ДАЙДЖЕСТ

Чи стане “Нафтогаз” колись справжнім бізнесом?

[07:40 07 марта 2023 года ] [ Forbes-Украина, 6 березня 2023 ]

СЕО держкомпанії Олексій Чернишов про мільярдні збитки, дефолт та націоналізацію облгазів Фірташа

Олексій Чернишов, 45, — голова правління “Нафтогазу України” — герой ютуб-проєкту Forbes “Business Breakfast з Володимиром Федоріним” — розповів про 40 млрд грн збитків, націоналізацію облгазів Дмитра Фірташа та плани на рік.

Найбільша державна компанія “Нафтогаз України” переживає не найкращі часи. Видобуток газу торік впав на 3%, компанія отримала близько 40 млрд грн збитків, а дебіторська заборгованість зросла до 270 млрд грн, що майже на 60% перевищує виторг за 2021 рік.

На цьому тлі “Нафтогаз” забирає в управління облгази бізнесмена Дмитра Фірташа та інвестує в мережу заправок під брендом U.GO. До націоналізації вони входили до мережі Glusco, яка, на думку РНБО, належала Вікторові Медведчуку.

Як новий очільник держкомпанії Олексій Чернишов, 45, планує перетворити “Нафтогаз” із “гарячої точки” української економіки на справжній бізнес?

Інтервʼю відредаговано та скорочено для зрозумілості.

Про збитки, заборгованість та дефолт

Якою побачили компанію, коли очолили її в листопаді 2022-го?

Я прийшов у “Нафтогаз” у перших числах листопада. Основним викликом було проходження зими. У перший день весни з гордістю можу повідомити: ми гарантовано проходимо цей опалювальний сезон з достатнім об’ємом газу та вже готуємося до наступного.

Був період, коли росіяни наносили удари не тільки по енергетичній, а й по газовій інфраструктурі. Наскільки ці руйнування були суттєвими?

Росіяни використовують енергію як зброю. Вони мали на меті позбавити українців енергетичної безпеки. Атаки на нафто- і газовидобувний, переробний блок були й продовжуються.

Ми втратили кілька об’єктів — це і переробка, об’єкти зберігання. У Харківській області були великі пожежі. Матеріальні втрати “Нафтогазу”, пов’язані з російською агресією, сягають $1 млрд. Важливішим є те, що у нас є людські жертви, це найбільш важко.

“Нафтогаз” фактично у дефолті, має величезні збитки за минулий рік…

Я не вважаю, що “Нафтогаз” у дефолті. Він у дефолті тільки стосовно певних зобов’язань, євробондів, які активно реструктуризує, пропонуючи бонд-холдерам досить цікаві умови. Вони мають мотивацію йти на цю реструктуризацію. Ми досягнемо цього, проблем не буде.

За підсумками 2022-го, ми задекларуємо збитки у межах 40 млрд грн.

“Нафтогаз” постачає основний об’єм газу різним категоріям споживачів: населенню, теплокомуненерго, бюджетникам, бізнесу.

Всім, окрім бізнесу, “Нафтогаз” постачає газ по ціні, нижчій за ринкову, в рамках ПСО.

Різницю має компенсувати уряд. Компенсації з боку уряду роками немає. Ці борги накопичуються.

Ця дебіторка резервується в обліку і йде у збиток.

Моє завдання як керівника “Нафтогазу” перетворити цю дебіторську заборгованість у реальні гроші, щоб “Нафтогаз” міг розвиватися.

Який обсяг дебіторки, яка частина припадає на державу?

Сьогодні наші розрахунки по дебіторці складаються з трьох складових:

сума різниці у тарифах складає 36 млрд грн;
заборгованості з боку облгазів, облзбутів — це 76 млрд грн;
зобов’язання по ПСО за 2022-й та 2023 рік — 158 млрд грн.

Тобто сукупно ми наближаємося до 300 млрд грн.

$5 млрд ви маєте “вибити” з власника, тобто з держави.

Як би дивно це не звучало, але це є боргом, і ми маємо рухатися до того, щоб це зробити.

Нафтогазова індустрія 30 років живе у системі постійних взаємозаліків, коригування тарифів, постійних нерозрахунках, популізму. Який стратегічний вихід із цієї ситуації? Поступовий, але швидкий перехід на ринкові рейки. Під час війни ми не можемо покласти цей тягар на українців і бізнес. Але після завершення війни — це єдиний шлях. Ми цей процес затягнули.

