“В армію треба йти з 20, але ніхто не хоче воювати”. Що кажуть військові на передовій

Ми спілкуємося з Олексієм останні дев’ять місяців. Зараз він перебуває на північному сході й каже, що різниця в боях — “величезна”.

“Забута місія”

Попри обмежені запаси, мінімальні здобутки та дедалі більші втрати, Україна наполягає на тому, що її південний плацдарм на окупованому лівому березі Дніпра досі є важливим.

Саме там останні вісім місяців воював Олексій. Ми домовилися не розголошувати його справжнє ім’я.

Востаннє ми розмовляли з ним пів року тому, коли він назвав умови на болотистому березі річки “пеклом”.

Ситуація не покращилася.

“Нам вдалося утримати плацдарм, але до нього не надійшла жодна техніка, і ми жодного разу не проривали російську оборону”, — каже він.

Морський піхотинець розповів, що тамтешня територія нагадує “місячний пейзаж”, а цілі села були зруйновані вщент.

Українці зазнали там великих втрат.

“Ми знищили багато російської техніки, а вони знищили багато наших людей, — каже він. — На тому березі річки залишилися наші найкращі хлопці”.

Попри те, що прогрес на цьому напрямку є мінімальним, а втрати зростають, українські військові кажуть, що цей плацдарм має три мети:

• відтягнути ворожі війська з інших місць;

• обмежити російські артилерійські удари по Херсону через річку;

• зрештою перекинути туди достатню кількість військ, щоб звільнити територію.

Олексій каже, що обіцяна американська військова допомога поступово почала надходити, але не вся вона потрапляє до тієї частини лінії фронту, де він базувався.

Попри те, що росіян частково відтіснили, українські війська досі перебувають під їхнім постійним вогнем.

“Будь-який рух одразу прикривають артилерією чи безпілотниками, — пояснює він. — Росіяни не дуже переймалися нашою присутністю там; ми перетворилися на валізу без ручки”.

Є надія, що новий закон про мобілізацію, який набув чинності минулого місяця, допоможе відпочити таким військовим, як ті, що воюють на лівому березі.

“Це нічого не змінить!” — каже командир вогнеметного підрозділу із позивним “Бостон”, який досі воює на східному березі.

Він надіслав нам відео патрулювання у Кринках. на ньому видно, як він стріляє у російську протипіхотну міну, заховану під піском.

“В армію треба йти з 20 років”, — каже він. — Але є проблема, багато чоловіків виїхали за кордон. Ніхто не хоче повертатися, ніхто не хоче воювати і ніхто не хоче вмирати”.

“Учорашні цивільні”

Ми спитали про те, що йшлося в їхніх свідченнях, у речника Сил оборони Півдня Дмитра Плетенчука.

За визначенням, призовник ніколи не буде таким мотивованим, як доброволець. Також легше надихнути війська, коли ситуація на фронті складається на вашу користь — але для України, а особливо на лівому березі — це не так.

Можливо, тому Плетенчук має співчутливий тон, коли ми розповідаємо йому про звинувачення у непокорі військ на лівому березі.

“Ті, хто вимушено стали на захист своєї країни, — це вчорашні цивільні,- з усмішкою каже він. — У них, звісно, інше сприйняття армії”.

Війська росіян уже понад місяць проводять наземний наступ на північному сході, і хоча Україна сповільнила їхнє просування, воно не зупинилося повністю.

Саме тому Олексій тепер опинився за сотні кілометрів від Херсонщини.

“Все відбувалося поспіхом, і не було ніякої підготовки”, — каже він.

“Тут усі: і морська піхота, і десантники, і Держприкордонслужба, і регулярна піхота, і територіальна оборона, і національна поліція”, — розповідає Олексій.

Наразі Росія переважає у війні, а Україні непросто протистояти її живій силі, зброї та тактиці.

Президент України Володимир Зеленський визнає, що час для дипломатичного вирішення на користь України добігає кінця, тому нещодавно він провів мирний саміт у Швейцарії.

Йшлося про створення глобальної підтримки миру на його умовах. Хоча майже 90 країн підписали угоду, важливі держави в Африці, на Близькому Сході та в Південній Азії цього не зробили.

Росію на зустріч не запросили, але напередодні неї Володимир Путін заявив, що Україна має вивести війська з чотирьох областей, які він частково окупував.

Його умови настільки ж максималістські, наскільки й нереалістичні, але домінування Росії на полі бою означає, що потенційна мирна угода може краще відповідати саме його умовам, ніж умовам Києва.

Президент Зеленський визнає, що для нього пріоритетом є утримати лінію фронту. Якщо його військам це вдасться до настання осені та складніших бойових умов, це буде розцінено як успіх.

Крім того, він стверджує, що Україна все ще має плани щодо майбутнього контрнаступу.

Якщо Олексій виживе, захищаючи Харківщину, він може знову опинитися на “пекельному” українському плацдармі на півдні.

Джеймс ВОТЕРГАУС, кореспондент ВВС в Україні

Матеріал підготовлений за участю Анастасії Левченко та Ганни Чорноус