В Україну скоро прийде літо, але в повітрі висить відчуття загрози й небезпеки.
Харків — друге за величиною місто, що лежить біля кордону з РФ, — практично беззахисне перед російськими повітряними атаками.
Кілька днів тому росіяни вкотре його обстріляли. Під удар потрапив будівельний гіпермаркет “Епіцентр”, де у вихідний день було безліч людей. Спалахнула велика пожежа.
Менеджер одного з магазинів Андрій Куденов спостерігав, як над містом пливе густий чорний дим.
“Росіяни хочуть все спалити. Але ми не здамося”.
“Зараз тепло, почався садовий сезон, і там було багато людей. У магазині продавали землю, рослини”.
Андрій дістав мобільний і показав фото гіпермаркету перед нападом.
“Подивіться, які гарні квіти. І жодного військового, лише цивільні”.
Внаслідок російського удару загинули щонайменше 16 людей, десятки — отримали поранення.
Автор фото ОФІС ПРЕЗИДЕНТА
Пожежу в “Епіцентрі” гасили понад 16 годин, розповіли у ДСНС Харківської області
У кожній війні люди намагаються зберегти сліди старого життя.
Коли горів “Епіцентр”, харків'яни вигулювали собак. На чудових площах у центрі міста працювали кафе, ігноруючи сирени повітряної тривоги й оповіщення у мобільних додатках.
На сходах оперного театру підлітки відпрацьовували стрибки на скейтбордах, а дівчатка записували танці для TikTok.
Всередині театру, у глибокому бетонному підвалі, оркестр готувався до музичного фестивалю, який війна не змогла скасувати.
Однак навіть стоїчний спокій харків'ян не може приховати той факт, що Україна переживає найгіршу кризу від початку великої війни.
Харків потерпає від постійних російських атак.
Україна не може сама себе захистити — вона залежить від рішень західних союзників.
Автор фото GETTY IMAGES
Попри постійні обстріли, Харків продовжує жити
Іншим стратегічним фактором, який змінює хід війни, є здатність росіян вчитися й адаптуватися до викликів на полі бою.
Вони користуються дефіцитом ППО в України і нещадно б'ють по цивільних та інфраструктурі.
А їхні заводи виробляють більше зброї й боєприпасів, ніж західні союзники України.
Надії на те, що Росію вдасться відкинути у перший рік війни перетворилися на важке стримування її військ.
На третьому році війни змін на горизонті не видно.
Як розгорталась війна в Україні
Президент Росії Володимир Путін розраховував на швидку перемогу, коли в лютому 2022 року віддав наказ про повномасштабне вторгнення.
Такої ж думки були й країни НАТО на чолі зі Сполученими Штатами.
Кремль, Пентагон та інші країни НАТО очікували, що Росія завершить діло, розпочате у 2014 році, анексувавши Крим й організувавши перемогу сепаратистів на території Донецької й Луганської областей.
Коли у лютому 2022 року російські війська розпочали масштабний наступ, найкращим шансом для українців вважали партизанську боротьбу за підтримки НАТО.
Росія захопила велику ділянку, що зв'язує Донбас із Кримом. Але спроба взяти Київ обернулась принизливим фіаско для президента Путіна.
До кінця березня 2022 року битва за столицю була програна, і Кремль відвів свої війська.
Автор фото GETTY IMAGES
Володимир Зеленський чекає на появу винищувачі F-16 у повітряному просторі України, щоб протистояти російській авіації
НАТО визнало, що Україна може воювати. Вона показала себе як неочікувано корисний союзник, що заслуговує на більшу підтримку у протистоянні з путінською Росією.
Поступово Києву почав отримувати потужнішу зброю. Однак президент США Джо Байден керується страхом спровокувати Путіна до Третьої світової, і стримує цей процес.
До того ж президент Росії періодично загрожує світу ядерною зброєю. Але західні аналітики вважають, що це радше показова демонстрація сили.
Втім Байден, як і раніше, переконаний: ядерний удар з боку Росії — це реально. Тому США забороняють Україні бити по Росії західною зброєю.
Це, за словами Володимира Зеленського, призвело до руйнівних наслідків і дозволило росіянам активно наступати на Харківщині на початку травня.
Після початку повномасштабного вторгнення доступ Росії до багатих західних ринків, технологій та кредитів різко скоротився.
Однак вона доволі швидко адаптувалася.
Основним постачальником товарів, необхідних для виробництва різних озброєнь, став Китай.
Росія також купує дрони в Ірану, а боєприпаси — у Північної Кореї.
Віка Пісна їде ґрунтовою дорогою в село Юрченкове, що на північний схід від Харкова.
Вона — психолог громадської організації “Проліска”, вже майже рік відвідує прифронтові села, щоб вивезти звідти людей.
У Юрченковому, як у всіх прикордонних селах, лишилось кілька літніх чи немічних цивільних.
Юрченкове
Вранці 10 травня сталося те, що вже довгий час анонсували українська влада й західні експерти: Росія відкрила новий фронт. Її війська перетнули кордон у Харківській області й почали просуватися у напрямку обласного центру.
Очільник Кремля сказав, що це нібито відповідь на “обстріли” російського Бєлгорода. Путін також заявив про намір створити на Харківщині “санітарну зону”.