За підсумками 2022-го, “Нафтогаз” задекларує збитки у межах 40 млрд грн

Про зарплату та корпоративну культуру

Якою зараз є корпоративна культура в “Нафтогазі”?

“Нафтогаз” — велика компанія, яка багато років займалася корпоративною реформою і багато чого досягла. За розвитком корпоративного управління “Нафтогаз” випереджає багато інших державних компаній.

Зараз наш слоган — “Кожен співробітник “Нафтогазу” має вирішити, де він має служити державі: або на лінії фронту в лавах ЗСУ, або на роботі, на енергетичному фронті”.

Деякі співробітники не прийняли таку логіку, ми з ними попрощалися. Але більшість продовжують роботу, я їм дуже вдячний. Особливо нашим працівникам у регіонах, де продовжується видобуток, незважаючи на усі ризики і загрози.

Ваша зарплата — 40 000 грн на місяць до перемоги. Зрозуміло, що це антикризовий хід, це не є нормою. Як ви бачите компенсаційний пакет керівника “Нафтогазу” в нормальних умовах?

Моя зарплата встановлена Кабміном. Я отримую 40 000 грн як голова правління НАК “Нафтогаз Україна”. Ця зарплатня відображає існуючий стан речей. Цілком логічно, що Кабмін зробив таким чином.

У якийсь момент буде перегляд цього параметру, наглядова рада ухвалить рішення. Але сьогодні передчасно говорити про зарплату. Пропоную не форсувати цю тему.

Наше завдання — перемогти на енергетичному фронті. Тому я сконцентрований на завершенні зими, збільшенні видобутку газу і стабільності цієї індустрії.

Як ви, як людина з бізнес-досвідом, дивитеся на питання преміювання ваших попередників?

Моя особиста думка: досягнення з точки зору арбітражу з “Газпромом” було фантастичним, дуже сміливим та амбітним. Це — видатна подія в історії України.

Щодо премій, то Наглядова рада в межах своєї компетенції прийняла рішення про премії для керівництва. На жаль, вона не врахувала обмеження щодо максимального розміру премій для державних підприємств — 36 заробітних плат. У цьому є певна юридична колізія. Чи це обмеження мало б якусь політичну складову? Чи воно було введено для досягнення якихось інших цілей на той момент — не знаю.

Уявімо, що ви — власник компанії. СЕО перемагає у складному спорі з контрагентами. Чи ви б затвердили такий великий мотиваційний пакет?

Якби я був власником, я б цього не робив.

Але таке рішення було прийнято наглядовою радою. Ми маємо поважати логіку корпоративного управління, яка у той момент увійшла в конфлікт із державною регуляцією.

У “Нафтогазі” до повномасштабної війни працювало близько 54 000 людей. Яку кількість мобілізовано?

До 2000 працівників “Нафтогазу” зараз перебувають у лавах ЗСУ.

Чи ви використовуєте механізм бронювання?

Є певні складнощі, але це працює. Наши критичні співробітники боронять суверенітет держави на енергетичному фронті. Сьогодні у секторі видобування на сході також небезпечно.

Про націоналізацію облгазів Фірташа та заправок Медведчука

“Нафтогаз” у середині січня взяв в управління “Дніпрогаз” і “Харківгаз” Дмитра Фірташа. Чи можна назвати перехід цих компаній до “Нафтогазу” успішним?

“Нафтогаз” опікується безпекою розподілу газу в регіонах. Інтеграція облгазів дозволить забезпечити стабільність постачання для українських споживачів.

По цим двом активам процес інтеграції відбувся штатно і прогнозовано. Підприємства продовжують свою роботу: газ розподіляється та постачається. Це не є фіналом. Ми будемо інтегрувати інші облгази, щоб зробити всю індустрію стабільною і прогнозованою.

Облгази заборгували “Оператору ГТС” майже 17 млрд грн. Передача мереж “Нафтогазу” може призвести до фактичного списання цих боргів. Як ви бачите розв’язання цієї проблеми?

“Нафтогаз” не буде на себе забирати приватні борги. Врегулювання буде відбуватися в межах тих нормативних актів, які передбачають компенсації.

Я вже казав, що другий блок наших взаєморозрахунків стосується якраз облгазів. Борги мають бути верифіковані, у цьому є роль НКРЕКП.

Ви сказали, що будете інтегрувати решту облгазів. Хто наступний після “Дніпрогазу” і “Харківгазу”?

