Як в Україні розподіляють гранти з США та Європи

Прості українські громадяни не бачать не тільки обіцяних Юрієм Луценком два роки тому американських вертольотів “Апач” і ПТРК “Джавелін”, але і взагалі якихось позитивних прикладів використання західних грошей. Про це йдеться на сайті “Апостроф”

Виділення десятків мільйонів доларів на сумнівні проекти викликає питання про цілі і мотиви донорів, а вітчизняні експерти говорять про лобізм і непрозорості в цій сфері.

Починаючи з 1991 року, в Україну надійшло і “освоєно” грантів на суму більше ніж $ 9 мільярдів З них близько $ 3,3 мільярда реалізуються в даний час. Цей показник не враховує гранти приватних організацій, включаючи таких великих донорів, як фонди Джорджа Сороса або Майкла Блумберга. Відповідно, реальний обсяг фінансової допомоги набагато вище зазначеного. Відстежити кількість і суми грантів, які виділяються в нашій країні, не просто, а результати їх реалізації — ще складніше. В Україні не існує законодавчих вимог до використання, реєстрації або звіту по грантам, хоча частина з них реєструються в Міністерстві економіки для того, щоб позбутися сплати ПДВ. Але навіть знайомство зі списком грантів і їх реципієнтів корисно для того, щоб зрозуміти, які проекти профінансовані Заходом, і перевірити практичний результат отриманої допомоги.

Гранти на вітер

Зовнішнє фінансування життєво необхідне для виживання України з її катастрофічною економічною ситуацією і системними проблемами у багатьох галузях. Для деяких груп українців, наприклад хворих на тяжкі захворювання, благодійна допомога залишається єдиним способом отримати необхідні медикаменти. На зовнішню допомогу доводиться розраховувати і громадянському суспільству, недержавним об'єднанням і аналітичним центрам, адже кошти вітчизняного держбюджету традиційно прямують лише на підтримку державних або наближених до держструктур органів. Практики, коли на відкритих тендерах вибираються кращі пропозиції по підготовці аналітики або соціальних проектів, в Україні поки що не існує.

Але разом з тим непрозорість системи прийняття рішень про те, хто і чому отримає зовнішню допомогу, викликає великі запитання. У зв'язку з цим хочеться навести приклад грантової програми уряду США щодо “підвищення серед українців впевненості в собі”. Ця програма розрахована на 36,5 мільйона доларів, а одержувачем коштів є 7 громадських організацій, серед яких, наприклад, Асоціація велосипедистів Києва. В рамках проекту 12,5 мільйона доларів передбачені на проведення круглих столів, консалтинг, друкування літератури, оренду офісів, підтримку веб-сайтів і так далі. Цікавим моментом є те, що 5 мільйонів доларів з його бюджету виділяються на транспортно-логістичні послуги учасників проекту.

Практичним результатом реалізації цього проекту є хіба що розвішані по Києву бігборди з глибоким за змістом і надихаючим гаслом “Ти не нуль”. Але чи варті ці бігборди 36,5 мільйона доларів?

Дуже симпатичними є багато з проектів зовнішньої допомоги, як, наприклад, проведення Міністерством економіки “високоякісних досліджень Східного партнерства ЄС” за 2,97 мільйона ​​євро або, наприклад, 210 тисяч євро на розвиток велотуризму в Липовецькому районі Вінницької області, але чи є це пріоритетом для країни, яка знаходиться фактично в стані війни і протягом двох років не може провести критично важливі для країни політичні та економічні реформи?

Про справжні мотиви подібних рішень невідомо. Але експерти звертають увагу на те, що часто грантова підтримка використовується для лобізму або створення видимості активної діяльності, наприклад, в сферах боротьби і протидії ВІЛ / СНІД, розробці законодавства, боротьби з тютюновими та алкогольними компаніями, протидії корупції і так далі. Глава правління громадської організації “Центр ефективного законодавства” Мар'ян Заблоцький, який підняв у минулому році тему прозорості розподілу фондів допомоги Україні, вважає, що якщо одні гранти просто не приносять ніякої користі, то інші, що використовуються для лобіювання тих чи інших законопроектів, можуть нашкодити країні. Як приклади він називає грант компанії “Агроінвест” в обсязі 2,5 мільйона доларів, спрямованих на “реформування земельних відносин в Україні, або грант ГО” Життя “на суму 325 тисяч доларів на прийняття нового антитютюнового закону. В обох випадках, як вказав експерт у своєму блозі, має місце просто юридична безграмотність під час підготовки законопроектів навіть з “благородними цілями”, оскільки “отримувачі гранту мають просто пролобіювати законопроект швидше, так як їх грант закінчується в травні 2016 року”, — зазначив експерт.

Але якщо в цих випадках є хоча б законопроекти, то в багатьох інших неможливо встановити хоч якісь результати. Українцям варто переглянути список проектів зовнішньої допомоги на сайті Мінекономіки. Вони з подивом дізнаються, як багато проектів реалізується в їхніх містах і регіонах.

