Алкогольна реклама повертається в газети?

Українські друковані видання переживають не найкращі часи. Наклади падають, значну частку молодих користувачів відібрав інтернет, надходження від реклами у зв'язку з кризою зменшились.

Тих, для кого професійні стандарти журналістики не такі важливі — рятувала “джинса”. Тим же, для кого це не пустий звук — потроху банкрутують.

Минулорічний політичний сезон подарував редакціям багато чудових приводів заробити на політичній “джинсі” та рекламі. Проте, і це тепер практично неможливо.

Окрім поодиноких централізованих замовлень джинси (як от, випадок з Медведчуком, Клюєвим, Іванющенком ) до наступних виборів наврядчи вдасться щось заробити. Та і через підконтрольність деяких газет та журналів політична “джинса” не така й потрібна — все одно журналісти напишуть так, як треба.

Альтернативу шукали не довго — алкоголь заполонив шпальти. Попри те, що закон України про рекламу це повністю забороняє (окрім, власне, спеціалізованих видань). Отже, в перервах між політичним інформаційним зґвалтуванням, людей споюють.

Заборонено законом

Хоча, куди б не поткнулися зараз рекламодавці — законодавчі заборони за останні роки серйозно стали їм на заваді. Тютюн витурили зі шпальт суспільно-політичних видань з 1 січня 2010-го. Алкоголь того ж року дозволили рекламувати лише у спеціалізованих журналах і газетах. Залишаються ще реклама безрецептурних ліків, проте, з часів міністра охорони здоров'я Миколи Поліщука і дивних законодавчих ініціатив Нестора Шуфрича ніхто цим питанням серйозно не займався. Тож, такої реклами зараз вистачає.

Лобісти алкоголю, і, особливо, тютюну дуже активно намагаються переконати всіх у тому, що реклама алкоголю і особливо тютюну тільки піднімає якість української журналістики. Проте, замовчують те, що вона ж піднімає надприбутки алкогольних та тютюнових брендів. Ну, і певним чином погіршує стан серцево-судинної системи читачів.

Дірка в законі

Підприємливі рекламні відділи все ж знаходять шпарини. Якщо горілку можна рекламувати у спеціалізованому виданні — вони створюють спеціалізоване видання і вкладають його в газету чи журнал. І зовсім не важливо що читач сприймає її як підрубрику — за законом все чисто.

Хоча було би, звичайно, добре якби видання публікували лише рекламу. Цього їм недостатньо, адже графічний макет, як подекуди здається рекламодавцям, не такий впливовий, як немаркована стаття про продукт чи компанію.

Газета “Коментарі”, до прикладу має для цього спеціальний формат — “ТЕСТ”, газета “ФАКТИ” публікує таку джинсу у “спеціалізованому виданні” — “Жизнь прекрасна”.

Статті з цих спеціалізованих видань зазвичай виходять від імені неіснуючих журналістів та схожі на якісну підбірку епітетів на адресу бренду.

Не виключенням є і пряме порушення закону навіть без спроби його обійти. “Кореспондент” зробив це спільно з “Хортицею”.

Маленька перемога

Повний безлад на ринку породила абсолютна безкарність. Держспоживстандарт, який мав би виписувати штрафи за кожне з порушень писав відписки. Інститут масової інформації, громадська організація, яка зверталася до нього зі скаргою систематично отримував їх у відповідь.

Проте, на останнє своє звернення прийшла, на здивування, конструктивна відповідь. В Держпоживстандарті пообіцяли... написати листа в редакції газет “Факти”, “Коментарі” і примусити їх відділяти рекламу від редакційних матеріалів.

А поки чиновники пишуть листи, що навряд когось зупинять, газети і журнали наповнені алкогольною рекламою.

Олександр АКИМЕНКО