Усі облгази відповідної групи. Ми плануємо інтегрувати 26 облгазів.

Далі ви, мабуть, запитаєте, чи не призведе це до монополії? Так, монополія — ніколи не плюс для економіки. Її мають розвивати тільки конкуренція і приватний бізнес.

Але протягом війни, агресії і викликів ми маємо взяти під контроль стабільність постачання і ресурсів. Газ та нафта — це зброя. Ми не можемо допустити втрати газу та нафти. Тому маємо забезпечити прозорість процесу від видобутку до постачання.

У мирні часи певні активи групи “Нафтогаз” можуть бути предметом партнерства, приватизації, інвестиційної взаємодії. Але зараз ми маємо взяти цей сегмент під тотальний контроль.

Чи можлива приватизація облгазів після війни?

Я не виключаю, що це буде відбуватися. В Україні не вистачало капіталу, а зараз — ще більше.

Наше завдання — мотивувати приватний капітал, створювати цікаві об’єкти для інвестування. Але ми не будемо ризикувати енергетичною безпекою. Не будемо спокійно дивитися на ситуацію, коли держава втрачає через систему облгазів певний об’єм газу, який невідомо куди дівається.

Що показав аудит перших двох облгазів?

Він ще проходить.

Нафтогаз планує взяти в управління 26 облгазів Фото Shutterstock

Ще один бізнес, який ви розвиваєте, — мережа АЗС Glusco. Чи приносить цей бізнес прибутки?

“Укрнафта”, яке є частиною групи “Нафтогаз”, має фантастичну компетенцію з управління роздрібним бізнесом. Я впевнений, що ми будемо його розвивати.

Заправки Glusco досі знаходяться в АРМА, вони передані “Нафтогазу” виключно в оперативне управління. Це обмежує наші можливості щодо інвестування.

Ви втрачаєте на цій мережі, чи вже заробляєте?

Вже починаємо заробляти. Ми не втрачаємо.

Про IPO та лідерство

Коли можна буде купити акції “Нафтогазу”?

Це моя особиста мрія. Якщо ми досягнемо рівня, коли компанія може претендувати на IPO, це буде справжнім досягненням. Після війни ми будемо рухатися в цьому напрямку.

Які кроки мають бути зроблені перед IPO?

“Нафтогаз” має стати виключно бізнесом. Зараз компанія має певні соціальні обов’язки і місію.

Обрання наглядової ради з міжнародними представниками прискорить процес бізнес-позиціонування компанії. “Нафтогаз” має запропонувати інвесторам зрозумілий бізнес: видобуток, зберігання, переробку, продаж газу, нафти і нафтопродуктів.

Тема нашої розмови: чи стане колись “Нафтогаз” справжнім бізнесом. Який ваш прогноз, у якому році ми зможемо дати ствердну відповідь?

Моя мета — зробити з “Нафтогазу” бізнес, який зароблятиме для держави гроші. А з іншого боку — професійно забезпечувати енергетичну безпеку і незалежність.

Я впевнений, що протягом року ми зможемо це зробити. Я б не хотів використовувати питання воєнного стану як виключення.

Які точки зростання і сегменти споживачів є для вас пріоритетними на шляху до того, щоб стати справжнім бізнесом?

Домогосподарства. Сьогодні це 12,5 млн клієнтів для “Нафтогазу” — кожна українська родина.

“Нафтогаз” має суттєво розвивати свою присутність в індустріальному сегменті. На жаль, тут у нас дуже невелика частка ринку. Це і є моїм особистим пріоритетом прямо зараз, ми будемо її збільшувати.

Третій блок — міста і теплокомуненерго потребують якіснішого управління взаємодії із клієнтами.

У чому ваша особиста сила?

Мій досвід у бізнес-сегменті та державному секторі, особливо в умовах війни. Цей мікс дає можливість розвивати найбільшу компанію України.

Чим саме це вам допомагає?

Я знаю, як працює держава, уряд, як побудована робота органів місцевого самоврядування в регіонах з огляду на те, що мій функціонал в уряді був у першу чергу про громади, території і децентралізацію.

Досвід у бізнесі допомагає перетворювати “Нафтогаз” із квазісоціальної компанії на справжній бізнес.

У чому ваша головна слабкість?

Сильна сторона може бути і слабкістю. Я можу прагнути добиватися результатів з точки зору ритму бізнесу. Державна бюрократія подекуди гальмує цей процес.

Ольга ЧАЙКА, Ігор ОРЕЛ