Збилися з курсу

Запитання лише у тому, коли це трапиться. Це політичне запитання.

Чому гривня падає?

Насправді правильніше запитати, чому вона не падала дотепер. Уже третій рік Україна завозить більше товарів та послуг, ніж вивозить. Це означає, що ми витрачаємо, а не заробляємо іноземну валюту, і наша національна валюта повинна слабшати. Просто, поки не клюнув півень, на ці цифри звертали увагу лише статистики та частина економістів. Хоча зовнішньоторговельний баланс погіршувався із драматичною швидкістю. За даними Державного комітету статистики, у 2006 році імпорт перевищив експорт на три млрд. доларів. В 2007-ому — уже на сім млрд. І на стільки ж — за одне лише перше півріччя цього року.

Через що так сталося? По-перше, всі ці роки дорожчали нафта й газ, які становлять третину нашого імпорту. По-друге, ще швидше ріс імпорт машин. У першому півріччі Україна витратила на них більше, ніж на газ!!! По-третє, Національний банк за підтримки уряду Юлії Тимошенко двічі — у 2005-ому і цього року — зміцнював курс гривні. (Зміцнення національної валюти робить імпорт вигіднішим, експорт — навпаки).

Як компенсувалися такі втрати іноземної валюти від зовнішньої торгівлі? Припливом іноземного капіталу. Після “помаранчевої революції” іноземні інвестиції зросли вп'ятеро. Тільки за перше півріччя цього року вони склали 7 млрд. доларів. Тобто, покупка українських компаній іноземцями принесла в Україну стільки ж валюти, скільки забрала зовнішня торгівля. От чому ніхто не чув цокання годинникового механізму.

Чому курс навіть зміцнювався? Справа у тому, що значна частина інвестицій (цього року — половина) була зроблена в українські банки. Купуючи їх, іноземні банки із задоволенням виділяли своїм “дочкам” валютні кредити. Відсотки в Україні вище, ніж на Заході, тому це було вигідно. Українські банки міняли ці кредити на гривні та видавали під ще більші відсотки нам — для покупки побутової техніки, машин, квартир і землі (от звідки ріст імпорту машин у рази). Багато з людей відчули себе успішними, а курс гривні — непорушним.

Але це благополуччя (а для власників автосалонів, супермаркетів електроніки й будівельних компаній цей стан коректніше назвати розкішшю) було зовнішнім. У розумінні — повністю залежним від припливу зовнішнього капіталу.

Як вплинула криза?

Що відбулося, коли він припинився, ми відчуваємо зараз. Спочатку через необачну видачу кредитів ненадійним позичальникам почало трусити США. Проблеми головної економіки світу створили паніку у всіх інших фінансових центрах. Іноземні банки різко скоротили кредитування у своїх країнах, не говорячи вже про чужі. Фінансова криза — це завжди криза довіри. Гроші не дають, а забирають. Бажано, у всіх, і звідусіль. Зрозуміло, це торкнулося й України. Потік і кредитів, і інвестицій з-за кордону у серпні перетворився в струмочок, а у вересні й зовсім засох.

Юрій Полунєєв, член Ради Національного банку: “Більша частина іноземних інвестицій робилася не за рахунок власних коштів інвесторів, а теж на кредити, які вони брали там. Зараз, під час кризи, кредити для інвестицій в Україну ніхто не дасть.

— Тобто, приплив капіталу вже не буде компенсувати дефіцит зовнішньої торгівлі? - 

Скажімо так: у своїх розрахунках ми припускали, що обсяг іноземних інвестицій буде значним до кінця року. Тепер ці розрахунки переглядаються”.

Немає припливу іноземного капіталу — немає валюти. А імпорт вимагає її усе більше. От чому весь вересень доларів не вистачало, і курс гривні почав падати.

Його падіння пригальмував тільки Національний банк, який почав продавати валюту з резервів.

Що буде далі?

Якщо вірити гуру американської фінансової системи Алану Грінспену, криза у США може почати вщухати у другій половині наступного року. Це означає, що приплив іноземного капіталу в Україну відновиться не раніше кінця 2009-го. Це найоптимістичний сценарій, який базується на припущеннях, що світова криза не затягнеться, а президентські вибори в Україні — а вони будуть запеклими — не віджахнуть інвесторів.

Виходить, мінімум рік ми будемо жити один-на-один з браком валюти для оплати імпорту. Журналістське розслідування не може відповісти на запитання, скільки валюти забере зовнішня торгівля. Це можуть зробити економісти, які зараз спішно переглядають свої оцінки. До кризи більшість державних органів і банків прогнозували на наступний рік дірку від 20 до 30 млрд. доларів.

Скільки буде в умовах кризи?

