Зерном та пшоном: хто і що стоїть за польськими протестами

 Ситуація на кордоні України й Польщі виходить з-під контролю, а протести, які проводять польські фермери, все частіше набувають риси неприхованого варварства. Протестувальники заявляють, що їх проблеми пов’язані з українським збіжжям, що не є правдою, проте головною причиною страйку є розбіжності з Брюсселем. “Апостроф” з’ясовував, що дійсно відбувається на українсько-російському кордоні, чому лютують поляки і як на це відповідають українці.

Українське зерно на колії, російське — на ринку

Коли польському уряду вдалося вмовити своїх автоперевізників призупинити акції на кордоні з Україною і спробувати знайти взаємоприйнятне розв'язання наявних проблем, здавалося, що принаймні до 1 березня українська економіка не буде знаходитися в лещатах блокади.

Проте не так сталося, як гадалося. Справу автомобілістів підхопили польські селяни. Призначивши Україну винною в усіх своїх негараздах, вони відновили блокування шляхів. Перші акції розпочалися 9 лютого на пунктах пропуску “Дорогуськ — Ягодин” і “Рава-Руська — Гребенне”. Згодом вони поширилися й на інші пропускні пункти, тож станом на 20 лютого заблоковані всі шляхи, що ведуть через українсько-польський кордон.

Проте нинішні протестувальники пішли далі своїх попередників. Якщо перевізники блокували тільки рух вантажного транспорту, то фермери не пропускають і пасажирський транспорт. А щоб зробити блокаду абсолютною, вони час від часу перешкоджають руху потягів і загрожують заблокувати перевалкові станції та морські порти.

Іноді протести набувають риси відвертого вандалізму, що проявляється у висипанні українського зерна на дорогу з фур та на залізничну колію з вантажних вагонів.

Страйкарі висипали зерно з вантажних вагонів

Звичайно, така активність польських аграріїв завдає немалих збитків українському бізнесу і державному бюджету.

“Якщо кордон не буде деблокований до кінця місяця, бюджет країни втратить 7,7 мільярда гривень надходжень, — повідомив у своєму телеграм-каналі голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. - Відповідно митниця план на цю суму недовиконає. Для нас це дуже відчутно. Особливо у лютому”.

Ситуацію ускладнює те, що Україна, навіть, якби й мала таке бажання, практично позбавлена можливості задовольнити вимоги протестувальників.

“Більшість питань у фермерів не мають стосунку до України, — розповів “Апострофу” заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. - Аналогічні виступи аграріїв зараз відбуваються по всій Європі. Вони значною мірою пов’язані з запровадженням певних обмежень в аграрному виробництві (наприклад, на використання пестицидів), внаслідок чого зростає собівартість продукції. Крім того, протягом найближчих років планується зменшити дотації для сільгоспвиробників, що також викликає їхнє незадоволення”.

Відтак ті проблеми, з якими сьогодні стикаються польські фермери, є загальноєвропейськими й не мають жодного стосунку до України. Проте для розв'язання цих питань вони використовують саме нашу країну. Це фактично підтвердив міністр розвитку та технологій Польщі Кшиштоф Гетьман, який підтримав протестувальників. За його словами, ситуація на українсько-польському кордоні покращиться, якщо Європейська комісія сплатить за надлишки пшениці кукурудзи та ріпаку, які знаходяться на європейських складах, та за транспортування цієї продукції до Африки.

Формальним приводом для блокування кордону є те, що імпорт до Польщі дешевої української аграрної продукції збиває ціни на внутрішньому ринку, роблячи працю фермерів менш рентабельною. Проте, на думку Дениса Марчука, ця теорія не відповідає дійсності.

Один з пікетів на кордоні

“Протягом останнього часу ціни на зернові на ринку Європи дійсно знизилися, — каже експерт. - Проте заяви, що в цьому винне постачання української продукції, не відповідають дійсності. Україна вже з квітня 2023 року не постачає зерно в Польщу. І за цей час ціни просіли на 25%. Тож очевидно, що проблема не в нашому зерні”.

