Віктор Янукович дебютував на європейському ринку

Фактичний президент Євросоюзу Герман Ван Ромпей і верховна представниця ЄС баронеса Ештон не були причетні до вироблення зовнішньої політики Європи в часи Майдану. Тому вони не спостерігали зсередини за розквітом і деградацією помаранчевої “команди мрії”. Це бачив тільки керівник Єврокомісії Дуран Баррозо, але на зустрічі з Януковичем він був сама гостинність і люб'язність.

Сірий політик бельгієць Герман Ван Ромпей, який очолив Євросоюз з нового року — це продукт компромісу в європейських столицях. Екс-прем'єр Бельгії вважається уособленням безбарвності в політиці, такий собі прообраз Валерія Пустовойтенка. У цьому можна було переконатися минулого тижня, коли під час дебатів у Європарламенті якийсь напівбожевільний британський депутат назвав Ван Ромпея “людиною з харизмою мокрої полової ганчірки”. До честі керівника ЄС, образу він вислухав і проігнорував.

З огляду на відсутність в нинішніх європейських керівників стереотипів 2004 року, Янукович має чистий аркуш з ЄС. “У нас більше немає чорно-білої картинки щодо українських політиків. Ми дивимося тільки на справи”, — визнають європейські дипломати.

І на п'ятий день перебування в повноваженнях президента він відправився до Брюсселю написати на цій сторінці стосунків заголовний рядок.

Більше того, британська “Файшненшл Таймс” навіть пояснила, чому нового президента України в єврокоридорах міг чекати теплий прийом. “Попередник пана Януковича прозахідний президент Ющенко з його запитами на членство в НАТО часом менше вітався в Брюсселі, ніж це здається, тому що це несло ускладнення у стосунках між ЄС та Росією”.

Льовочкін бере вогонь на себе

У поїздку до європейських інституцій Янукович взяв з собою різнобарвну і подекуди парадоксальну команду. Це і заступник глави адміністрації президента Ганна Герман, і незвільнений заступник глави неіснуючого секретаріату президента з міжнародних питань Андрій Гончарук, і міністр закордонних справ Петро Порошенко, і тіньовий міністр енергетики Юрій Бойко.

Крім того, Януковича супроводжував ще один тіньовий міністр — з питань транспорту — Володимир Козак. Очевидно, присутність двох останніх в делегації слід розуміти як їх презентацію на міжнародній арені в якості нових міністрів ще нествореного уряду.

І зовсім незрозуміло, як в делегації опинився керівник каналу “Київ” Дмитро Джангіров — виявилося, що журналіста та оператора цього каналу для такої відповідальної поїздки замало.

Як і слід було очікувати, глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін поступово набуває ваги. На фоні неговіркого Януковича він виступає оракулом його намірів. Так, у день прильоту українського президента в Бельгію “Файненшл Таймс” опублікували статтю, засновану на інтерв'ю з Льовочкіним. В цьому матеріалі керівник адміністрації розповів про плани Януковича в найбільш болючій для європейців темі — газовій. Як і обіцяв Янукович, він збирається віддати трубу в спільне управління західним та східним сусідам.

“Новий президент України має кілька ідей як створити консорціум в співпраці з Росією та ЄС, який би управляв українською газотранспортною системою”, — сказав Льовочкін британському журналісту і додав, що ці пропозиції будуть представлені після призначення нового уряду на місце Юлії Тимошенко. Очевидно, робити презентацію за задумом буде ніхто інший як Бойко, який в 2003-04 вже брав участь у створенні консорціуму під егідою Кучми, Путіна і Шредера.

Янукович прибув до Брюсселю з одноденним візитом — зранку туди, ввечері — назад. Жест, який полягав у здійсненні першого візиту саме в європейську столицю, місцеві бюрократи оцінили. Зустрічати Януковича на ганок Європейської комісії вийшов керівник цього органу Дуран Баррозо. Він не часто особисто вітає гостей внизу. Тому цей знак нова команда Банкової одразу могла записати собі в плюс.

