Чи годиться мер на посаду? — Певної відповіді немає

В інтерв’ю американській The New York Times Леонід Черновецький спростував усі звинувачення в неадекватній поведінці і заявив, що “божевільним” можна назвати тільки тиск, якого він зазнає. Також мер Києва розкрив секрет, як він бореться з облисінням.

Леонід Черновецький, непередбачуваний мер цього міста, любить відповідати своїм критикам в оригінальний спосіб.

Коли парламентарі заявили, що він поводиться дивно і має пройти психіатричну експертизу, він пішов на стадіон, де влаштував показову пробіжку перед об’єктивами телекамер, а потім стягнув футболку і почав підтягуватися. Він нарізав кола у басейні і грав м‘язами, як Чарльз Атлас. А після цього дав прес-конференцію в плавках.

“Вони мене сьогодні судять і хочуть, щоб я усе своє життя провів за ґратами у психічній лікарні, — сказав Черновецький. — Подивіться на моє тіло, на те, як я висловлюю свої думки. Я абсолютно здоровий і адекватний. Я логічно мислю, філософськи”.

Дійсно, він у добрій фізичній формі як для 57-річного чоловіка, хоча, мабуть, це не було наймудрішою стратегією, щоб довести свою компетентність.

Але ж це пан Черновецький. Гадаєте в Нью-Йорку було достатньо нестандартних особистостей на посаді мера міста? Вони ніщо у порівнянні з паном Черновецьким — також відомим під прізвиськом “Льоня Космос”. Його він отримав, бо іноді здається, що думки мера десь далеко-далеко.

Він робить ексцентричні пропозиції (пам’ятник найвідомішому поету України потрібно поставити в Африці), приймає дивні кадрові рішення (звільнив директора зоопарку за те, що той не знайшов подругу для слона) і вдається до особистих вчинків (запропонував розігрувати свої поцілунки в лотерею).

Він перериває мітинги, наспівуючи меланхолійні радянські балади, і навіть випустив диск із записом улюблених пісень у власному виконанні. “Хто співає краще за мене? — запитав він. — Ніхто, окрім Бога”.

І час від часу від робить божевільні вчинки, щоб довести, що не є божевільним.

Політика в Україні і так нагадує циркову виставу, коли президент і його опоненти ворогують настільки, що в країні досі немає міністра фінансів, якого непогано було б мати в часи, скажімо, фінансової кризи.

Те, що пан Черновецький залишається на своїй посаді, мабуть, слугує особливо промовистою ознакою занепаду політичної культури після Помаранчевої революції 2004 року, яка привела до влади прозахідний уряд, що дедалі більше дратує громадськість.

Здебільшого, Черновецького вважають проблемою. Але лідери країни не можуть припинити суперечки достатньо надовго, щоб домовитися, що з ним робити.

В інтерв’ю, яке він дав у своєму офісі, пан Черновецький відкинув закиди щодо своєї поведінки, заявивши, що його неправильно зрозуміли і що він користується широкою популярністю.

Він говорив про те, що, на його думку, є його досягненнями в Києві, місті з більш ніж 3-мільйонним населенням: забезпечив розвиток, поборов корупцію і допоміг бідним.

Він сказав, що запровадив нововведення: наприклад, гарячу інформаційну лінію, на яку надходять мільйони дзвінків. Він ставить собі в заслугу збільшення зелених насаджень у місті і відбудову історичних пам’яток. Його прихильники кажуть, що в результаті Київ, з його гарними соборами і старими районами, залишається прекрасним містом, яке продовжує привертати увагу бізнесменів і туристів, незважаючи на важкі часи.

“Усі хочуть, щоб я пішов, окрім людей, які мене обрали, — сказав пан Черновецький. — Мої виборці — пересічні люди, і я говорю з ними однією мовою, мовою пересічних людей, навіть незважаючи на те, що я, звісно, не є пересічною людиною”.

