Агросектор зникає. Будемо їсти європейське?

Сільське господарство не стало локомотивом економічного зростання України.

Хоч аграрії пережили кризу 2009 року краще, ніж будівельники, рітейлери чи фінансисти, але борги з ПДВ, відсутність державних дотацій і банківських кредитів наздогнали їх у 2010 році.

У новий зерновий маркетинговий рік, який почався 1 липня, селяни вступили з украй низькими закупівельними цінами та неясними перспективами державної допомоги.

ПДВ б'є по селу

Живучість українських аграріїв дивує. У кризовий 2009 рік село залишилися без кредитів, але змогло посіяти і зібрати непоганий врожай попри здороження міндобрив та пального на 15-30%.

Однак радіти було зарано, адже борг з ПДВ перед експортерами зерна зростав, наче снігова лавина, перевищивши 7 мільярдів гривень. Потужні світові компанії стали згортати діяльність в Україні, перетворившись з експортерів на імпортерів.

Купуючи зерно за валютними контрактами, вони позбавляли себе ризиків неповернень ПДВ, перекладаючи їх на українських трейдерів чи виробників, які не мали ані належних фінансових можливостей, ані елеваторів чи транспорту.

Через невідшкодований ПДВ зернотрейдери скоротили експорт зерна. Як наслідок, на складах стали накопичуватися перехідні запаси. На початок нового маркетингового року вони сягають близько 5 мільйонів тонн. Такі великі об'єми будуть тягнути вниз закупівельні ціни на зерно нового врожаю.

Протягом останніх шести місяців внутрішні ціни на зернові культури знизилися на 20-30%, тож селянам невигідно продавати пшеницю, жито чи ячмінь. Надія лише на олійні, ціни на які падають не так швидко.

Крім того, селяни сподіваються на заставні закупівлі з боку Аграрного фонду. У 2010 році він має придбати 6 мільйонів тонн зерна, але поки не поспішає.

Оговтатися від 1990-х

Два десятиріччя “розбудови” українського АПК кардинально змінили його структуру. Якщо раніше левову частину зерна споживали у тваринницькі ферми, то за час “реформ” зерновики втратили тваринництво, а країна — м'ясо і молоко.

Поголів'я великої рогатої худоби з 1980 року по 2008 рік скоротилося з 26 мільйонів до 6 мільйонів, свиней — з 20 мільйонів до 7 мільйонів, птиці — з 238 мільйонів до 160 мільйонів.

Виробництво м'яса та молока перейшло з великих тваринницький ферм, які були, фактично, знищені, у приватний сектор, де господарство обмежується однією-двома коровами.

Зерновиків від краху врятував високий світовий попит на зерно, який почав зростати в останні роки. Однак аграрії змушені продавати свою продукції за цінами, нижчими за ринкові, збільшувати посіви під високорентабельні культури, які сильно виснажують землю — соняшник, ріпак, сою.

Сільське господарство перейшло на екстенсивний шлях, паралізувавши соціальну інфраструктуру села. Там скорочуються робочі місця, ліквідуються лікарні, школи, дитячі садки, не ремонтуються дороги. Життя в селі стало нестерпним.

У занепаді ветеринарна медицина та агрономія, що привело до скорочення числа спеціалістів у галузі. За ці роки їх кількість впала на 74% або на 3,9 мільйона.

Останнім часом український АПК лише почав видужувати від кризи 1990-х років, але криза 2008-2009 років завдала аграріям другого удару, від якого селяни будуть оговтуватися дуже довго.

Сподівання на золотий дощ від іноземців не виправдалися. З 1992 року у галузь було інвестовано з-за кордону лише 2,5 мільярда доларів, а за перший квартал 2010 року відбувся відтік іноземних вкладень на 40 мільйонів доларів.

Нова влада — старі методи

Держава у кризові 2008-2009 роки не протягнула руку аграріям. Уряд Юлії Тимошенко зміг профінансувати лише чотири з одинадцяти державних програм, оскільки левова частка державних дотацій була закладена у Стабілізаційний фонд, який формується здебільшого за рахунок приватизації. Оскільки плани з продажу держмайна були виконані лише на 8%, то селяни залишилися без підтримки.

Нова влада критикувала попередників, але зараз повторює їхні помилки. Перше півріччя селяни прожили без дотацій, бо не було держбюджету. Проте чимало дотацій у кошторисі-2010 знову опинилося у Стабфонді, тож дотації і кошти на здешевлення позик — 1,2 мільярда гривень — можуть виявитися замороженими.

Натомість ні минула, ні нинішня влади не підтримали проекти, які б стимулювали прозорість ринку та розвиток ринкової інфраструктури. Досі нема продуктивної аграрної біржі, де б велися ф'ючерсні торги, нема аграрного банку, відсутній ефективний механізм державних закупівель та лізингу сільгосптехніки.

Президент Віктор Януковича якось запропонував спрямувати зерновий потік у тваринництво, що, на думку глави держави, дозволить задовольнити дефіцит м'яса у розмірі 1 мільйон тонн, стабілізувати ціни на тваринницьку продукцію і зменшити залежність від світових ринків.

“Якщо ми купуємо офіційно 400 тисяч тонн м'яса, ми витрачаємо всі гроші, які отримуємо за експорт зерна”, — заявив Янукович під час виставки “Агро-2010” і запропонував будувати щороку по сто ферм на сто корів.

На практиці влада робить доволі сумнівні кроки щодо підтримки тваринницького сектора. У 2010 році уряд мало не змінив схему дотацій виробникам м'яса і молока, що могло б привести до катастрофи. Запровадження новації, яка змінює порядок відшкодування ПДВ, перенесли з бюджету-2010 на 2011 рік.

Зараз податок компенсують через переробні підприємства, натомість уряд хоче робити дотації селянам у розмірі 600-1300 гривень на голову худоби. Власник має зареєструватися і відкрити спеціальний рахунок, на який будуть надходити гроші.

Оскільки на створення реєстру потрібно мінімум півроку, то перехід на нову систему в 2011 році означатиме масову невиплату допомоги. Водночас, нова схема не стимулює виробників покращувати якість худоби, адже для отримання субсидій не має значення, скільки молока чи м'яса принесла одна тварина.

Серед новацій можна згадати і горезвісний Податковий кодекс, у якому з власників тваринницьких ферм і теплиць пропонувалося стягувати фіксований податок у розмірі 2% виручки, тоді як пільги із сплати ПДВ суттєво скорочувалися. Чи залишаться ці новели в остаточному варіанті документа, невідомо.

Світові виклики

Поки уряд лише обіцяє аграріям золоті гори, на український ринок упевнено наступають конкуренти. Офіційний Київ готується підписати угоди про створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом, який запросив значні преференції для своїх виробників, але не планує робити їх для українських товарів.

Експорт українського продовольчого зерна європейці готові збільшити лише на 200 тисяч тонн, а від українців вимагають зменшити імпортні ставки на продукти харчування до 0-10%, що може призвести до заповнення полиць українських магазинів другосортним європейським товаром.

Мало того, європейці залишили для своїх товарів, що експортуються в Україну, експортні субсидії. Це дозволить їм убити вітчизняну харчову галузь, як колись була убита вітчизняна легка промисловість. Європейці також хочуть скасування десятивідсоткового мита на експорт соняшнику, що зашкодить олійній галузі.

Якщо урядовці проявлять таку ж лояльність, як їх попередники під час вступу до СОТ, то український агросектор перетвориться з експортера на імпортера їжі.

Сергій ЧИГИР