Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Віктор Пинзеник : “Готовий хоч завтра повернутися в уряд”

[15:35 19 марта 2009 года ] [ Захід.net, 19 марта 2009 ]

Я сказав, що професійні рішення стали рідкістю.

А так працювати я не звик. Я завжди вважав і вважаю, що роботу треба виконувати професійно. У мене був вибір — я ним скористався.

Віктор Пинзеник — безробітний. Однак думкою цього безробітного про кризу, про шляхи виходу з неї та про перспективи України цікавляться більше, ніж думкою багатьох високопосадовців. Про кризу, причини та наслідки політизації економічних питань читайте в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET із тричі екс-міністром фінансів Віктором Пинзеником.

Економічна криза в Україні — це частина світової, чи суто українське явище?

— Безумовно, світові процеси не могли оминути України, але до них додалася українська специфіка. І саме ця складова призвела до того, що Україна переживає кризу, одну з найгостріших у світі. У нас діє комплекс двох чинників: зовнішні чинники стали збудниками, що викинули на поверхню проблеми, яких не вирішували в Україні роками. І, на жаль, не вирішують зараз.

Все ж таки, чого більше у наших негараздах: світових чи домашніх проблем?

— Говорити про те, яка частина домінує, немає сенсу. Та погіршення прогнозів свідчить, що частка внутрішніх причин зростає.

А як це відбувається?

— Уявіть собі: є іржа, її можна замалювати. В Україні проблеми замальовують роками, та від того іржа не зникає. Все, що в Україні приховували, не хотіли бачити, тепер вийшло на поверхню. До прикладу: одна із проблем — відсутність майбутнього у пенсіонерів. Така проблема виникла не цього року і не минулого. Торік вона лише загострилась, а зараз, коли бюджетні доходи впали, вона загострилась особливо. Адже пенсійний фонд не здатний забезпечити виплату пенсій. Цю проблему можна замалювати, але від цього вона не зникне і за кілька місяців може постати в “усій красі”.

Транш, який виділив МВФ, пожвавив економіку України? Чи правда, що ці кошти майже повністю вийшли з України?

— Ці кошти ніколи не заходили в Україну. В Україні немає жодного долара, крім готівки. Вся валюта тримається на кореспондентських рахунках у західних банках. Резерви НБУ — не в Україні.

Однак треба розуміти, що мета такого кредиту — покрити розрив зовнішніх платежів та надходжень. Торік в Україні між зовнішніми платежами та надходженнями виник серйозний дисбаланс, який оцінюють десятками мільярдів доларів. Природна реакція на таку ситуацію — сильна девальвація гривні. Кредит МВФ дозволяє плавно пом'якшити девальвацію. Водночас кредит — це лише спосіб допомогти вийти із ситуації, такі собі ліки для економіки, а допомогу має надати країна сама собі. Вона повинна прийняти рішення, — лікуватися чи ні. Якщо країна не приймає правильних рішень, то кредит не допоможе. Тому, якщо МВФ цей кредит дає, то хоче зрозуміти, як його використовуватимуть. Образно кажучи, один алкоголік каже: дай похмелитись, а інший хоче лікуватись. Лікар працює з другим. МВФ також надає допомогу, коли країна хоче “лікуватись” і хоче отримати підтримку для цього лікування. А для чого давати гроші, які потім вилітають у трубу, коли країна не знаходить власних ресурсів, щоб використати цей кредит, стати на ноги і повернути кошти.15 лютого країна мала отримати другу частину траншу — не отримала, бо зірвано лікування. За програмою, погодженою з МВФ, Україна брала на себе конкретні зобов'язання. Їх не дотримано. Тому місія, яка працювала тут три тижні, провела дискусії і поїхала. Але, слава Богу, наразі тема не закрита.

В інших країнах, зокрема у наших сусідів, кризи не відчувають так гостро, як у нас. Чому?

— Я не хотів би торкатися інших країн. Зрештою, у тій же Росії криза не менш гостра, ніж у нас. Просто в Росії менше про це говорять. Там проблем дуже багато, що, до речі, не на користь Україні. Адже основну частину експорту Україна відправляє Росії. Подивіться, як світова економіка вдарила по металургії: понад 50 відсотків спаду. Так, Україна кризою вражена найбільше, — з причин, про які вже йшлося. Країна була у подібній ситуації, але такої гострої ситуації ще не було. Такого спаду наша економіка ще не знала. Навіть під час жахливої інфляції максимальне падіння промисловості було 22 відсотка.

Чи міг уряд і Ви особисто активніше протистояти сучасній кризі?

— Уряд — не єдиний інститут, від якого залежить ця ситуація. Що ж до мене, то пропозиції потрібних рішень я свого часу підготував.

Ви пішли у відставку, бо вважаєте антикризову політику Уряду непрофесійною. У чому виявляється ця нефаховість? І що зараз треба робити владі?