Безвізовий пріоритет Януковича

Після зустрічі Янукович і Баррозо вийшли до преси, де розповіли про спільно проведений час. Хоча український президент, за словами Ганни Герман, активно вчить англійську мову, але за його поведінкою в Єврокомісії це було не помітно. Поки Баррозо виголошував вступне слово, Янукович довго намагався примостити навушник з трансляцією перекладу собі на вухо.

— Ми говорили про реформи в Україні, і яким чином Євросоюз може тут допомогти..., — розповідав Баррозо.

Тим часом Янукович, явно не задоволений своїм знанням англійської, переміщав підкажчик з одного вуха в інше.

— Коли Україна відновить співпрацю з МВФ, ми зможемо надати макрофінансову допомогу з боку Євросоюзу, — пообіцяв Баррозо.

Ідеться ще про півмільярда євро. Ці гроші жодним чином не пов'язані з МВФ, але їх виділення було заморожено в зв'язку з припиненням співпраці з Фондом. Що сталося, між іншим, в тому числі через ухвалення закону Партії регіонів про підвищення соціальних стандартів. Таким чином, політичний бумеранг повернувся в точку старту — Янукович, який ініціював цей закон, тепер в новому статусі пожинає негативні наслідки своєї попередньої діяльності.

Тим часом, впоравшись з навушником, український президент нарешті дізнався, про що розповідав Баррозо журналістам. Виявилося, що про намір України і ЄС завершити опрацювання угоди про асоціацію до кінця 2010 року.

Хоча Ющенко разом з Тимошенко в останні місяці перебування при владі чомусь вперто запевняли, що угоду буде підписано ще в 2009 році, але суворі життєві реалії повернули їх на землю. Для укладення цього воістину історичного документу залишилося узгодити блок про створення зони вільної торгівлі.

Цей напрямок переговорів відстав через те, що Україна надто пізно стала членом Світової організації торгівлі. Відчуваючи, що так тягнеться вниз весь переговорний процес, Київ запропонував Брюсселю виділити в угоді про асоціацію політичний блок і підписати тільки його. Але європейці відхилили цей маневр — або договір буде прийнятий єдиним документом, або не буде взагалі.

Зате коли угода про асоціацію буде зрештою ухвалена, то це, безперечно, стане великою подією. І схоже на те, що в силу збігу часових показників, вітання прийматиме саме Янукович. Якщо, звичайно, внесе ясність у свої попередні заяви, що стурбували європейців.

“Він казав, що хоче митний союз з Росією, Білоруссю та Казахстаном, водночас каже, що хоче в Європу. Так не буває. Ми бажаємо почути, чого насправді хоче пан Янукович”, — казали європейські дипломати напередодні брюссельського вояжу президента.

Але якщо зона вільної торгівлі стосується ділових кіл, то реальний вимір євроінтеграції, який Янукович може пред'явити громадянам — це скасування візового режиму з шенгенською зоною. За традицією євробюрократії, рух України до цієї мети запропонували оформити в план заходів, для якого вигадали красиву назву. Щоправда, коли він вступить в дію — поки невідомо.

— Початок “Дорожньої карти безвізового режиму” залежить від прогресу з обох боків, — заявив Баррозо після зустрічі з Януковичем.

Публічно європейські керівники не назвали жодних термінів. Неофіційно же мета Януковича полягає в тому, щоб узгодити конкретні пункти “Дорожньої карти” в першій половині року, а почати її втілювати — в другій.

— Ми домовилися, що ця “Дорожня карта” буде виконана вже в цьому році, — сказав Янукович у вступному слові після зустрічі з Баррозо.

Насправді результативність безвізових планів Банкової залежить виключно від України — і ключове тут навіть не введення паспортів з біометричним даними, а здатність влади побороти всю ту ж корупцію — починаючи від видачі за хабарі дипломатичних паспортів, які вже зараз дають безвізовий в'їзд до Європи, та закінчуючи запровадженням покарання для тих громадян України, які надають фальшиві документи до консульств європейських держав.

