“Україна зробила висновки з Бахмуту і не повторила помилки у Авдіївці”, — воєнний експерт Олександр Мусієнко

 17 лютого зранку стало відомо, що українські сили покинули Авдіївку Донецької області. Місто було опорним пунктом Сил оборони з 2014 року і трималося донині. Армія РФ поставила за мету будь-якою ціною захопити її і просунутися ще на кількох напрямках до виборів Путіна 17 березня. Про складну ситуацію на фронті та її перспективи УНІАН поспілкувався з керівником Центру військово-правових досліджень Олександром Мусієнком.

Пане Олександре, Сили оборони України в суботу покинули Авдіївку, чи варто це сприймати як поразку, чи це, все ж таки, вдалий маневр? 

Я думаю, що варто уникати таких категорій [оцінки]. Адже не буває все виключно однозначно під час війни. У цьому випадку я сприймаю це радше як перемогу. Адже українські війська перебували в Авдіївці дуже довго, і відбивали чисельні атаки ворога: починаючи з жовтня, завдали військам РФ значних втрат в техніці та живій силі. Цілком можливо, що ворог не розраховував на такий опір. Вони розраховували, що зможуть прорватися досить швидко і вже заходити на інших рубежах. Відтак, ворог атакував місто доволі довго і поніс величезні втрати.

Чи дала оборона Авдіївки змогу зменшити тиск РФ на інших напрямках? 

Дійсно, ворог мусив перекидати туди додаткові сили підтримки, застосовувати свої резерви. І так само ці резерви несли тяжкі втрати. 

На вашу думку, чому російській армії не вдалося швидко захопити Авдіївку? 

Тому що був збитий темп їхньої наступальної операції. Відтак, ворогу не вдалося швидко просунутися, адже вони вже могли бути десь у районі Покровська. Тому загалом, війська, які боронили Авдіївку, виконали задачу.

Але коли ворог посунув величезними силами, з повною домінацією в повітрі, звичайно, враховуючи постійне знаходження під авіаударами та загрозою оточення, рішення про вихід було абсолютно правильне. Це було прогнозовано. І було лише питанням часу, коли це мало статися. 

Ви вважаєте, наші військові вийшли з Авдіївки вчасно? 

Пізніше вони точно не могли вийти. Просто не було, куди зволікати. Я думаю, що рішення про відхід готувалося. Можливо, розглядався ще варіант флангового контрудару, аби зняти тиск з північного флангу. Але, враховуючи небезпечність такого сценарію, було ухвалено рішення виходити. 

Чи може українське командування зробити якісь висновки з втрати Авдіївки? Чи висновок один — нестача людей та озброєння? 

Мені здається, висновки вже було зроблено раніше, адже Авдіївка вже не була фортецею, як Бахмут. Зникло уявлення, що ми не можемо відійти. І це дуже добре: ми маємо відійти від ставлення до міста як фортеці, від якої не можна відійти. Варто розуміти, що оборонна війна передбачає вихід з певних оборонних рубежів і відхід до інших. Тому у нас і готувалися певні лінії, щоб було розуміння, що робити, в разі виходу з Авдіївки.

Як ви вважаєте, втрата Авдіївки може призвести до відходу й з інших, менш вигідних рубежів? 

Цілком, адже не лише з Авдіївки треба відійти. Нашим військам треба відійти й з флангів, де вони знаходилися. Нам треба зараз підстрахувати також Мар'їнський напрямок і Вугледар — над ними всіма зараз буде нависати ворог і там теж може відбуватися тактичний відхід з певних позицій. Під це і створюються певні оборонні рубежі, щоб далі вдало стримувати ворога.

Наскільки масштабним може бути цей тактичний відступ? 

Розумієте, є специфіка ландшафту. За Авдіївкою знаходяться рівнини. А що таке на рівнині, серед поля, де немає населеного пункту, обладнати ці рубежі… Це дещо складніше. Тому обирають більш вигідні позиції, їх добре оснащують. 

Авдіївку називали політичною ціллю РФ напередодні виборів Путіна. Ще однією такою ціллю називають Куп'янськ. Чи варто чекати на те, що там, після відходу Сил оборони з Авдіївки, збільшиться тиск на наші позиції? 

