Війна змінила життя багатьох українців. Не оминула вона й питання працевлаштування та трудових відносин. У районах ведення активних бойових дій робота більшості підприємств, у принципі, неможлива, проте є проблеми й у компаній, розташованих на відносно безпечних територіях. Крім того, сотні тисяч людей стали вимушеними біженцями, тому вони не можутьвиконувати свої обов'язки за основним місцем роботи. “Апостроф” розбирався, як нове законодавство у сфері праці дозволяє регулювати питання взаємовідносин працівників та роботодавців у воєнний час.
Мінімум формальностей
Війна примусила багатьох людей в Україні покинути свої домівки і рятуватись від загарбників в інших регіонах України або за кордоном. У зв’язку з цим вони втратили можливість працювати на місці своєї постійної роботи. А оскільки евакуація в більшості випадків відбувалася в терміново, люди не встигали часом навіть попередити роботодавців про свій від’їзд.
Виникло питання, в якому статусі перебуває людина, яка не звільнилася і не має такого наміру, але тривалий час відсутня на робочому місці через обставини непереборної сили? А також, які її перспективи повернутися на своє робоче місце через невизначений час, коли небезпека мине, і повноцінна робота підприємства відновиться?
Щоб владнати стосунки між роботодавцями і працівниками, Верховна Рада ухвалила закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136-ІХ. Цей закон зокрема вводить нове поняття - призупинення трудового договору. Воно визначається як “тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою, і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором”.
Причиною призупинення трудового договору закон визначає збройну агресію проти України, яка виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинити трудовий договір можна з 24 лютого нинішнього року або з будь якої іншої пізнішої дати. Тривати призупинення може до скасування режиму воєнного стану або до будь якої іншої дати, з якої сторони вважатимуть за потрібне відновити дію договору.
Ініціатором призупинення трудового договору можуть бути працівник чи роботодавець. Закон визначає, що ця сторона повинна повідомити іншу сторону про своє рішення “в будь який доступний спосіб”.
Тобто по суті працівникові, який терміново виїхав з міста, достатньо зателефонувати на підприємство і повідомити про те, що він на певний час вимушений покинути робоче місце. Проте, якщо ініціатива призупинення договору виходить від працівника, краще все ж таки написати заяву, на підставі якої роботодавець видасть відповідний наказ.
Приблизний текст заяви, на думку управляючого партнера адвокатського об’єднання “Іщенко, Світлицький та партнери” Анни Іщенко, може бути таким:
“Прошу призупинити дію укладеного зі мною трудового договору у зв’язку з неможливістю виконання роботи через військову агресію рф проти України з “_____” _______ 2022 до завершення дії обставин, що виключають можливість виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Залишаю за собою право на виплату за рахунок держави агресора всіх належних мені виплат та компенсацій”.
Втім, як показує досвід, в більшості випадків ініціатором призупинення виступає роботодавець. Адже саме він найкраще може оцінити наявність роботи і фінансові можливості підприємства. В цьому випадку роботодавець складає наказ про призупинення. Додаткові документи — довідки, акти, договори — не потрібні. Про наказ необхідно сповістити працівника. Найбезпечніший спосіб — ознайомити під підпис. Проте в сьогоднішніх умовах, скоріше за все, доведеться скористатися дистанційними способами ознайомлення.
“Можна сповістити в електронному вигляді, — пояснює консультант з питань кадрового обліку та трудового права,головний редактор kadroland.com Людмила Смердова. — Роботодавець може надіслати працівникові наказ з електронної пошти чи акаунта в месенджері, який прив’язаний до підприємства. У відповідь працівник надсилає листа про те, що ознайомлений”.
Приблизний текст наказу може бути таким:
“У зв’язку з військовою агресією рф проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, відповідно до статті 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, наказую:
1) призупинити дію трудового договору, укладеного Петренком Іваном Сидоровичем, помічником керівника, з “____” ______2022 до завершення дії обставин, що виключають можливість виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
2) Провести фіксацію належних Петренку І.С. виплат й платежів з метою їх компенсації за рахунок держави агресора у встановленому законом порядку”.
Не платити, але все записувати
Протягом паузи в трудових відносинах роботодавець не виплачує зарплату та ЄСВ за працівника. Також не оплачуються лікарняні, оскільки відсутній заробіток за період непрацездатності.
Проте, за роз’ясненнями Міністерства економіки, роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати, компенсаційних виплат та ЄСВ, які належало б виплачувати, якби робота підприємства тривала в звичайному режимі. При цьому спеціалісти рекомендують табелювати працівників, які перебувають в стані призупинення трудового договору, спеціальними позначками, наприклад “ПД” (припинення договору) або “І” (інші причини неявок).
Це потрібно для того, щоб пізніше можна було скерувати претензії до винуватця втрат. Адже відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі буде покладено на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Обов’язково пам’ятати, що при призупиненні трудового договору сторони залишаються в стані трудових відносин. Звільнення працівника не відбувається, остаточний розрахунок не проводиться, і жодних записів в трудову книжку не заноситься (навіть на прохання працівника). Основне місце роботи залишається тим же, яке було і раніше. Тож після закінчення воєнного стану робітник може безперешкодно повернутися до виконання своїх обов’язків.
Проте при цьому він має повне право знайти собі роботу на новому місці і працювати там, поки у нього не з’явиться можливість повернутися на своє робоче місце.
“Наприклад, громадянин працевлаштований у ТОВ “Прогрес”, яке є його основним місцем роботи, — пояснює Анна Іщенко. — У зв’язку з воєнними діями він був змушений покинути рідне місто і переїхати в інший регіон України. Через це трудовий договір з ним призупинено. Опинившись на новому місті, він знайшов собі нову роботу. І оскільки його трудовий договір за основним місцем роботи призупинено, то за сумісництвом він може бути прийнятий на умовах повної зайнятості”.
Таким чином законодавчі нововведення зробили систему трудових стосунків більш гнучкою, дозволяючи працівникам і роботодавцям швидко пристосовуватися до зміни обставин під час воєнних дій. Також вони дозволяють українським біженцям після закінчення війни повернутись на свої робочі місця, щоб разом з усіма іншими відновлювати повоєнну країну.
