Укртелеком повторить долю “Криворіжсталі”?

У підручнику історії української приватизації відкривається нова глава.

Незабаром Фонд держмайна України озвучить приватизаційну вартість держпакету (92,79% акцій) українського монополіста у сфері телекоммунакцій, державної компанії “Укртелеком” — приватизація якої запланована на перший квартал 2010 року.

Конкуренція за акції монополіста — нульова. За даними Фонду держмайна, до встановленого терміну на подачу заявок на участь у приватизації — 20 грудня 2010 року — заявився лише один претендент. Тоді як з тендерною документацією ознайомилося шість потенційних покупців.

Єдним потенційним покупцем стала приватна австрійська компанія EPIC (EPIC Services Ukraine), http://www.epicinvest.com, інтереси якої в Україні представляє її дочірня структура ESU.

Згідно з положенням про порядок проведення приватизаційних конкурсів, у такому випадку — при наявності тільки одного потенційного покупця — ФДМУ зобов'язаний запропонувати цій компанії викупити пакет акцій, за результатами незалежної експертної оцінки.

Попередня вартість пакету акцій — 10,5 мільярдів гривень, ESU запропонувала за пакет на 10 гривень більше, тобто 10,50000001 мільярдів гривень.

Такий незвичний спосіб приватизації — продаж одному покупцю — викликав на ринку телекомунікацій підозру, що ВАТ “Укртелеком” приватизують в інтересах третіх осіб, а EPIC це не більше ніж посередник.

Опитані “Економічною правдою” політики і експерти одностайні: компанія EPIC тісно пов'язана з діючим менеджментом Укртелекому, зокрема, з головою телекомунікаційного монополіста Георгієм Дзеконом, який очолює компанію з 2004 року.

На веб-сайті самого EPIC до останнього моменту щедро були представлені контакти Київського офісу компанії ESU, де гендиректором працює давній бізнес-партнер Дзекона Ілля Солодовскій.

В самій же компанії, “Економічній правді” розповіли, що голова EPIC Пітер Гольдшайдер детально консультується з Георгієм Дзеконом з приводу приватизації Укртелекому.

“Продаж Укртелекому особисто патронує глава Адміністрації президента Сергій Льовочкін, який свого часу був членом наглядової ради “Укртелекому”, — розповіло “ЕП” джерело в Адміністрації президента.

Також джерела “Економічної правди” в адміністрації президента стверджують, що Льовочкін та Георгій Дзекон давні бізнес-партнери і досить давно планували приватизувати “Укртелеком”, з метою подальшого перепродажу великому інвестору.

Ці чутки можуть мати під собою певний ґрунт. Ще 2005 року Михайло Бродській звинувачував Олександра Третьякова та Сергія Льовочкіна у спробі продати “Укртелеком” за заниженою ціною, в тому числі шляхом вимивання коштів. Тоді Льовочкін виграв суд у Бродського, і ці факти були визнані такими, що не відповідають дійсності.

Сьогодні ж за ходом приватизації Укртелекому з цікавістю спостерігають як в уряді, так і в Верховній Раді.

“Всім відомо кому близька компанія EPIC і що тут страшного? Ця ситуація не така вже й погана. Ніхто так добре не знає стан підприємства, як діючий менеджмент. Особисто я вважаю Георгія Дзекона талановитим менеджером”, — в інтерв'ю “ЕП” прокоментував ситуацію депутат від Партії регіонів, голова парламентського підкомітету з питань телекомунікацій і поштового зв'язку Юрій Мороко.

При цьому ймовірний розвиток подій “приватизація з наступним перепродажем” його не лякає. Він переконаний, що на тлі відсутності інших заявок на купівлю, така приватизація — не найгірший варіант.

“Подача заявок на участь в конкурсі з приватизації Укртелекому закінчилась 20 грудня. Тоді компанію Ріната Ахметова СКМ називали основним претендентом на купівлю цього активу поряд з такими компаніями як МТС, яка належить російській АФК “Система”, розповів “ЕП” депутат від Партії регіонів, член економічного комітету ВР Юрій Воропаєв, який свого часу керував компанією, що надавала юридичні послуги СКМу.

Він також наголошує на тому, що ані СКМ, ані інші компанії, в тому числі, світові телекомунікаційні лідери, так і не подали заявку на участь у конкурсі в умовах кризи.

За словами депутата, основні фонди “Укртелекому” застарілі й не цікавлять світових гравців, а стартова ціна, пропонована за об'єкт — 10,5 мільярдів гривень — багатьом здалася завищеною.

