-сектору. До того ж, Державна служба статистики України надає дані раз на рік на основі опитувальних листів із затримкою у 2-3 роки!

Як результат, формується значна “статистична різниця” між загальним постачанням і споживання житлово-комунальних ресурсів, яка за окремими номенклатурними показниками може досягати 7-30%. Водночас, убільшості країн із розвиненими ринками статистична різниця між ресурсною частиною та споживанням становить не більше 1%.

Неважко здогадатися, хто є бенефіціаром від надання “віртуальних” ЖК-послуг домогосподарствам. Як приклад, такі маніпуляції активно застосовуються монополістами-постачальниками газу, електроенергії, води, або тепла — в контексті завищених у рази “виробничо-технологічних втрат” у мережах.

Весь ланцюжок ЖК-постачальників і корумпованих чиновників користується відсутністю прозорої і точної інформації для ручного управління енерго- та ресурсними потоками у “комерційних” цілях.

По-четверте, за таких обставин, регулятор енергетичних ринків і комунальних послуг (НКРЕКП) виконує свою функції із формування тарифів практично “всліпу”. Адже, при цьому використовуються первинні дані від постачальників, що здебільшого далекі від об’єктивних. Відтак, формуються суттєво завищені ціни на ЖК-послуги, які лягають на плечі споживачів. Зокрема, згідно з висновками Національної Академії наук України, оплата за спожиті енергоресурси та ЖК-послуги по всій країні перевищує їхню реальну вартість у 1,8 рази. А в окремих регіонах дисбаланс є ще більш високим!

До речі, при розробці ЄДСМ, вчені НАНу, проаналізувавши ринок паливно-енергетичних ресурсів, дійшли до вражаючого висновку: в 2004 р. всім споживачам було поставлено реальний обсяг ЖК-ресурсів на 38 млрд грн, стягнуто ж було постачальниками аж 90 млрд грн, тобто в 2,4 рази більше!

Водночас, аналіз даних теплопостачальних компаній у 2015, здійснений НКРЕКП, засвідчив, що закладені у тарифи нормативи (питомі норми витрат теплової енергії на централізоване опалення для будинків без приладів обліку) є завищеними. В середньому вони на 27% перевищують відповідні розрахункові показники для будинків, в яких встановлено прилади обліку.

То може чинний борг населення за ЖК-послуги у 80 млрд грн. — просто намальований монополістами галузі на папері? І саме тому влада блокує створення ЄДСМ, адже тоді би ці мільярдні надприбутки буквально “з повітря” були остаточно визнані кримінальними і їх би раз і назавжди анулювали?

До речі, знаю всі ці проблеми не з теорії. Річ у тім, що мені як заступнику голови Луганської облдержадміністрації у 2005-2006 рр. випала честь одним із перших в Україні ініціювати й апробувати на рівні модельного проєкту систему інтелектуального обліку ЖК-ресурсів в області. До цього все обліковували винятково на паперових носіях. А отже, будь-хто міг банально “списати” борги, вручну “затерши” відповідний запис. Насправді, вся ЖК-бухгалтерія на Луганщині була віртуальною!

Попри шалений опір з боку комунальних, приватних підприємств, місцевих “бонз” вдалося впровадити програму смарт-обліку енергоресурсів, зобов’язавши ЖК-компанії надавати до системи дані в режимі реального часу.

У процесі було виявлено достоту “магічні” речі: наприклад, десятки неіснуючих багатоповерхівок, куди нібито поставлялися комунальні послуги. Суто “на папері” домогосподарства споживали колосальні енергетичні ресурси, натомість інформаційна система виявила, що значних обсягів насправді не існувало в природі!

Луганський експеримент тоді однозначно засвідчив: споживачів банально і масштабно обкрадають ЖК-монополісти. Так, протягом 2006 року реалізовано енергетичних ресурсів на 84 млн грн, а зі споживачів зібрано (з урахуванням субсидій) аж 620 млн. грн! На жаль, модельний проєкт не було масштабовано на загальнодержавний рівень, адже облікова “анархія” є аж надто вигідною для брудних, тіньових схем у ЖК-галузі.

Що потрібно в контексті ЄДСМ?

Поза сумнівами, зволікання зі створенням Єдиної державної системи моніторингу ЖК-ресурсів обернеться мільярдними втратами для української економіки, енергозалежністю країни, лише поглибить дисбаланси в енергетичній сфері, плекатиме корупцію в ЖКГ і в рази збільшувати заборгованість і фінансове навантаження на споживачів.

Водночас, за розрахунками НАНУ, впровадження ЄДСМ дозволить зменшити ціни на енергоносії на 35-40%. Важливо: при загальних витратах на впровадження інтелектуальної системи обліку в 1,3 млрд дол. США, мінімальний економічний ефект складе 130-170 млрд грн від базового періоду 2012 р. Причому, строк окупності капіталовкладень на функціонування ЄДСМ, за розрахунками економічних експертів, становить всього лише 2 місяці! При цьому, зниження енергоємності як складової ВВП України (що є найвищою в Європі) прогнозується на рівні 15-20% щорічно.

Однак, як на мене, в контексті правильного “дизайну” системи інтелектуального обліку, слід врахувати кілька важливих “нюансів”:

— слід відмовитися від “інвестиційного” і “благодійного” принципу фінансування ЄДСМ, натомість всі витрати на створення й функціонування системи має бути покладено на державний бюджет. Оскільки навіть при щорічних витратах у 1,3 млрд дол, важко переоцінити воістину надпотужний економічний і соціальний ефект від ЄДСМ;

— повноцінне функціонування смарт-системи неможливе без стовідсоткового обліку комунальних ресурсів у всіх домогосподарствах. А відтак — слід передбачити диференційоване фінансування у контексті встановлення лічильників газу й тепла з коштів основних стейкхолдерів — постачальників, держбюджету і муніципальних кошторисів, міжнародних грантів і пільгових банківських позик тощо. Водночас, урядові й парламенту необхідно якнайшвидше розробити і схвалити новий закон про облік газу й інших ресурсів в енергетичних одиницях;

— навряд чи є сенс створювати нове держпідприємство, чи уповноважений орган для адміністрування ЄДСМ, оскільки це лише створюватиме додаткові бюрократичні бар’єри і збільшить бюджетні витрати. Натомість, ці функції слід покласти на спеціальний підрозділ НКРЕКП. До речі, якраз регулятор і забезпечуватиме дієві важелі впливу (від серйозних штрафів до позбавлення ліцензії) на структури ЖКГ — в контексті їхніх обов’язків передавати до смарт-системи обліку весь пакет достовірних даних у режимі реального часу.

І останнє, проте не менш важливе: законодавчу ініціативу Президента України Володимира Зеленського щодо боротьби з олігархами важко переоцінити. Проте, лише декларативні заходи приречені на провал без інституційної та конкретної протидії олігархічній монополії і тіньовим схемам. Одним із таких інструментів якраз і є ЄДСМ. Адже, найбільше, чого бояться фактичні господарі-монополісти ЖК-галузі, так це світла, прозорості і по-німецьки точного обліку енергетичних ресурсів країни, маніпуляції з якими дозволяють їм класти в кишені неправедні багатомільярдні надприбутки.

Олег ТІТАМІР, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”