На відміну від 15 потужних реакторів на українських АЕС (переважно на 1000 МВт), більшість з яких дісталися Україні у спадок з радянських часів, американська технологія дозволяє використовувати так звані малі модульні реактори (ММР). Загалом, згідно із угодою, в Україні має з'явитися до 20 подібних реакторів.

“Угода передбачає будівництво до 20-ти реакторів SMR-160, з реалізацією першого пілотного проєкту і виходу на мінімальну регульовану потужність реактора та підключення до мережі до березня 2029 року”, — йдеться у повідомленні ”Енергоатому” у фейсбуці.

  • Вони мають потужність у 160 МВт, працюють на низькозбагаченому урані, і мають можливості для виробництва технологічного тепла для промислового застосування й виробництва водню.

Попри те, що з першого місяця війни росіяни взяли під свій контроль найпотужнішу в Україні та Європі Запорізьку АЕС, атомна енергетика взяла на себе основне виробництво електрики цієї зими, коли українські ТЕС та енергетична інфраструктура зазнали масованих ракетних нападів від Росії.

Велика потужність блоків на українських АЕС була одночасно і сильною, і слабкою ланкою української енергетики.

Порівняно низька собівартість вироблення струму на АЕС дозволила покласти на “Енергоатом” (разом із “Укргідроенерго”) обов'язки PSO — продажу електрики побутовим споживачам за пільговими тарифами, що дозволяє населенню платити за струм значно менше ринкової вартості, яку, наприклад, платить промисловість.

Крім того, атомні станції були і залишаються “базовою” генерації електроенергії в Україні. Але щоб запустити чи зупинити атомний реактор потрібен певний час і, знову ж таки, електрика.

Тому під час пікового попиту треба було “балансувати” за допомогою ТЕС та гідроенергетики.

Але українські ТЕС — також здебільшого великі і потужні — зазнали чи не найбільше руйнувань восени — взимку минулого року. До того ж більшість із них вважають надто застарілими та “брудними”.

З іншого боку, після масованих російських обстрілів енергетичної інфраструктури український уряд також вирішив взяти курс на максимальне розосередження енергетичних об'єктів, — коли цілей багато і вони не таки велики, противнику їх складніше знищувати.

Як заявив під час підписання угоди про будівництво малих атомних реакторів міністр енергетики Герман Галущенко, “спорудження в Україні ММР не тільки сприятиме зміцненню енергетичної безпеки держави, але й дасть можливість замінити зруйновані російськими атаками теплоенергетичні потужності й досягнути цілей декарбонізації”.

А президент “Енергоатому” Петро Котін, заявив, що угода із Holtec International дозволить “впровадити перспективні, безпечні, чисті, надійні й ефективні технології малих модульних реакторів та зробити Україну провідною країною світу в галузі чистої енергетики”.

Втім, дискусія про те, чи можна вважати АЕС дійсно “зеленою” альтернативою тривають навіть у Європі.

Франція, яка традиційно покладається на атомну генерацію, каже, що так, і що АЕС дозволяють не так сильно залежати від викопного палива. Натомість Німеччина, яка свого часу вирішила відмовитися від атомної енергетики взагалі і минулого тижня зупинила останні реактори, каже, що справді “зеленою” можна вважати лише відновлювану енергетику. Втім, відмовляючись від АЕС, Німеччина надто покладалася на російський газ, від якого їй довелося терміново і болісно відмовлятися після того, як Росія вторглася в Україну.

Ця дискусія зачепила і питання санкцій проти Росії через війну в Україні. Країни ЄС довгий час не можуть домовитися про те, аби включити російський “мирний атом” у санкційний пакет, хоча вже наклали обмеження на російські газ та нафту. Проти долучення до цього списку ядерного палива та технологій виступають Франція та Угорщина. Очевидно, російської “атомки” не буде і в одинадцятому санкційному пакеті ЄС.

Є ще одна проблема. Чорнобильська катастрофа досі визначає ставлення українців до “мирного атому”. Згідно із даними ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і довкілля”, за підтримку галузі у повоєнній відбудові висловлюються лише чверть респондентів.