У нас може з’явитися “Головліт”* радянського гатунку

І хоча в пояснювальній записці до нього автори намагалися переконати у необхідності змін, аби захистити залишки моралі та духовності нації на тлі очевидної моральної та духовної деградації суспільства, свого часу до законопроекту було висунуто багато претензій. У ЗМІ, наприклад, почали говорити про наступ на свободу слова, зазначаючи, що у результаті ухвалення законопроекту з’явиться можливість закрити будь-який сайт навіть без рішення суду. Не дуже поблажливим виявився й висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Там висловили зауваження до понятійного апарату законопроекту, вказали на суттєву невідповідність юридичним вимогам окремих термінів та пропонували доопрацювати проект.

Привід позбавити ліцензії 

Головні нарікання викликала потенційна можливість у разі порушення закону позбутися ліцензії телевізійникам чи припинити діяльність ЗМІ, організаторів видовищних заходів. Адже законопроект передбачає можливість припинення за рішенням суду випуску друкованого засобу масової інформації, що використовується для поширення інформації з порушенням вимог закону, заборону демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, що завдають шкоди суспільній моралі. Крім цього, порушення закону може бути підставою для анулювання ліцензії теле- чи радіокомпаній.

При цьому операторів та провайдерів телекомунікацій, що надають послуги з розміщення, зберігання та доступу до електронних інформаційних ресурсів (веб-сайтів), а також послуги доступу до мережі Інтернет, хочуть зобов’язати вживати невідкладних (протягом доби) заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів (їх частин), визначених Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичними; а за наявності рішення суду протягом доби забезпечувати технічними засобами видалення контенту, що завдає шкоди суспільній моралі, у тому числі дитячої порнографії, з національного сегмента мережі Інтернет, а за умов його розміщення поза межами України — надійне блокування доступу до нього з національного сегмента мережі Інтернет.

У свою чергу відповідати (штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією продукції, а також грошей, отриманих від її реалізації та проведення видовищних заходів) доведеться і за розповсюдження продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить нецензурні лайливі та брутальні слова, елементи еротики, насильства та жорстокості, проведення видовищних заходів еротичного характеру з порушенням вимог закону, а також поширення продукції та проведення видовищних заходів, що завдають шкоди суспільній моралі.

Шанс отримати гроші з бюджету

Викликала питання, наприклад, у того ж Головного науково-експертного управління пропозиція із запровадження державного замовлення на розробку та поширення спеціалізованого обладнання з функцією батьківського контролю за змістом телевізійних програм (передач), до яких мають доступ діти, та комп’ютерних програм обмеження доступу дітей до інформації, що завдає шкоди суспільній моралі та до інформації еротичного характеру. Оскільки незрозуміло було, в який спосіб здійснюватиметься поширення зазначеного обладнання та програм в межах так званого “батьківського контролю за змістом телевізійних програм (передач), до яких мають доступ діти”, здійснення якого мало відбуватися винятково на добровільних засадах.

Неприйнятною було названо пропозицію щодо покладення на всі бюджетні установи обов’язку надавати до Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних про продукцію та видовищні заходи, заборонені до обігу на території України, продукцію еротичного характеру та продукцію, що містить елементи насильства і жорстокості. При цьому практична реалізація ідеї створення і ведення Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних потребуватиме додаткових видатків з бюджету фінансування видатків.

У тому, що необхідно швидко вживати реально дієвих заходів, щоб повернути суспільство до моральних цінностей, щоб зберегти їх залишки, наше суспільство, схоже, погодилося. Хоча, здається, за повернення до моралі взялися запізно і вже виросло покоління, яке не злякаєш і не здивуєш жорстокими чи відвертими сексуальними кадрами на екрані телевізора чи моніторі комп’ютера. Тож законодавці мають відповісти на запитання: чи не для своєї вагомості так активно його прийняття лобіює комісія з питань захисту суспільної моралі (адже нещодавно її намагалися ліквідувати за непотрібністю), якій нададуть майже повноваження радянського Головліту.

Олена БЕСПАЛЬСЬКА