Наступ росіян розширює лінію фронту, змушуючи українців посилювати харківський напрямок, залишаючи дірки в інших місцях, якими Росія може скористатися.
Ми їдемо за Вікою та її мікроавтобусом у прикордонну зону, тримаючись якомога далі від Вовчанська, що нині перебуває в епіцентрі бойових дій.
Навіть з відстані кількох кілометрів це прикордонне місто виглядає як пекельна діра з похмурими, сірими хмарами та стовпами диму, що підіймаються в небо від нових вибухів.
Віка Пісна їздить у прифронтові села, щоб евакуювати місцевих
Любов — перша у списку Віки. Вона готова їхати. Поки Віка допомагає винести речі, поруч на ланцюгу гавкає пес.
Він заспокоївся, тільки коли Любов зняла його з цепка й занесла в мікроавтобус.
“Я закликаю брати із собою домашніх тварин, — каже Віка. — Коли втрачаєш все, домашній улюбленець — це втіха”.
“Душа болить. Я прожила в цьому будинку понад 40 років”, — бідкається Любов, сидячи в автобусі між собакою і багажем.
— Ви їдете через обстріли?
— Звісно! Вони були так близько, менше ніж за 100 метрів. У мене всі вікна повилітали.
Віка не змогла переконати Емму та її чоловіка залишити прикордонну зону
Наступних людей у списку Віка не змогла вмовити евакуюватись.
Вона постукала у металеві ворота. Відчинила літня жінка.
— Добрий день, ви Емма? Вчора біля вас був обстріл. Це дуже небезпечно. У нас є волонтери, які допоможуть вам переїхати, оформити пільги, ліки та все інше. Це все безплатно. Ви також отримаєте психологічну допомогу.
— Дякую вам! Дякую за все, але я не поїду.
— Послухайте, ми вивозимо людей, бо зараз критичний момент. Якщо захочете, зможете повернутись. А зараз тут дуже небезпечно, щогодини-дві обстріли. І буде ще більше. Краще виїхати. Тут небезпечно.
— Це безплатно! Ви отримаєте безплатне житло.
23 травня російська ракета влучила у харківську друкарню. Загинуло семеро людей.
Гостра нестача ППО ставить Україну перед непростим вибором — де застосувати й без того обмежені ресурси.
Ракети, що влучили в друкарню, збити не змогли.
Кореспондент ВВС Джеремі Бовен серед руїн згорілої друкарні
Начальник поліції Харківської області Володимир Тимошко ледве стримує гнів.
“Усі ракети влучили в ціль. Їх не збили. Чому? Тому що час прильоту ракет з Бєлгородської області становить приблизно 40 секунд. Ці ракети може збити лише система “Патріот”, якої в нас немає”.
Він назвав Росію “недоімперією вандалів і орків… оселею зла”.
Пожежники беруть на себе один з головних ударів під час російських атак
Одна з працівниць друкарні Олена Лупак потрапила до лікарні з ранами й обпаленим волоссям.
Олена вважає, що її життя врятували піддони з папером, які витримали удар. Вона схвильована: плаче, потім намагається посміхнутися і знову засмучується.
“Я взагалі нічого не боялася, а тепер навіть боюся лишатися в Харкові. Я все ще сподівалась, що Росія — не терористична держава, що вони б'ють лише по військових об'єктах, але не по цивільному населенню”.
“Я дякую Сполученим Штатам за допомогу. Вдячна Німеччині й іншим країнам за те, що вони зробили. Але ми безпорадні, в нас нічого немає. Ми так страждаємо… ми не можемо себе захистити”.
Не менш налякані й поранені під час удару по “Епіцентру”. Вони потрапили до лікарні з роздробленими кінцівками.
“Чесно кажучи, не знаю, що буде, — розмірковує Віталій, якому під час обвалу стеля придавила ноги. — Мені хотілося б, щоб усе це швидше закінчилося, але я не знаю, як”.
Олександр, який лежить навпроти, вважає, що Україна не може піти на перемир'я з Росією. Рятуючись від вогню, він випав з вікна другого поверху.
“Я думаю, ми повинні їх перемогти. Вони прийшли сюди з поганими намірами”.
В Україні серйозні проблеми з мобілізацією. Шалених черг під стінами ТЦК, як це було два роки тому, вже давно немає.
Багато добровольців першої хвилі загинули чи отримали важкі поранення й не можуть більше воювати.
Виснажена українська армія потребує нових сил.
Автор фото GETTY IMAGES
Україна докладає зусиль, щоб мобілізувати більше молодих чоловіків
Імпульс у тривалих війнах постійно змінюється. Зараз Росія щосили тисне, щоб скористатись вікном можливостей, перш ніж Україна отримає нову зброю від партнерів.
Чи вистачить росіянам сили й завзятості, щоб змінити стратегічне рівняння у цій війні?
Україна та її союзники вважають, що Москва не має достатньої бойової потужності й здатна захопити лише обмежену територію ціною високих витрат.
Але згадайте минулий рік, коли надії на літній наступ України були великі, надто великі.
Зараз Росія — сильніша, і без якісних змін на користь України Москва зробить усе можливе, щоб ще глибше втягнутися у цю війну.
Джеремі БОВЕН
