Їзда за неписаними правилами

Проте кількість привілейованих водіїв відтоді не зменшилася.

Що б там не говорили поважні люди у погонах про рівність перед законом усіх водіїв на дорогах — це неправда. Українці часто вигадують різні нісенітниці, аби відкараскатися від штрафів. Але є люди, яким і вигадувати нічого не треба — від одного вигляду їхнього авто патрульні опускають очі або відвертають голови. І тоді вже не важливо — поїхав привілейований водій на червоне світло, зустрічною смугою чи напідпитку. І якщо ЗМІ час від часу пишуть про аварії за участі VIP-персон або їхніх родичів, то про більшість таких прикрих випадків ніхто не знає.

Незлісні порушники

Під час однієї з прес-конференцій міністр внутрішніх справ Юрій Луценко сказав, що стомився оплачувати квитанції зі штрафами своєї дружини. Цими словами головний міліціонер, мабуть, хотів показати, що в його родині ніхто не ховається за міністерською спиною. Хоча пересічним українцям можна дозволити засумніватися.

Народний депутат Тарас Чорновіл відверто зізнається, що правила дорожнього руху іноді порушує. “Як і всі інші водії”, — каже він. “Скажімо, на столичній набережній, у напрямку від мосту Патона до Південного, швидкість нібито обмежена — 60 км на годину, але ні фури, ні автобуси за правилами не їздять, щонайменше — 90—100 кілометрів, — продовжує Тарас В’ячеславович. — Я їду з такою ж швидкістю, як і всі. Типовий український порушник. Напідпитку за кермо не сідаю, на зустрічну смугу, на відміну від мажорів, не виїжджаю, тротуарами не катаюсь, на червоне світло не їду, пішоходів пропускаю. На трасі за перевищення у межах 20 кілометрів зупиняють. Якось навіть отримав “лист щастя” — фото “Візиру”. Відразу заплатив, не сперечався, хоча причепитися було до чого: мені надіслали лише одну фотографію, з якої не зрозуміло, де саме було зафіксовано порушення. Можливо, у той день я там і не був — преса ж писала про фальшивки та помилки “Візирів””.

Інший народний депутат, який не користується послугами водія, — Андрій Шкіль, нав¬паки, переконує, що у “даішників” приводів його зупиняти майже немає. “Я намагаюсь не порушувати правил, однак через стан наших доріг нормально їздити неможливо, — зазначає народний обранець. — І взагалі, я — міський водій. Оскільки маю простенький автомобіль, “даішники” іноді зупиняють — якщо документи перевіряють чи когось ловлять. Між тим відчуваю, що в інспекторів до шикарних автомобілів є певне застереження, але його немає у відповідних автоматів, які фотографують порушення. Хоча, на мою думку, найбільші хулігани — це не водії шикарних автомобілів, як це не парадоксально. Набагато гірше поводяться на дорозі власники дешевих авто”.

Ніде правди діти, українці полюбляють усілякі привілеї, причому всі — від простих водіїв до депутатів. І ті, й інші можуть обурюватися, коли їх зупиняє патрульний ДАІ, і хизуватися якимись незрозумілими “корочками”. Наприклад, “залізно” діє посвідчення з написом “Кабінет Міністрів” чи “СБУ”. Але прикриватися такими посвідченнями в Україні можуть далеко не всі. Ось і вигадують різні нісенітниці, які розраховані на недосвідчених інспекторів. Простий приклад. Біля одного будинку постійно зупиняється машина, на лобовому склі якої, окрім талона про техогляд та поліса страхування, прикріплено жовто-блакитний аркуш паперу у вигляді перепустки. На останньому написано, що державна адміністрація (яка саме — не зазначено) дозволяє паркуватись у місцях, де це заборонено відповідними знаками. Внизу аркуша написано: начальник ДАІ (якого — не відомо), та стоїть незрозумілий підпис. “Одразу видно, що це — підробка, — каже “даішник”. — Але на паркувальників такий “документ” часто діє”.

Номерні чиновники

В Іспанії зареєстровано понад 30 мільйонів автомобілів. Звичайно, деякі з них мають так звані красиві номери, за які нічого додатково сплачувати не треба, адже отримати і їх, і звичайні — з цифрами та літерами в різнобій, можна відповідно до черги. Штрафи також сплачують усі без винятку. Навіть водії “швидкої допомоги”. Якщо вірити місцевій пресі, одному з них прийшла квитанція за перевищення швидкості — виявилось, водій їхав без сирени, тож у поліції склалося враження, що машину використовували не для виконання термінового завдання. Утім, в Іспанії все-таки є спеціальні номери: з літерою “Т” — тимчасові, які видають туристам та людям, які лише деякий час проживатимуть у країні, червоні — для дипломатичного корпусу, сині — для міжнародних організацій. Є також звичайні номери, але букви на них видають приналежність водія авто до уряду чи поліції.