Монополізація права на гранти

Ефективність наданої Україні допомоги викликає питання і у наших західних донорів. Наприклад, місія комітету Європарламенту із бюджетного контролю, яка 16-19 травня перебувала в Києві і аналізувала доцільність витрачання України західних засобів, висловила своє незадоволення в зв'язку з цим. Як заявила “Апострофу” глава цієї місії Інге Гресслі, у європейської сторони є певні претензії до українських громадських організацій, які отримують гранти ЄС. “Втім, — підкреслила вона, — у порівнянні з обсягами допомоги державним установам України ситуація з громадськими активістами викликає менше запитань”.

На момент публікації матеріалу “Апострофу” не вдалося отримати коментар від представництва Європейського Союзу в Україні та посольства США про обсяги фінансової допомоги, яка проходить через них на виділення грантів. Крім того, ці установи також не відповіли на наш запит про механізм розподілу грантових коштів. Цілком можливо, як припускають деякі співрозмовники “Апострофа”, це пов'язано з “не зовсім чистими процедурами розподілу грантів”.

“У системі розподілу грантів і зовнішньої допомоги все більше питань щодо непрозорості та незрозумілості критеріїв виділення коштів. Зараз спостерігається все більша монополізація” грантового ринку “з однією-двома великими організаціями, зокрема РПР (Реанімаційний пакет реформ)”, — сказав “Апострофу “представник однієї з українських громадських організацій. “За яким правом вони монополізували бренд громадянського суспільства в Україні, ніхто не знає, але вони зараз його успішно трансформують в швидке збільшення банківських рахунків організації, яка також за якимись нікому невідомими критеріями отримала право адміністрування грантових грошей”, — підсумував наш співрозмовник.

Йдеться про Інститут медіа права (ІМП). РПР — не самостійне юридична особа, і виграні цією платформою гранти йдуть на рахунок Інституту медіа права. Згідно зі звітом центру, в 2015 році ця організація виділила РПР 470 тисяч євро, що склало 80 % від загального обсягу фінансування РПР в 2015 році. Сам Інститут медіа права за минулий рік отримав 23,181 мільйона гривень, тобто фактично в два рази більше. На інформаційні запити “Апострофа” щодо бюджету організації на прохання прокоментувати звинувачення РПР і ІМП в схемах виграшу ними грантів, відповіді не прийшло. Більш того, співробітники РПР навіть в неофіційних бесідах відмовляються відповідати на питання “прозорості” отримання грантів, але скаржаться на те, що більшість отриманих від донорів грошей потрапляє тільки керівництву платформи.

“Все йде в руки керівництву, рядові виконавці практично нічого не отримують. Навіть на деякі круглі столи та заходи, які можуть проходити в інших містах, ми змушені добиратися за свій рахунок”, — заявила “Апострофу” одна з учасниць платформи. На питання, чому активісти не піднімуть цю тему публічно, відповідають просто:

“Якщо відкриємо рот — взагалі нічого не отримаємо. Тих, хто протестували, просто закрили і викинули. Шансів отримати грошей з інших джерел ще менше, тому радіємо хоча б тим копійкам, які нам перепадають. Адже може бути і гірше ... “.

Слід зазначити, що РПР — платформа, яка, судячи з розміщеним на їхньому сайті даними, об'єднує 57 громадських організацій. Вона виникла після Революції гідності і зараз, як стверджують співрозмовники “Апострофа”, отримує левову частку грантових коштів, зокрема з боку Європейського Союзу.

“Вони собі записують на сайті все підряд законопроекти, в тому числі і ті, які розроблені Урядом. Для урядових органів це дуже зручно — зустрілися з РПР, попили кави і розійшлися кожен зі своїм: міністерства записали, що схвалено громадянським суспільством, а РПР відрапортував про успішну реалізацію гранту. Але ж всі вже бачать, що особливих результатів, пов'язаних з діяльністю РПР, не спостерігається. Тоді кому це потрібно, чому вони досі виграють гранти, незважаючи на свою низьку ефективність? “- задається питанням один зі співрозмовників” Апострофа “.

Один з координаторів ще однієї громадської платформи “Нова країна” Сергій Опря заявив, що в минулому році вони подавали заявки на більш ніж 30 проектів, а отримали всього два. За його словами, підозри на рахунок чесності і прозорості розподілу грантів існують: “У мене є відчуття, що ті, хто видають гранти, — благодійні фонди або грантові програми, люди, які працюють в них, — дійсно заангажовані. На нашу думку, гранти не завжди видаються тим, хто цього заслуговує. Перевагу віддають тим, кого знають “.

Тим часом західні донори демонструють все менше ентузіазму в питанні фінансування України. Учасники цього “ринку” розповідають, що в кінці минулого року був скасований тендер на консультативну допомогу Україні з боку Єврокомісії, на початку цього року також був скасований подібний тендер з боку Великобританії.

“Поки це окремі факти, але ми спостерігаємо їх збільшення і все менше бажання розвивати програми в Україні. Якщо не буде продемонстровано хоча б кілька історій успіху з використанням західних грантів, то ставлення до питання грантової допомоги швидко погіршиться — як з боку донорів, так і з боку нашого власного суспільства “, — підсумував один з наших співрозмовників.