Йосип Вінський: “Служу не Тимошенко чи Ющенку — я служу справі, яку мені доручили”

З першої хвилини не полишає враження — тут б’ється пульс галузі, це її головний командний пункт. Наша розмова час від часу переривається, я поглядаю на диктофон, чи йде запис, а міністр тим часом відповідає на дзвінки телефонів, дає чіткі короткі команди, і ми знову повертаємося до розмови.

— Йосипе Вікентійовичу, як оцінюєте рік своєї роботи на посту міністра і яким ви бачите своє головне завдання на 2009 рік?

— Завдання, як і у всіх міністрів, — зробити міністерство максимально ефективним. Мені особливо приємно, що, за підсумками минулого, до речі, не найбільш вдалого для економіки року, ми вийшли на друге місце за ефективністю — одразу за Міністерством аграрної політики (тоді у селян видався врожайний рік). Ми нічого не отримуємо з бюджету, кожну копієчку люди самі заробили і перерахували до держбюджету майже в півтора раза більше коштів, ніж у попередньому, 2007 році. А між тим, наше міністерство — єдине з усіх цивільних відомств працює без вихідних у цілодобовому режимі. На наступний рік ми намітили пріоритети, працюємо в плановому режимі. Авралів у нас, слава Богу, немає.

— Яким бачите майбутнє України?

— Європейським. Придумувати нічого не треба. Є напрацьований і ефективний досвід Євросоюзу, багато механізмів ЄС напрацював самостійно. Спочатку нам треба орієнтуватися на їхні цінності й напрацювання, не соромлячись брати за основу їхній досвід. У тому числі й в управлінні державою, починаючи з Конституції, вирівнюючи наслідки популістських кроків, до яких вдавалися впродовж багатьох років, і закінчуючи уважним вивченням системи управління державою.

— Газовий українсько-російський конфлікт, що трапився нещодавно, — економічний чи політичний?

— Це урок: не можна жити одним днем, коли є економічні інтереси, не можна сподіватися на дурняка. З цього конфлікту ніхто не вийшов переможцем і ніхто не програв. Це чиста політика, а вона не має мірила. Довгі роки Україна отримувала дешевий газ. Були й непрозорі схеми, й заплутані системи постачання. І було зрозуміло, що колись прийде час переходу на нормальні ринкові відносини. Цей час настав на початку цього року. Так, Україна заплатила певну ціну — я, до речі, не вважаю, що ця ціна така вже велика. Але вона й не маленька. Я вважаю, що ми обрали правильний шлях, вигідний і Україні, і Росії, і зможемо невдовзі вийти на правильну формулу розрахунків за газ. Позитивним моментом вважаю те, що підвищення ціни на газ змусить нарешті переходити на ефективне енергозбереження, шукати альтернативні джерела.

— У пресі періодично ходять хвилі чуток про кадрові ротації в уряді, про відставку низки міністрів, називають конкретні прізвища, у тому числі й ваше. З чим пов’язані ці чутки?

— Я член політради БЮТ, тобто органу, що визначає політику. І жодного разу кадрові питання на політраду не виносились і не обговорювались. Але скажу інше. На дискредитацію Вінського виділили минулого року 50 млн. доларів. Мені доповіли, що такі самі гроші виділили й на цей рік.

Нещодавно у нас відбулась підсумкова, за результатами 2008 року, колегія міністерства. Там ми обговорили концепцію розвитку міністерства. І якщо вдасться її реалізувати, то для корупціонерів, пройдисвітів та інших сумнівних осіб це буде великим ударом. Минулого року вони втратили, тобто не змогли вкрасти у держави, близько двох мільярдів доларів. Обіцяю, що цього року вони втратять таку ж суму. Зрозуміло, що вони не задоволені ситуацією, намагатимуться щось змінити, шукатимуть будь-які механізми. Я людина, тому можу припускатися якихось помилок, та й навряд чи всі в міністерстві ідеальні.

Вони намагалися зіштовхнути лобами Вінського й Турчинова, Вінського й Тимошенко, але серйозної гри не вийшло, ось і залишилися ні з чим, — масштаб гри не той, інтелекту не вистачає. Вони судять по собі і ніяк не можуть втямити, що у мене є свої принципи, що може бути міністр, який не тримається за посаду. Адже я служу не Тимошенко чи Ющенку — я служу справі, яку мені доручили.

— Які у вас стосунки з прем’єр-міністром? Часто спілкуєтеся?

— Як і кожен міністр, я маю можливість спілкуватися з прем’єром. У мене в кабінеті стоїть прямий телефон, є мобільний прем’єра, є зв’язок через комутатор. Ми щодня спілкуємося з Юлією Володимирівною на різних нарадах, раз на тиждень — на засіданнях уряду. У мене є можливість донести свою точку зору до прем’єра.

— У чому відмінність у підходах нинішнього уряду і уряду Віктора Януковича?

— У них і в нас абсолютно різна система організації роботи. Зверніть увагу, кого Юлія Володимирівна висунула в міністри. Це єдина команда, а не представники її сім’ї чи оточення, в якому хтось комусь зобов’язаний. Я переконаний, що відносини прем’єра і міністрів її уряду не повинні нагадувати сімейні — це шкодить справі. На держслужбі повинен бути порядок, система взаємоповаги і виконавча дисципліна. Тоді не залишається місця круговій поруці, системі, що вбиває країну.

— Насамкінець прийнято питати про плани…

— Завершити реформування у системі Міністерства транспорту та зв’язку, зробити галузі більш керованими, водночас надати керівникам більшу свободу дій. Серед наших пріоритетів — запровадження “єдиного електронного квитка” на всі види транспорту: пасажир повідомляє початкову і кінцеву точки маршруту, а електронна система автоматично розраховує оптимальні варіанти, з яких можна обрати найдешевший і найзручніший.

Без сумніву, серед пріоритетів — підготовка аеродромів та будівництво доріг до Євро-2012. Але найголовніший пріоритет — це в умовах кризи зберегти кадровий потенціал, уникнути масових звільнень, забезпечити достойне життя працівникам і пенсіонерам галузей транспорту та зв’язку.

Дмитро ШВЕЦЬ