Знайомство в рамках протоколу

Судячи з публічних виступів, під час свого перебування у Брюсселі Янукович намагався сподобатися. Кожне вступне слово він ретельно зачитував з підготовленого папірця, який уже лежав перед ним на трибуні в той момент, коли він до неї виходив.

Не робив різких заяв. Гарантував свою відданість європейській справі. Обіцяв, що особисто включиться у створення стабільності.

— Для України євроінтеграція — це ключовий пріоритет зовнішньої політики та стратегія здійснення внутрішніх реформ, — говорив Янукович щоразу, коли виходив до мікрофона.

— Я за те, щоб ми більше робили, а менше говорили. Цим і відрізняється європрагматизм від євроромантизму, — ще одна фраза нового президента з його фірмового меню для західної аудиторії.

Він не вийшов за рамки нейтральних заяв навіть коли мова зайшла про вступ до НАТО.

— Чому ви приїхали до Брюсселю, але знехтували можливістю провести зустрічі в штаб-квартирі Альянсу? Чи ви маєте намір зробити Україну частиною НАТО? — запитали в Януковича німецькі журналісти.

— Та програма, яку я виконую в Брюсселі, спрямована на вирішення поточних задач. Співпраця з НАТО зараз є на рівні, відпрацьованому моїми попередниками. Статус України залишається незмінним. Наші партнерські стосунки зберігаються, — обмежився новий президент відповіддю без відповіді.

— Чи зможете ви привнести стабільність в Україну, якщо не маєте більшості у Верховній Раді? — продовжував допитуватися в Януковича німецький журналіст.

— Безумовно, створення більшості в парламенті і організація ефективної роботи уряду — це перше завдання, яке стоїть перед мною, — сказав Янукович, хоча за Конституцією це зовсім не його повноваження.

Але подібні формальності не зупиняли Януковича, а європейці не смикали його за рукав, щоб повернути назад в правове поле.

— Це той виклик, який я маю взяти на себе і виконати його разом з депутатами Верховної Ради, — переконував він. — Після повернення з Брюсселю я почну цю роботу...

Такий вихід за рамки мало обходить євробюрократів — для них головне, щоб в Києві нарешті з'явилася стабільність. Як колись Генрі Кісінджер просив визначити телефонний номер, на який можна потелефонувати, щоб поговорити з Європою, так сьогодні ЄС, втомлений п'ятирічкою втрачених надій, аналогічно хоче знати, з ким говорити в Україні та хто несе відповідальність за кінцевий результат.

І головне, чим міг сподобатися Янукович — він не напружував європейців заявами про бажання отримати членство в ЄС, чим не ставив їх у незручне становище.

— Я запевнив пана Баррозо — до якої глибини стосунків з Україною буде готовий ЄС, до такої глибини ми будемо прагнути, — заявив новий президент.

Баррозо, тримаючись в рамках правил, які не дозволяють вголос говорити про членство в Євросоюзі, відповів лише натяком, який нічого не коштував:

— Угода про асоціацію та зона вільної торгівлі, які будуть укладені з Україною, показують на те, що ваше майбутнє європейське.

За аналогічною схемою відбулися й інші ознайомчі зустрічі Януковича. Керівника Євросоюзу Ван Ромпея він запевнив в тому ж самому, що і Баррозо, тільки іншими словами.

— Наша зовнішня політика не зазнає радикальних змін, але стане більш прагматичною, — пообіцяв Янукович.

Так само відбулася його зустріч з верховним представником ЄС Кетрін Ештон, яка приїздила на інавгурацію Януковича і за це, до речі, отримала свою порцію критики. Європейські урядовці чекали Ештон на зустрічі міністрів оборони країн ЄС на Майорці, а вона віддала перевагу святу в Києві.

Щоб не ризикувати з помилками, Янукович навіть не зробив повноцінний запис у книзі почесних гостей Європарламенту. Поставив лише дату “1.03.2010” — і підпис. Тому з публічних подій єдиною несподіванкою візиту Януковича в євроінституції можна вважати те, що він... застряг у ліфті в Європарламенті.