З одного боку, банки вже скоротили видачу кредитів на покупку нових машин. Це зменшить імпорт, що забирав близько 15% валюти.

З іншого боку, страшний удар одержало головне джерело українського експорту — металургія. Будівництво зменшилося не тільки в Україні — в усьому світі. А от металургійні заводи не хочуть зменшувати виробництво у жодній країні. Внаслідок запеклої конкуренції падають ціни. Гірше того, українські заводи не можуть продати продукцію навіть за ними. Склади затоварені, робітники — у відпустках, продажі й валютні доходи від них — зникли.

Щоб розуміти, що це означає для курсу, досить знати одну цифру. У першому півріччі частка металургів у загальному обсязі експорту становила 45%.

І ще один факт. Іноземних кредитів більше не дають, але треба повертати раніше позичені гроші. Дані про графік їхніх виплат закриті. Але в одному зі своїх аналітичних документів у серпні Національний банк назвав цифру. До серпня наступного року українські позичальники повинні повернути іноземцям 28 млрд. доларів.

Зіставте силу факторів “за” й “проти” гривні. “За” — резерви НБУ (37 млрд. доларів). Ще “за” — працьовиті українці, які працюють за кордоном і регулярно пересилають валюту рідним додому (0,4 млрд. за перший квартал, тобто приблизно 1,2 млрд. за рік). “Проти” — дефіцит зовнішньої торгівлі (20-30 млрд. доларів в 2009 році за докризовими прогнозами). І “проти” — необхідність платити за іноземними боргами (28 млрд. доларів до серпня наступного року).

Підрахунок показує, що серйозне ослаблення гривні неминуче. Це викличе до життя ще один традиційно потужний в Україні фактор — скупку доларів й евро населенням. Коли почалося нинішнє падіння, тільки за вересень в обмінних пунктах було придбано валюти на 1,3 млрд. доларів більше, ніж продано.

Що робити з особистими грішми?

По-перше, спробувати максимально віддати борги у валюті. По-друге, не робити нових. По-третє (нехай нас простить НБУ), перевести у валюту свої довгострокові заощадження.

Це не стосується грошей на поточні або найближчі витрати. Брати всі гривні й негайно міняти їх на валюту за будь-яким курсом буде нерозумно. Коли банкіри говорять, що панікувати — це кращий спосіб програти, вони не обманюють. (Не панікуючи під час паніки інших, самі вони дуже часто виграють). Гривня перебуває під дуже великим тиском, це так. Але це не значить, що вона впаде завтра.

Поза всякими сумнівами, її спробує захистити НБУ. Всі 37 млрд. доларів золотовалютних Нацбанк навряд чи витратить, але значною частиною може пожертвувати. Нинішній перший банкір країни Володимир Стельмах завжди негативно ставився до ідеї зниження курсу. Добре це або погано, це наступне питання, але це так.

Політично невигідне падіння гривні й Віктору Ющенку, і Юлії Тимошенко. На місці голови НБУ Ющенко вже пережив валютну кризу 1998 року й знає, наскільки це болісно для людей. Тимошенко вже оголосила про готовність позичити валюту у Міжнародного валютного фонду. Дуже ймовірним є сценарій, за яким і Президент, і Прем'єр, і голова НБУ будуть відкладати падіння гривні як мінімум до закінчення президентських виборів.

Звісно, чим довше відкладати вирішення цієї проблеми, тим болючішою буде розплата. Політики можуть дурити виборців, але не економіку. Наведені факти можна описати дуже простою формулою: ми виробляємо менше, ніж купуємо, а відсутні гроші позичаємо або віддаємо за них власність. До чого приводить така політика, кожний з нас знає на прикладах п'яниць або ігроманів.

Звідси легко зрозуміти й вихід. Потрібно працювати, віддавати борги й робити заощадження. Інвестувати державні гроші в енергозбереження, а не у підвищення зарплат і пенсій (тоді зменшиться імпорт нафти й газу, незрозуміла ціна на який є ще однією бомбою під гривню). Поруч із металургією вирощувати аграрний сектор і високотехнологічні галузі, здатні конкурувати на світових ринках (тоді ціни на метал не будуть визначати наш добробут). Стимулювати банки давати гроші їм, а не на покупку імпортних автомобілів і побутової техніки. Створювати правосуддя, ринок землі, ефективну освіту — все те, що позбавить нашу економіку статусу сировинного придатка.

Уряд поки робить усе навпаки. Поки ціни на метал були високі, а іноземні кредити — доступні, така політика дозволяла урядовцям пишатися економічними показниками й витрачати усе більше податків на соціальні виплати. Зараз, коли падіння гривні й ріст безробіття неминучі, а податки — під великим сумнівом... правильно, у всьому винувата світова фінансова криза.

Єгop СОБОЛЄВ