В Україні донедавна також існувала прак¬тика використання спеціальних автомобільних номерів для чиновників. Дво- або три¬значні із зображенням тризуба та прапора були запроваджені Адміністрацією Президента, коли її очолював Віктор Медведчук. Видачею таких особистих “кодів” переймалося Державне управління справами. Наступна категорія “козирних” номерів — тризначні номери із зображенням герба — була запроваджена наказом Міністерства внутрішніх справ навесні 2005 року, за Юрія Луценка. Під номером 001 значився Президент України, 002 — голова ВР, 003 — прем’єр-міністр, 004 — державний секретар України, 005 — секретар Ради національної безпеки і оборони України. Їхня кількість за часів міністра Василя Цушка сягнула 225-ти. Цікаво, що ні Ющенко, ні Кучма не їздили на авто з такими номерними знаками. Причина банальна — безпека. Перші особи держави й нині користуються машинами із зовсім непримітними номерами.

Але все це — ніби історія давно минулих днів, адже ще в листопаді 2007 року найвищі посадовці були змушені розпрощатися зі своїми автомобільними спецномерами, тими самими, які давали зелене світло на будь-якому перехресті країни. Того року було підписано Указ “Про скасування спеціальних номерних знаків для службових транспортних засобів”, тобто всіх 225-ти таких номерів.

Також особлива увага завжди приділялась серіям ВР (Верховна Рада), АП (апарат Президента), КМ (Кабінет Міністрів). Наприклад, свого часу для парламенту п’ятого скликання було зарезервовано 500 номерів від АА 1001 ВР до АА 1500 ВР.

“Я не знаю, у кого які номери були колись. Особисто я мав номер АА — ВР, — згадує Тарас Чорновіл. — І нині у мене код ВР, але було таке, що зупиняли патрульні ДАІ, якось машину навіть забрав евакуатор біля будинку парламенту — там дійсно був знак, що забороняв паркування. Сказати, що я відчув якісь переваги через блатний номер, не можу. Хоча зараз їх видають не тільки депутатам. Я вже бачив літери ВР і на обласних номерах. Ними, по-моєму, ДАІ приторговує”.

Хай там як, але якщо у розкішній машині з такими номерами їде посадовець чи бізнесмен, “даішники” заплющують очі на порушення правил дорожнього руху. До того ж, навіть пересічні інспектори знають ті авто, які зупиняти за жодних умов не можна, тому й не поспішають піднімати смугастий жезл, коли ті перевищують швидкість.

“Нещодавно на спуску з вулиці Інститутської до Майдану Незалежності стояла довга черга машин. Одна з них виїхала на зустрічну смугу. Внизу перед Майданом її зупинили “даішники”, — продовжує Чорновіл. — Водночас повз них нахабно проїхав шикарний “Мерседес”. Я стояв на світлофорі й усе це бачив: першого порушника “даішник” штрафує, а його напарник відвертає голову, аби не побачити нахабства “Мерседеса”. Не знаю, що спрацювало: номери чи занадто дорога машина, до якої працівники ДАІ не ризикують чіплятися, бо як кажуть: “не зачіпай — не смердітиме”. Але такі епізоди можна часто спостерігати на вулицях Києва”.

Інша “закодована” мода — мати знакові номери, тобто з однаковими цифрами. Наприклад, ті, що складаються з чотирьох “щасливих” сімок або вісімок (кому як подобається). Такі сполучення однакових цифр, як вважають психологи, діють на психіку людини — вона намагається зрозуміти, що означає такий збіг. І хоча ще кілька років тому вони були недоступними для простих смертних, сьогодні такі номерні знаки, якщо вірити працівникам Державної автоінспекції, може придбати кожен охочий. А от у деяких європейських країнах та США подібні “круті” номери продаються лише на спеціальних аукціонах.

Зрозуміло, хоча “красиві” номерні знаки і продаються легально, “даішники” усе ж таки грішать організацією бізнесу з їх продажу. Не секрет, аби вибрати кращий номерний знак із наявних на час реєстрації машини в ДАІ, потрібно заплатити. І це не будуть якісь симетричні цифри, а звичайне поєднання чотирьох, що краще запам’ятовується. А що вже говорити про номери з нулями? Кажуть, траплялися випадки, коли “клієнт” вимагав від “даішника” знайти номери з однаковими цифрами для всієї родини.

Пива ковток

Не секрет, що навіть пересічні міліціонери можуть дозволити собі сісти за кермо напідпитку. І нічого дивного — у них імунітет. Звичайно, не на алкоголь, а на собі подібних. При цьому мало хто замислюється, що людина в такому стані може створити небезпечні ситуації на дорогах.

“Приміром, у Канаді, якщо в салоні вашого авто знайдуть закриту пляшку пива, то ви будете змушені сплатити приблизно $300 штрафу, — розповідає Андрій Шкіль. — Два таких порушення — і вас позбавлять прав. Якщо у салоні пасажир п’є, також можуть забрати права. Тому в цій країні чи не найменша статистика зловживання алкоголем. У нас також — хто не пив, пити не почне, навіть якщо дозволять 0,3 проміле в крові. Я глибоко сумніваюсь, що людина, яка їде, умовно кажучи, зі Львова до Києва, дозволить собі навіть це. Але проїхати від ресторану до власного будинку вулицями міста — зовсім інша історія. Щоправда, у нас точно треба посилювати відповідальність за зловживання”.

Не хотілось би видатися песимістами, але останні сумні приклади на дорогах доводять, що людям “з імунітетом” перебувати “під мухою” за кермом ніхто заборонити не може. Їх не лякають ані “даішники”, ані громадський осуд. Тож поки українці добровільно не відмовляться від усіляких привілеїв, ладу, зокрема на дорогах, не буде.

Тетяна КАТРИЧЕНКО