Конфуз ексклюзивно для “Євроньюз”

Якщо з вітриною візиту Януковича виявилося все гаразд, то “задній двір” у нього не зазнав суттєвих змін. Запис його інтерв'ю каналу “Євроньюз” показало повну нездатність нового керівника держави навчатися на власних помилках, а його оточення — на ці помилки вказувати.

Для розмови Януковича з кореспондентом “Євроньюз” відвели півгодини, але через збій графіка час скоротили до 15 хвилин. Журналіста, що мав розмовляти з Януковичем, в очікуванні гостя розважав його прес-секретар Денис Іванеско.

— У Віктора Федоровича фотографічна пам'ять. П'ять сторінок читає — і потім п'ять сторінок на пам'ять повторює у виступі від себе! — похвалився Іванеско здібностям нового президента.

— Це непогано, — визнав ведучий. — Але ще краще, коли людина імпровізує в кадрі.

І Янукович не зрадив його сподівань.

Спочатку інтерв'ю не віщувало проблем. Усі запитання, що лунали до Януковича, були очевидними. Але журналіст “Євроньюз”, позбавлений досвіду співпраці з прес-службою Януковича, почував себе вільно і там, де був не задоволений відповіддю, повторював запитання доти, поки не отримував щось більш конкретне.

— Вас вважають більш проросійським політиком. Чому ви обрали для першого візиту Брюссель, а не Москву?

— Перше запрошення було на 1 березня, а друге — на 5 березня, — просто пояснив Янукович. Хоча насправді, за інформацією джерел, така послідовність візитів пов'язана з тим, що новий президент хоче приїхати в Росію, відправивши Тимошенко у відставку та маючи стовідсоткову легітимність. До того ж, позбавивши Кремль можливості грати на протиріччях цих двох українських керівників.

— Що зміниться порівняно з курсом Ющенка, який прагнув вступу до ЄС і НАТО? — запитав журналіст “Євроньюз”.

— Ми обов'язково перейдемо від розмов до справи, — вкотре підкреслював Янукович свій імідж “конкретного і крутого”.

Однак ведучий не відступав під напором абстрактних відповідей.

— Поясніть, мета вступу України до ЄС і НАТО зберігається чи ні? — повторив він запитання.

— Ми обов'язково продовжимо інтеграцію до ЄС, — відповів Янукович. — Що стосується вступу до НАТО, то це питання не стоїть на порядку денному в Україні. І коли воно буде, важко сказати.

Наступне запитання стосувалося улюбленої теми Януковича, який в 2008 році разом з урядом Нікарагуа виявився в тій нечисельній групі політиків, що закликали визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії.

Журналіст запитав Януковича — чи готовий він зробити те ж саме, але вже в статусі президента. Відповідь не розчарувала колекціонерів публічних конфузів Януковича.

— Я висловився свого часу, що ми проти політики подвійних стандартів. Це ми бачили на прикладі Сербії... Чи, вірніше, з визнанням Чорногорії... З визнанням незалежності Косово, — роблячи паузи перед кожною новою державою, лише з третьої спроби магістр міжнародного права Віктор Янукович згадав, який же прецедент у світовій практиці стурбував його до глибини душі.

Але на цьому Янукович не зупинився.

— Ще тоді було зрозуміло, що конфлікти на території заморожених конфліктів будуть від цього лише загострюватися. І наступний яскравий приклад був приклад Північної Осетії... (Відповіді Януковича можна почути тут)

Так Янукович на додачу переплутав Північну Осетію, яка була і залишається російською територією, з Південною, яка стала жертвою грузинської війни

— Що це означає? — не моргнувши оком, перепитав журналіст. — Ви готові визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії?

— Це питання не стоїть на порядку денному, — включив задній хід Янукович.

Наступна тема розмови стосувалася заяв нового президента про бажання інтегруватися в Єдиний економічний простір.

— Чи зацікавлена Україна у вступі до митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану? — поцікавився репортер “Євроньюз”.

— Так, але ми ще не знаємо правил, не розуміємо, яку ми там відіграватимемо роль, — сказав Янукович.

