Замки Львівщини роздають у приватні руки

Старовинні споруди руйнуються на очах. Негайної реконструкції потребує кожен другий замок. Коштів, які виділяють із держбюджету, катастрофічно не вистачає. Львівська облдержадміністрація поставила на розгляд проблему замку у селі Свіржі (1484 р.). Заступник голови Львівської ОДА Володимир Губицький заявив, що один із варіантів, який може врятувати Свірзький замок, — це концесія (Концесія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об’єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам).

Замок у селі Свірж перебуває у користуванні Національної спілки архітекторів України. Але в процесі розробляння проектної документації вони зрозуміли, що бракує коштів, і спілка не справиться із проблемами руйнації замку”. В обмін на реконструкцію облдержадміністрація запропонує майбутньому концесіонеру створити у замку готельно-відпочинковий комплекс, де були б виділені окремі приміщення під картинну галерею.

Комісія, до якої входить найзавзятіший захисник мистецьких та архітектурних пам’яток, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький, уже завтра відвідає замки Львівщини, аби з’ясувати сучасний стан архітектурних пам’яток і прийняти рішення щодо подальшого вирішення проблем замкових споруд.

— З пересторогою ставлюсь до концесії замків, — розповів  Борис Возницький. — За першочерговим задумом концесія здатна вирішувати проблеми руйнації замків. Адже, за законом, концесіонер на 49 років без плати стає власником замку. При тому в Інституті реставрації складається документація на реставрацію. Якщо, скажімо, замок збудовано у XVII столітті, то концесіонер до найменших деталей за планом зобов’язаний відновити цю споруду. Були вікна дерев’яні і з шістьма перегородками, то він повинен встановити точнісінько такі самі, а не пластикові. Натомість новий власник має право облаштувати у замку готель, ресторан, більярдну... Лиш би це не нищило споруду замку.

Але Борис Возницький наголошує, що часто новоспечені власники замків не виконують поставлених перед ними вимог та ігнорують зауваження. Пан Возницький наводить у приклад продаж палацу у Старому Роздолі. “Цінна пам’ятка архітектури ХVІІІ-ХІХ століття — палац графів Лянцкоронських у Роздолі — один із найбільших на Галичині. Навколо нього — давній парк зі старими дубами та соснами, що належить до найцінніших галицьких пам’яток садово-паркового мистецтва, — розповів Борис Возницький. — Певний час у палаці був розташований моршинський санаторій. Та п’ятнадцять років тому будівлю продали за 460 тисяч гривень киянину Денису Капелову. За весь цей час він не лише не відреставрував споруду, а вивіз звідти усі цінні речі. Новий власник навіть рельєфи зі стін повиривав, а вони коштують понад десять мільйонів євро. Одна зі стін палацу вже впала, проламався дах...”.

— Другий приклад — замок у Тартакові, — веде далі Борис Возницький. — Уже рік, як він перейшов у приватні руки, але жодних реставраційних робіт ніхто не починав. Уся проблема в тому, що в нас погано працює служба охорони пам’яток. Згідно із законом, палац у Старому Роздолі давно потрібно було забрати від власника-вандала і змусити його повернути вкрадене на місце. Але чомусь ніхто не зважає на закони. А влада займає пасивну позицію.

З іншого боку, Борис Возницький наголошує, якщо знайти порядних орендарів, які на законних засадах відреставрують і будуть опікуватись замковою спорудою, це може врятувати ситуацію із ними в Україні. “Нещодавно до мене за порадою звернувся канадець українського походження, який хотів би придбати котрийсь із замків Львівщини, — веде далі Возницький. — Під час розмови переконався, що цей чоловік має благий намір врятувати цінну пам’ятку архітектури і згоден сумлінно виконувати усі правила реконструкції. Порадив йому придбати замок у селі Поморяни. Адже це розкішна споруда, яка невпинно руйнується, а до неї немає нікому діла”.

Окрім Свірзького замку, до конкурсу з визначення концесіонера вже готовий пакет документів на замок у Старому Селі.

Інна КОРЧУК