Як Азаров інновації шукав

Пройти міністру до приміщення Кабміну не становить особливих труднощів. На те він і міністр. Зате простому смертному туди зась. Без перепустки і попередньої акредитації про таке годі й мріяти. Журналісти навіть, доки доберуться до прес-центру, мусять записуватися в довжелезний список і щонайменше тричі пред’являти паспорт та двічі проходити через рамку, витрясаючи з кишень все металічне. Такі заходи безпеки, нічого не вдієш.

До великої зали, де от-от має розпочатися засідання уряду, масово сходяться міністри і керівники геть усяких департаментів та запрошені. В очі відразу кидається легка стурбованість та пригніченість. Таких, що дозволяють собі відкрито проявляти емоції, на пальцях полічити можна. Переважно це люди, які обіймають ключові посади і належать до касти “непотопляємих”. Лише вони мають право помахати комусь через усю залу рукою чи щось голосно сказати. Зазвичай процедура привітань виглядає так. Людина входить до зали та, помалу просуваючись між столів, вітається з колегами. Діставшись свого місця, сідає, вмощується та починає вивчати якісь папірці, що принесла з собою, чи план засідання, що світиться на моніторі особистого ноутбука, який вже чекає увімкнений на столі. Можна, звісно, по дорозі і “перетерти” якісь важливі справи, але на це бракує часу та й місце невідповідне. Коли всі більш-менш зійшлися, хтось невидимий оголошує в гучномовець про прихід прем’єр-міністра.

Микола Янович — людина шанована, а тому його вітають стоячи. Коли присутні всідаються, він, перш ніж розпочати читати своє вступне слово, повідомляє, що нині в залі є два іменинники. Всі аплодують і під оплески іменинники по черзі отримують великі букети квітів. Першим щасливчиком стає віце-прем’єр з підготовки Євро-2012 Борис Колесніков, якому вчора виповнилось 49 років, а другим — виконуючий обов’язки заступника міністра аграрної політики і продовольства Микола Безуглий.

На цьому всі сентименти закінчуються, і Микола Янович починає читати. Це, щоб ви розуміли, варто чути на власні вуха, позаяк букви всього колориту передати не можуть, навіть за превеликого на те бажання. Читає Микола Янович українською і початок йому вдається дуже добре. Він майже не плутається, не запинається і всі наголоси розставляє правильно, як книжка пише. Але щоближче до кінця, слова стають все дивніші, вимова все смішніша і врешті-решт очі присутніх легко зволожуються від сміху.

Цього разу прем’єр-міністр розповідав про інновації. Казав, що в нас вони не запроваджуються і ми аж надто відстали від провідних країн світу. А, зважаючи на те, що інновації — це гроші, і неабиякі, а ми їх так безглуздо втрачаємо, то треба якось виправляти ситуацію.

Загалом промова очільника уряду тривала недовго, 10 хвилин. Та за той час він встиг розповісти не лише про інновації а й багато про що ще, не забувши повідомити насамкінець, що питань до розгляду на сьогодні багато, близько ста, а тому день буде напруженим і довгим. Власне, на цій оптимістичній ноті всім журналістам почали “дякувати” і просити з зали. Такий порядок. Більш конкретні справи урядовці мають обговорювати без зайвих вух. А про те, що журналістам і справді мають знати, вони зможуть почути із уст міністрів.

Квіти іменинику

Цього разу прес-конференцію акулам пера і мікрофона відважились дати аж два міністри: освіти Табачник і комунального господарства Близнюк. Обидва персонажі колоритні та говіркі. Але спілкуватися цікавіше все-таки з Близнюком. Йому не відмовиш ані в умінні різати свою правду-матку, ані в почутті гумору. Близнюк більш приземлений і не гордує характеризувати ситуацію, вживаючи часом нефільтровані словечки, тоді як Табачник надто вже намагається ліпити з себе інтелігента і бути солодким, аж доки коса не натрапить на камінь.

Спочатку головний освітянин повідомив пресі, що незабаром у країні відбудеться з’їзд працівників освіти, на якому буде аж 1000 делегатів, 60% із яких — жінки. З’їзд буде плановим, проводиться він раз на десять років і розглядатиме Національну стратегію розвитку освіти на 2011—2021 роки.

Відповідаючи на запитання журналістів, міністр ненароком торкнувся теми пліток, зазначивши, зокрема, що “в брехні завжди короткі ноги” та закликав “закінчуйте пліткувати і тема вичерпається”. А насамкінець поділився радістю, що нарешті Міністерство юстиції зареєструвало нові умови вступу до вищих навчальних закладів, де мінімальний бал встановлено на рівні 124, а тестування проводитиметься тією мовою, якою дитина навчалася. Чи означає це, що учні тупіють і освітяни змушені занижувати попередні стандарти, а також те, що в країні нарешті де-факто введена багатомовність, міністр не пояснив. Мусив бігти на засідання уряду.

Керівник житлового господарства країни був більш приземлений. Його інформація стосувалась здебільшого зими, тепла, батарей і палива. Похвалився, що нарешті збудував цілу систему нагляду та моніторингу за проблемами ЖКГ, яка стежить за ситуацією та ухвалює рішення, а також пожалівся, що двічі на тиждень змушений доповідати на засіданні Кабміну про підготовку до зими.

За переконання міністра, все працює в нормі і жодних проколів з підключенням тепла немає. Котельні працюють, а локальні проблеми — наслідок діяльності гомо сапієнс на місцях: хтось кран зламав, хтось ще щось начудив. Втім, проблеми вирішуються і незабаром жалітися приводів не буде.

Щодо стану житлово-комунального господарства загалом, то характеристики Близнюка доволі риторичні. “Тут проблеми були, є і будуть”. Треба, мовляв, вкладати чимало коштів у реконструкцію. Все старе та гниле. Лише на теплі втрати сягають 10% у мережах і 50% у будинках. Попросило міністерство з бюджету на наступний рік 27,5 млрд, а виділяють всього 1,95 млрд. Крутися, як хочеш. А тому є вибір: або не піднімати тарифів на енергоносії, або реконструювати господарство.

Оптимістичніші прогнози зробив міністр стосовно газу. Обіцяє, що розвиватиме альтернативні види палива і коли все піде добре, то в найближчі кілька років Україна зменшить обсяги його споживання аж на 5 млрд кубометрів на рік.

“Зима у нас на всіх одна”, — зазначив безапеляційно міністр і влучив у яблучко.

І не лише зима… А й уряд, схоже, також…

Роман МАЛКО