А далі у своїй відповіді він прямо дав зрозуміти, що нічого не вийде, адже Україна живе за одними правилами зовнішньої торгівлі, а учасники митного союзу — за іншими.

— Вам відомо, що Україна є членом СОТ. І якщо такий союз можливий, то лише на умовах Світової організації торгівлі, — сказав новий український президент.

Журналіст не міг обійти тему газових переговорів з Росією.

— Ми вважаємо, що на сьогодні ціни для України на газ — ну, якщо м'яко сказати — є несправедливими, — обурився Янукович.

А далі зі слів Януковича випливає, що отримання знижки на газ він ув'яже з іншими пунктами домовленостей, однак поки їх не озвучує.

— Це питання переговорів. І, як ми звикли вирішувати з Росією, за традицією вони будуть пакетні.

Насамкінець “Євроньюз” нагадало Януковичу, що Тимошенко відмовляється визнавати його легітимним президентом і при цьому продовжує керувати урядом. “Що ви робитимете далі?” — запитав журналіст.

— Український народ чекає, коли прем'єр-міністр звільнить країну від своєї влади, — різко заявив Янукович. — П'ятирічний період влади “помаранчевих” закінчився! Вона якийсь час пересиділа в цьому кріслі.

— Що буде, якщо Тимошенко добровільно не піде у відставку? — як нічого не бувало, перепитав журналістів.

— Інших варіантів не буде! — відрізав Янукович. — Шансів у неї ніяких немає. Парламент, я впевнений, до цього готовий.

Коли камера виключилася, Ганна Герман похвалила президента.

— Все чудово! — сказала вона Януковичу.

А далі трапилося найпікантніше — українська делегація почала просити журналіста порізати відео так, щоб в ефір не пішли шматки з обмовками Януковича

— У нас дуже коротке інтерв'ю і можливості для монтажу дуже обмежені, — відповів ведучий. Який же продукт буде на виході, стане відомо наприкінці тижня, коли повна версія розмови має вийти в ефір “Євроньюс”.

***

Здійснивши свій перший візит до Брюсселю, Янукович віддав шану мові політичних символів. Можливо навіть, якийсь час про нього схвально писатиме європейська преса. Але його спроби завоювати симпатії не матимуть жодного результату, якщо за словами не підуть справи.

У 2006 році дебют в якості прем'єра Янукович також здійснив у Брюсселі — він тоді навіть двічі приїздив протягом тижня — але жодних суттєвих наслідків це не мало. І так само в 2005-му після майдану Ющенко перший символічний візит робив до Москви, а завершував він повноваження, підданий політичній анафемі в Кремлі.

Сьогодні на користь Януковича грає лише контраст з його опонентами. Тимошенко і Ющенко за декілька років примудрилися повністю дискредитувати себе в очах бюрократії Брюсселю. Одні розмови — жодних реформ. Якщо ними, звичайно, не вважати запровадження мита на імпорт автомобілів та холодильників в інтересах українських лобістів, яке суперечило правилам Світової організації торгівлі та викликало несприйняття в Європі.

Особливо вражені європейські чиновники з того, як український уряд витягнув з МВФ десять мільярдів доларів, які фактично пішли на пенсії та підтримання рейтингу Тимошенко.

У цьому випадку джерела розповідають про візит французького міністра Лелуша наприкінці минулого року в Києві. Тимошенко не змогла з ним зустрітися через виборчий тур навіть в аеропорту. Тоді все, що він думає, Лелуш висловив одному з підлеглих прем'єрки: “Ми даємо вам гроші, а ви їх витрачаєте на популізм! Але у нас у Франції теж армія безробітних. І мене як міністра питатимуть у парламенті — чому кошти пішли не французьким малозахищеним верствам населення, а українським?”.

На що український чиновник відповів французу: “Якщо ви не дасте гроші, то ми рухнемо, а ви — слідом за нами”.

Сьогодні у Януковича є шанс запропонувати європейцям щось додаткове окрім шантажу. Але без пред'явлення жодних результатів цей карт-бланш у стосунках завершиться навіть швидше, ніж з помаранчевою командою.

Сергій ЛЕЩЕНКО