Звідси — мінімальний попит на об'єкт. На думку Воропаєва, наявність одного учасника в приватизаційному конкурсі, ще не означає, що результати приватизації будуть оскаржені, а конкурс не відбудеться: “зверніть увагу — навколо об'єкта не розгорнулася інформаційна війна, ніхто з можливих покупців не пред'явив претензій, початок приватизації пройшов тихо і без бою”.

Дивні умови приватизації

Експерти і політики, опитані “ЕП” переконані, така реакція не випадкова — Кабмін і ФДМУ зробив все, щоб мінімізувати ризики для майбутнього покупця акцій Укртелекому.

“Перше і головне — це умови майбутньої приватизації”, — підкреслює екс-голова ФДМУ Валентина Семенюк. У затверджених урядом правилах проведення торгів прописані два пункти, що унеможливлюють участь в приватизації найбільших світових гравців у сфері телекомунікацій.

По-перше, згідно з умовами приватизації, до участі в конкурсі не допустили компанії, в яких частка, що належить державі або держпідприємствам будь-якої країни в статутному капіталі перевищує 25%.

Тільки ця норма не допустила до конкурсу таких претендентів як Deutsche Telekom, France Telekom, Telekom Austria, America Movil і Wind Telecom (колишня Weather Investments).

Всі ці компанії мають значну долю власності у держави і всі вони придбали конкурсну документацію на купівлю 51% акцій сербського телекомунікаційного держхолдингу Telekom Srbija, термін прийому заявок на приватизацію якого закінчується 21 березня 2011.

Екс-голова ФДМУ, а нині міністр економіки тіньового уряду Юлії Тимошенко Олександр Бондар називає цю норму унікальною в історії української приватизації.

“Норма щодо заборони на участь у приватизаційному конкурсі компаній, блокуючий пакет акцій яких належить іноземним державам не нова. У минулому я зустрічав її в умовах приватизації ряду об'єктів. Однак, це обмеження дуже неоднозначне і дозволяє ФДМУ трактувати цю заборону по-своєму, в залежності від контексту. У минулому ця заборона поширювалася виключно на українські компанії і стосувалася іноземних публічних компаній”, — прокоментував умови приватизації президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.

Другий, ще більш одіозний пункт, відсіяв всіх інших претендентів на приватизацію “Укртелекому” — приватні телекомунікаційні компанії. Згідно з умовами приватизації компанії, розмір доходу яких від реалізації послуг на території України за останній фінансовий рік, включаючи податки, перевищує 25 відсотків таких доходів в Україні, до участі у конкурсі не допускаються.

Повний текст умов проведення конкурсу з продажу “Укртелекому” можна завантажити тут.

“Іншими словами зі списку претендентів автоматично “випали” такі компанії як МТС і “Київ стар”, — підкреслює Олександр Бондар.

На запитання “ЕП” про ринкової частки компанія МТС посилається на дані аналітиків IKS-Consulting: станом на кінець листопада 2010 МТС належало 33,58% телекомунікаційного ринку України.

За даними “Київстару”, компанія, до складу якої входить Київстар та Білайн, є лідером у рейтингу операторів з найбільшою абонентською базою, у якого за підсумками листопада 2010 року налічувалося більше 25мільйонів абонентів або 45% від всієї абонентської бази мобільного зв'язку України.

“Це не норма, а нонсенс. Виходить, високоприбуткова компанія не може приватизувати об'єкт! Це суперечить здоровому глузду”, — вважає автор діючого приватизаційного законодавства, екс-глава ФДМУ Володимир Лановий.

“З усіма, хто не зрозумів умов конкурсу, дружньо поговорили, давши зрозуміти, що цей об'єкт не для них. “Укртелеком” дістанеться альянсу українських олігархів”, — переконаний Бондар, прогнозуючи, що компанія EPIC стане жертвою великої політичної гри.

“EPIC — це не структура рівня Мітал Стіл, а сіра конячка з непрогнозованою тактикою дій. Можна чекати сюрпризів і в спецзв'язку, і в тарифах, і в розвитку мережі в селі. Вже сьогодні можна передбачити, що з приватизації Укртелекому вийде великий скандал. Швидше за все австрійська структура після конкурсу змінить структуру засновників, поставивши потрібних людей. Прямий перепродаж малоймовірний — це набагато складніше зробити”, — вважає Бондар.

Інформаційний абсурд

У всій історії продажу “Укртелекому” вельми забавним виглядає інформаційне супроводження процесу приватизації.

По-перше, початок продажу великого монополіста у сфері телекомунікацій запланували на 28 грудня — м'яко кажучи, не найбільш “базарний” час. Католики-європейці, які святкують Різдво на два тижні раніше православних такий сигнал сприйняли як образу.