Безумовно, Куп'янськ для ворога є дуже амбітною ціллю. Для росіян дуже бажано було б зараз вийти на Оскіл, захопити Куп'янськ, потім рухатися на з'єднання з Лиманським угрупованням. І далі вони можуть розвинути цей наступ до північної частини Донецької області та паралельно загрожувати Харківщині.

У ЗСУ готувалися певні лінії, щоб було розуміння, що робити, в разі виходу з Авдіївки / фото facebook.com/JointForcesCommandAFU

Для нас дуже важливо зараз концентруватися на обороні Куп'янська. У командування є чудове розуміння, що цей напрямок потрібно боронити. Там створюється не одна лінія оборони, аби стримувати ворога. І наразі нам вдається його успішно стримувати. 

Тобто, там ситуація для Сил оборони краща, ніж була в Авдіївці? 

У Куп'янську ситуація краще, тому що позиції у нас вигідніші. Ландшафт дозволяє і оборонні рубежі облаштовані добре. Але з точки зору тиску ворога, зараз він почне тиснути сильніше. Зараз існують дві такі небезпечні точки — це Куп'янськ і Часів Яр.

На Часів Яр ворог тисне з осені, можемо очікувати посилення тиску після втрати Авдіївки? 

Так, я думаю, що на Часів Яр вони також почнуть тиснути активніше. Ще є Мар'їнка — небезпечна на сході — але там, я думаю, ситуацію ми стабілізуємо. 

А як щодо Запорізького напрямку? РФ там начебто ставила за мету зрізати роботінський виступ, який Сили оборони створили влітку…

Дивіться, протягом кількох останніх діб (розмова відбулася 17 лютого, — УНІАН) на напрямку Запоріжжя-Оріхів ворог наступальних дій не проводив. Обстріли були, але штурмові групи не застосовували. Можна сказати, що вони тут дійсно можуть вести підготовку. Але це — абсолютно відома мета, що ворог загрожує з флангів та намагається витіснити нас з позицій, які були зайняті внаслідок нашого наступу влітку 2023 року.

Ми не поговорили про ще одну ділянку фронту — чи загрожує щось Україні на Херсонському напрямку? 

Є інформація, що ворог перекинув там на Голу Пристань катери з Криму. Тож є підстави вважати, що їх можуть застосувати по Дніпру. Можливо, ворог планує піднятися по Дніпру і звідти атакувати позиції наших військ в районі островів та Кринок. Тобто, вони можуть спробувати зайти в тил, але наше командування про це знає і зараз робиться усе, щоб цього не допустити. 

Стосовно Кринок, які перспективи має Україна там для свого майбутнього контрнаступу? 

Щоб розв’язувати питання про подальше розширення цього плацдарму та просування далі, нам потрібно буде розв’язати питання з перекиданням у цей район більшої кількості військових. Крім того, на тому березі нам потрібна бронетехніка та прикриття ППО. Без цього, розширювати далі плацдарм тут буде доволі складно. 

Ворог наразі наступає майже всюди. Що потрібно зараз Україні, аби перевернути ситуацію на фронті? 

Для цього нам потрібні літаки, артилерійське підсилення і далекобійні ракети — Taurus, ATACMS. І, звісно ж, потрібні дрони. Ще — бронетехніка, але це питання може вирішитись по ситуації, завдяки нашим партнерам. Ось такі важливі компоненти нам потрібні. Це що стосується зброї.

А як щодо особового складу на фронті? 

Люди також, звісно, важливі. Є бригади нові, які навчені, які можуть замінити тих, хто довгий час в бою. Я думаю, що це питання буде зараз поступово вирішуватися ротацією. Крім того, мобілізація досі триває. Те, що закон не прийняли, не означає, що мобілізацію поставили на паузу. 

17 березня в РФ відбудуться вибори Путіна. Чи можна очікувати, що після цього Москва зменшить тиск на фронті? 

Однозначно так. Тому що, об'єктивно, їм потрібен певний час на перегрупування та доукомплектування власних втрат і подальшої підготовки до майбутніх можливих наступальних дій на осінь 2024-зиму 2025 року. Російські війська будуть на піку ще місяць-півтора. А далі їхня наступальна активність піде на спад — у квітні і до травня вони зможуть проводити лише невеликі, локальні, наступальні дії. 

Нікіта ШЕНДЕРОВСЬКИЙ