— Я не так говорив. Я сказав, що професійні рішення стали рідкістю. А так працювати я не звик. Я завжди вважав і вважаю, що будь-яку роботу треба виконувати фахово. У мене був вибір — я ним скористався. Залишатися заручником ситуації, коли політичні рішення домінують над професійними, я не буду ніколи. А що треба робити владі... Подивіться записку Пинзеника, яку до речі, я написав у лікарні. На жаль, до кінця її майже ніхто не дочитав, бо в другій її частині йдеться про шляхи вирішення проблем. На жаль, бажання вирішувати їх відсутнє.

Відомо, що у Вас був свій варіант бюджету. У чому його відмінність від прийнятого?

— Є кілька принципових речей. Перша — реальність доходу бюджету. Нереальні доходи означають непрофінансовані видатки. А за бюджетом — долі мільйонів людей. Отже нереальність доходів — це їхні зруйновані надії. Друге — країна не має права жити при дефіциті. Влізати сьогодні у дефіцит — це не тільки перекладати проблеми на майбутнє покоління, це ще й дуже дорого платити за борги. Тому що позичати гроші зараз — надто дорого. Тай хто сьогодні позичить? Третє — структура бюджету. Бюджет не може сплачувати лише соціальні видатки. І ще принципова річ: не дай Бог допустити монетарне або так зване емісійне фінансування бюджету. Бюджет має відповідати всім цим вимогам. Прийнятий Урядом (а тепер затверджений Верховною Радою) не відповідає.

—  А поза бюджетом у Вас були розбіжності з прем'єром?

— Це внутрішня кухня... Для міністра фінансів постійні дискусії, особливо стосовно бюджету — нормальне явище. Бюджет — це дзеркало, яке відображає обличчя — реальне чи спотворене. І коли стосовно обличчя приймають рішення, а міністр фінансів знає, що воно, це рішення, вплине на дзеркало, то на таку ситуацію доводиться реагувати, відстоюючи професійну позицію.

За Конституцією бюджет Верховній Раді має презентувати міністр фінансів. Чи лише хвороба була причиною Вашої відсутності тоді у Верховній Раді?

— В Україні не було ще випадку, щоб бюджет представляв не міністр. Але прийти я не міг ще й тому, що не можу представляти документа, принципів якого не поділяю.

Що чекає на прийнятий бюджет? Він буде виконаний?

— Ні, не буде. Це нереально. З таким бюджетом економіка не отримає стимулюючих сигналів. Вона не запрацює і не дасть надходжень до бюджету. А з іншого боку — у прийнятому бюджеті закладено великий ризик, перш за все стосовно дефіциту. Дефіцит цього бюджету дуже великий. Він далеко не той, який задекларовано. Він сягає майже 10 відсотків ВВП.

Фінансами України Ви керували тричі. Коли працювалося найприємніше?

— Це не дуже коректне порівняння. Приємно працювати тоді, коли відчуваєш, що зусилля твої не марні, що вони знаходять відбиток у правильних рішеннях, які дозволяють країні вирулювати. На початку 2008 року, коли я прийшов в Уряд, ситуація не була простою. Країна була на межі серйозного обвалу через дефіцит бюджету, але за тиждень ми виправили ситуацію, підготували бюджет, і країна прожила минулий рік (за винятком двох останніх місяців) нормально. Дефіцит був поміркований і становив менше одного відсотка ВВП.

21 січня на черговому засідання Уряду Ви не голосували за заяву-звернення до Ющенка про відставку голови НБУ В. Стельмаха. Чому?

— Тому що такі речі не вирішуються голосуванням на засіданні уряду. Для з'ясування стосунків представник влади не може обирати відкриту трибуну. У мене були дуже гарячі дискусії з головою НБУ — у вузькому колі. Навіть доводилось кілька разів втручатись у те, що відбувається на валютному ринку. НБУ допустив дуже багато помилок. Однак це справа професіоналів-посадовців, а не політиків, і тим паче — не широкого загалу.

Після відставки Ви заходили до прем'єра? Якщо так, то про що розмовляли?

— Ні не заходив. Була зустріч не в уряді. Розмовляли про життя.

Ви були у Секретаріаті Президента. Можливо, Вам там робили пропозиції щодо працевлаштування?

— Я безробітний.

І скільки ще екс-міністр фінансів залишатиметься безробітним?

— Без роботи я не залишусь. Але питання не так треба ставити. Я готовий хоч завтра повернутися в Уряд, однак за умови, що в Україні з'явиться політичний попит на професійні рішення.

Після нового року Вас постійно супроводжувала охорона. Вам загрожувала якась небезпека?

— Я не коментую цієї обставини.

Чи зможе Львів належно підготуватися до Євро-2012?

— Не те що Львів — країна не зможе підготуватися. Бюджет-2009 відповіді на запитання про Євро не дає. Та якби Євро не було, його варто було б придумати. Бо це — один із інструментів допомогти економіці. Через цей канал українська економіка зможе отримати імпульси для відновлення. І це треба сформулювати в оновленому бюджеті.

Серед сьогоднішніх політиків уже є кілька фігур, про які говорять як про можливого майбутнього президента. Кого бачите президентом Ви?

— Це вибір суспільства.

Анна ТИМОФІЙ

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.