Не кажучи про те, що послуги юристів і аудиторів у свята коштують удвічі дорожче. Інформаційний інтерес від теми приватизації влада відвернула переслідуванням представників опозиції, плюс до цього — бійка у Верховній Раді і новорічні канікули.

Так, компанію-оцінювача вартості об'єкта — “Острів”, завдання якої провести оцінку активів “Укртелекому”, Фонд держмайна взагалі обрав напередодні Різдва.

Плюс до всього, у процесі продажу відсутні процедура road-show, публічної презентації компанії, яка є обов'язковою у випадку приватизації великої компанії. У цьому випадку, Мінфін в останній момент відмовився виділяти кошти на цей захід.

Між тим, у світі приватизація телекомунікаційних монополістів — це ціле шоу. Навіть при повторній приватизації “Криворіжсталі” екс-прем'єр Юлія Тимошенко разом з екс-головою ФДМУ Валентиною Семенюк зробили з конкурсу персональну піар-кампанію, що в 2005 році істотно зміцнило рейтинг Тимошенко в очах електорату та світової спільноти.

Напередодні парламентських виборів Віктор Янукович на темі приватизації “Укртелекому” — прозорому аукціоні з телевізійною трансляцією, журналістами, конвертами, молоточком, ліцитатором у метелику і софітами — міг би суттєво підвищити довіру до себе в очах європейців та опозиційного електорату.

Проте, чомусь не зробив цього.

“Подібний піар істотно завищує ціну об'єкта і прославляє державу на весь світ, до того ж впливаючи на підвищення суверенних рейтингів. І навпаки. Продаж потужного монополіста в руки однієї компанії — породжує недовіру. Європейський Союз суворо забороняє такі речі. ЕС вже двічі штрафував Deutsche Telekom за спроби монополізувати телекомунікаційний ринок”, — підкреслює Лановий.

Прогнози опозиції однозначні.

“Публічна політика навколо Укртелекому — ознака явного зловживання службовим становищем. Весь цей фарс у кінцевому підсумку закінчитися повторним продажем “Укртелекому”, як це було з “Криворіжсталлю”, — говорить член спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації, депутат від БЮТ Андрій Сенченко.

В коментарі “ЕП” член спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, нардеп від КПУ Алла Александровська заявила, що приватизація “Укртелекому” має суспільну значущість і це питання буде розглянуто на засіданні комісії найближчим часом.

“Окрему увагу варто приділити умовам приватизації”, — вважає вона.

Ряд депутатів допускають, що подібний хід приватизації це умисний крок для того, щоб зірвати процес продажу державних об'єктів.

Цікаво, що самі фігуранти справи, Фонд держмайна, австрійська компанія EPIC і менеджмент “Укртелекому” додають масла у вогонь, відмовляючись коментувати процес приватизації.

Наприклад, голова Фонду держмайна Олександр Рябченко спочатку року так і не зміг оформити жодного офіційного коментаря на запит “ЕП”. Всього, чого вдалося досягти — це запрошення на зустріч “без краваток і диктофонів”.

Глава “Укртелекому” Георгій Дзекон у спілкуванні з “ЕП” був ввічливо-однозначним: “Прошу вибачення, але я вважаю для себе неможливим і некоректним коментувати-обговорювати висловлювання третіх осіб”.

Гендиректор ESU Ілля Солодовскій в принципі відмовився спілкуватися з журналістами. Секретар київського офісу ESU авторитетним голосом заявила, що “Ілля Солодовскій однозначно не буде коментувати вам тему приватизації “Укртелекому”.

Але найбільш цікавою виявилася спроба взяти інтерв'ю у майбутнього власника українського державного монополіста, засновника і керуючого партнера EPIC Пітера Гольдшайдера.

Австрійський покупець погодився відповісти на запитання “ЕП”, але лише у випадку підписання двосторонньої угоди, третій пункт якої передбачав передачу австрійській компанії необмежених прав на журналістський матеріал, а четвертий пункт — передбачав штраф “Української правди” у розмірі 300 тисяч доларів за порушення договору.

У відповідь “Економічна правда” запропонувала зустрічну пропозицію з власним поглядом на умови співпраці, на що отримала відмову та готовність зменшити розмір можливого штрафу на 25%.

“Економічна правда” вкотре звертається до усіх учасників приватизації з проханням надати офіційний коментар щодо умов та особливостей приватизації державного монополіста, особливо з огляду на високу суспільну значимість “Укртелекому” та його продажу.

Світлана КРЮКОВА