Натомість польські селяни не висловлюють жодного обурення різким збільшенням присутності на ринку російського збіжжя. За словами Марчука, протягом 2022-2023 маркетингового року (починається 1 липня — від початку збору нового врожаю й закінчується 30 червня наступного календарного року — “Апостроф”) Росія експортувала до ЄС близько 1 мільйона тон зернових. А в нинішньому 2023-2024 маркетинговому році обсяги постачання вже зросли втричі — до 3 мільйонів тонн. І російське зерно продається на європейському ринку не лише у великій кількості, але й за заниженими цінами, що ймовірно справляє свій вплив на ринкову ситуацію.

“З огляду на це, можливо польським аграріям доцільніше було б блокувати постачання російського зерна (тим більше, що під виглядом “російського” може надходити зерно, викрадене росіянами з окупованих українських територій — “Апостроф”), — говорить експерт. - Проте натомість вони віддають перевагу акціям з блокування українського кордону, на яких почали з’являтися плакати, що сіють розбрат між нашими народами та загострюють стосунки між державами”.

Втім, український уряд докладає зусиль для того, щоб все ж таки досягти домовленостей, які б дозволили послабити напруженість.

“Триває робота з польським урядом щодо створення механізму ліцензування імпорту з території України, — пояснює Денис Марчук. - Подібний режим вже впроваджений з Румунією і Болгарією (режим ліцензування імпорту полягає в тому, що українська аграрна продукція вільно не постачається на ринки названих країн, проте тамтешні виробники при потребі можуть отримати відповідну ліцензію від свого уряду і завезти необхідну їм партію товару — “Апостроф”). І якщо вдасться досягти згоди, це дозволить розблокувати рух на кордоні й доставлення вантажів, які потрібні, в тому числі для забезпечення обороноздатності”.

В цю гру можна грати вдвох

Проте поки що перспектива відкриття руху через українсько-польський кордон виглядає досить примарною, і пункти пропуску залишаються заблокованими. Щоправда, як повідомив “Апострофу” віцепрезидент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) Володимир Балін, блокування не є абсолютним — протестувальники все ж таки пропускають певну кількість автомобілів.

“Наприклад, за нашими даними через пункт пропуску “Ягодин” за добу проходить близько 140 машин в обидва боки, — говорить експерт. — Це при тому, що в нормальному режимі він може пропускати 1400 і більше машин. Тож пункт пропуску працює приблизно на 10% своєї спроможності”.

При цьому порядок визначення тих машин, яким дозволяється все ж таки перетнути кордон, також викликає багато запитань. На цей раз з українського боку. Вітчизняні перевізники вважають, що польські протестувальники віддають перевагу своїм землякам, залишаючи українських водіїв тижнями стояти в чергах.

Це призвело до того, що вперше за час блокувань виникли акції й з нашого боку кордону. “Їх організували свідомі українські перевізники, які виступають за впровадження цивілізованих правил при перетині кордону, — говорить Володимир Балін. - Рада АсМАП своїм рішенням підтримала їхні акції. І пікети вже встановлені на трьох пунктах пропуску”.

Українські перевізники почали акцію у відповідь

За словами експерта, вітчизняні перевізники не мають наміру блокувати перетин кордону, проте вони бажають переконатися, що польські протестувальники, пропускаючи машини, дотримуються безсторонності та однаково ставляться до поляків і українців.

“В ході акції її учасники з допомогою компетентних органів України вивчають документи машин, які перетинають кордон, — говорить Володимир Балін. - Якщо, наприклад, виявиться, що якась фура завантажилася 15 лютого, а 16 вже перетнула кордон, це означає, що вона, скоріше за все, об’їхала чергу, в якій сьогодні стоять сотні машин. Тоді слід з’ясувати, на якій підставі це сталося. І як виходить, що українські машини тижнями стоять заблоковані, а польські перетинають кордон без черги?”.

За його словами, якщо в процесі вивчення супровідних документів буде виявлено зловживання при дотриманні черги пропуску через кордон, ці факти будуть фіксуватися і передаватися польському уряду і Єврокомісії. І, звичайно, ретельне вивчення всіх матеріалів потребуватиме часу.

“Тож, якщо в ході перевірки документів польській машині доведеться якийсь час (наприклад, той час, який вона зекономила, оминувши чергу) постояти на кордоні — що ж, буває... — говорить Володимир Балін. - Наші машини також стоять перед пунктами пропуску тижнями. Можливо це спонукає польських перевізників задати своїм співвітчизникам-аграріям питання, щодо того, чи правильно свої претензії до власного уряду з’ясовувати саме на українсько-польському кордоні”.