Юра з Шахти №8: Мені допомагають прості люди. Чиновники лише піаряться

Юра став відомий завдяки стрічці естонської режисерки Маріанни Каат. У фільмі показано, як 15-річний хлопець працює у нелегальній копанці у містечку Сніжне на Донеччині, утримуючи завдяки цьому двох своїх сестер і батьків.

Після фільму життя Юри і його родини не стало легшим. Його матір позбавили батьківських прав. Молодшу сестру Юлю забрали до дитячого будинку.

Про події, що відбуваються у його житті зараз, через три роки після зйомок, Юра і режисер “Шахти №8” Маріанна Каат вирішили розповісти журналістам.

На перший погляд герой нашумілої стрічки майже не змінився, хіба що трохи підріс. На ньому — той самий спортивний костюм. Проте коли Юра починає говорити, стає зрозуміло, що вимовляти слова йому важко.

Після жорстокого побиття хлопець пережив три операції — у щелепу йому вставили платинову пластину, але досі залишилися проблеми з зубами. Попри шрами на обличчі і важку вимову, хлопець такий самий відвертий і наполегливий. Він дивиться прямо в очі, питає поради і говорить, що хоче змінити своє життя.

Незважаючи на резонанс, викликаний фільмом, Юра продовжував працювати у копанках, які то закривали, то знову відкривали.

“До лікарні я працював у копанках, як і раніше. Тому що іншого нічого у Сніжному нема. Після лікарні медики мені заборонили працювати… Сказали, треба берегти здоров’я, бо є таке прислів’я: там де тонко, там і рветься”, — розповідає він.

Коли шлях назад до копанки для Юри було закрито, йому почали допомагати громадські організації і прості люди. Разом з активістами Юра об’їздив майже всю Україну, проводячи зустрічі з однолітками.

“Зараз завдяки фонду “Відродження” і “Учнівському братству” у мене з’явився шанс розповісти людям, що вони ще не так погано живуть…”, — розповідає Юра.

Потужну допомогу хлопець отримав і від простих українців. Після новини про побиття, на його рахунок почали надходити гроші.

“Мені зібрали 41 тисячу гривень. Щось пішло на лікування, а решта — на життя. Якщо б не ці гроші, не знаю, як би я пережив зиму”, — каже він.

На питання, чи допомогли йому в чомусь представники влади Юра не знає, що відповісти. “Мені допомогли більше прості люди, ніж влада. Я навіть не знаю, що сказати. Реально ніхто не допоміг. А якщо і допоміг, то лише для публіки, для преси, щоб пропіаритися”, — каже він.

Хлопець зізнається, що за останній рік у нього було кілька шансів змінити своє життя, проте він так і не наважився.

“Такого, щоб щось серйозно змінилося в моєму житті, не було. Могло вже 100 разів змінитися… Може, я б тут уже не сидів, а був би десь закордоном. Мені пропонували поїхати в Канаду, але я на це не наважився, тому що важко взяти і за один день змінити своє життя”, — каже він.

Зараз у Юри з’явився “останній шанс”. Саме так він називає можливість переїхати в Київ і отримати більш-менш кваліфіковану роботу.

Буквально цими днями київський бізнесмен, який займається виготовленням кондитерських виробів, запропонував Юрі кілька посад на вибір: пекаря, кондитера, або кухаря.

“Вчора Юра їздив до нього на трудове інтерв’ю. Цей бізнесмен готовий взяти його до себе на роботу і влаштувати йому житло. Це важливо, бо Юрі вже пропонували якісь роботи, але не було зрозуміло, де йому жити”, — розповідає Маріанна Каат, яка продовжує стежити за долею Юри і його сім’ї.

Сам Юра не приховує радості. “Цей бізнесмен мені одразу сказав конкретно і серйозно: “Я не даю тобі рибу, а даю вудку. Якщо захочеш, ти цю рибку упіймаєш”, — каже він.

“Зараз я зрозумів, що це мій останній шанс. Якщо я зараз чогось не зміню в своєму житті… За мною ж не будуть, як за маленьким хлопчиком, соплі підтирати… Це єдине, що може щось змінити у моєму житті. Так, це не великі гроші, я прекрасно розумію, але треба ж з чогось починати”, — додає хлопець.

Юра зізнається, що за останній рік змінився і його світогляд. “Я зараз намагаюся не мріяти. Раніше любив багато мріяти, хотів бути багатим, а зараз категорично цього не хочу. Я хочу лише, щоб була робота, рідні люди біля мене. Мені не потрібні мільйони чи круті машини, це псує людей”, — каже він.

Є хороші новини і в житті молодшої сестри Юри.

“Вона сильніша за мене. У фільмі видно, що я її виховую, а тепер все навпаки. Коли я якесь слово неправильно напишу, наприклад, вона одразу мені каже. Коротше, вона мене вбиває тою ж пушкою, якою я її бив”, — жартує хлопець.

Попри успіхи у навчанні Юлі і плани стати режисером, Юра дуже переживає за сестру, адже дівчина саме закінчує 9 клас.

“Я не знаю, як їй допомогти. Щоб її забрати, потрібно житло, яке має бути оформлене на мене. Робота — не проблема, заради Юлі я й двірником працювати піду. Але як зробити так, щоб не зіпсували її? Тому що навіть мені було важко пройти через усе це”, — каже він.

На питання, як складається життя його мами, Юра зітхає: “Вона, як мала дитина. Вітчима нема, ніби й на краще дещо змінилося, але… Їй коли кажеш, вона ніби все розуміє…”

Анна ГРИГОРАШ