Пан Черновецький неодноразово повертався до цієї теми, зазначивши, що колись він був винятково талановитим бізнесменом і юристом, який став мільйонером, працюючи в банківській сфері.

“Мене завжди називали божевільним, — сказав він. — Справа в тому, що божевільні ті люди, які не розуміють, що майбутнє — в руках тих, хто не є стандартним, хто є відкритим і вразливим”.

І все ж навіть під час відносно нудної 45-хвилинної розмови в його київському офісі здавалося, що пан Черновецький думками трохи далеко. Протягом більшої частини інтерв’ю він не дивився на співрозмовника, говорив майже монотонно, втупившись у підлогу.

У публічних виступах ця манера, укупі з періодичними сплесками емоцій, призвела до поширення чуток, ніби він зловживає алкоголем чи наркотиками або приймає сильнодіючі ліки. На одному заході на підтримку релігійної різноманітності у нього заплітався язик і він зробив довгу паузу, намагаючись пригадати слова “юдаїзм” і “індуїзм”.

Він заперечив чутки про вживання наркотиків і алкоголю, однак це не дуже допомогло з огляду на його нетривалі зникнення, які залишалися без пояснень.

Пана Черновецького (одружений, має двох дітей) обрали на посаду мера в 2006 році, після того як він виступив на підтримку Помаранчевої революції. Він став відомим завдяки своїм заграванням з пенсіонерами: у різних районах міста він роздавав борошно та інші продукти.

В Україні діє три основні політичні сили — на чолі з президентом Віктором Ющенком, прем’єр-міністром Юлією Тимошенко і Віктором Януковичем, колишнім прем’єр-міністром. Пан Черновецький позапартійний, але в певні періоди він утворював союзи з кожною з них. Усі три сили прагнуть здобути посаду мера, але побоюються, що усунення пана Черновецького шляхом якогось заходу на кшталт імпічменту дозволить конкуруючому кандидату отримати владу.

У 2008 році парламент за ініціативою пані Тимошенко намагався усунути пана Черновецького, призначивши позачергові вибори. Черновецький виграв після того, як його опоненти не змогли об’єднатися навколо одного кандидата і голоси виборців розділилися. З того часу він натякає, що, можливо, буде балотуватися в президенти.

Його опоненти не здалися. Вони критикують його за, на думку багатьох, погане ставлення до муніципальних працівників, провали проектів у сфері нерухомості і те, що він погіршив стан комунальних та інших міських служб. Одного разу метрополітену загрожувало закриття, тому що підприємство залишилося без грошей.

А гірше за все, кажуть критики, це те, що його поведінка ганьбить Київ.

Навесні під час протестів перед міською радою доктор Лариса Канаровська, керівник профспілки працівників охорони здоров’я, повела за собою сотні працівників, закликаючи до усунення мера від влади. Вона пригадує, що коли зустрілася з ним, щоб розповісти про труднощі лікарень і клінік, зокрема і про те, що місто не виплачує зарплати, він відповів дуже різко.

“Він назвав нас вовками, які гребуть гроші, крадіями і бандитами”, — сказала доктор Канаровська.

Вона каже, що підозрює, чому йому не сподобалася їхня профспілка. “Ми поставили йому діагноз, що він страждає на певну душевну хворобу”, — сказала вона.

Пан Черновецький визнав, що такі атаки неприємні. Але, за його словами, він покладається на те, що віра додасть йому сил і читає щодня Біблію. Він запевнив, що ходить до Української православної церкви, хоча, як він каже, його приваблює протестантизм.

Інтерв’ю з паном Черновецьким завершилося, однак не раніше ніж ми трохи побалакали. Він розповів секрет, як йому вдається не лисіти, пояснивши: головне — активно терти голову рушником щодня після душу.

Потім він попрощався і сказав кілька слів наостанок.

“Я не збираюся йти з політики, — сказав він. — Я не божевільний. Тиск, який на мене чинять — ось те, що є справді божевільним”.

Кліффорд Дж . ЛЕВІ

Перевод — Inozmi