У министра экономики всегда должна быть должность первого вице-премьера — экс-министр Петрашко

— Яка причина вашої відставки?

— До призначення на цю посаду я не був у державній владі. Прийняв запрошення прем’єра та президента з повним розумінням, що це командна робота. Якщо командне бачення зараз інакше (а воно інакше), я за посаду не тримаюся. Одразу написав заяву про відставку. Я залишаюся в команді, буду працювати.

— В якому статусі?

— Поки що не хочу розголошувати.

—Але якусь пропозицію ви отримали?

— Так, у президентській команді.

— А коли це сталося по часу? Це було неочікуване рішення?

— У нас не було часу очікувати чи не очікувати. Рівень відповідальності у Мінекономіки, тим більше у кризовий час, великий. Ми всі приходили на посади в уряді з розумінням, що кожен міністр може своє крісло залишити. Це навіть прем’єр говорив. Всі ці призначення — тимчасові. Ми вважаємо, що відпрацювали достойно. Жодних зауважень ні від президента, ні від прем’єра до нашої роботи немає. Триває світова криза, і Україна вперше пройшла її краще в порівнянні з іншими країнами.

— Ви обговорювали можливість залишити ваших заступників? Давали їм оцінку, зустрічалися з паном Любченко (20 травня Верховна Рада призначила Олексія Любченка міністром економіки — ІФ)?

— З Любченко ми знайомі з 2014 року. У нас нормальні, товариські відносини. Розмови поки що такої нема. Зрозуміло, що оцінку свою я дам, але також і розумію, що нова людина має сформувати комфортну для себе команду. Тож усі рішення за ним. Передачу міністерства забезпечу.

— А те, що йому додають статус першого віце-прем’єра — це нові можливості, на ваш погляд?

— Авжеж, додаткові можливості. Бажаю йому, щоб була можливість використати посилену посаду першого віце-прем’єра для вирішення тих питань, які дадуть економіці поштовх для розвитку. Я вважаю, що завжди у міністра економіки має бути посада першого віце-прем’єра. Попередньо така практика була, коли на цій посаді був Степан Іванович Кубів. Міністерство економіки є найбільш широким по секторах, це більше функціональне, аніж секторальне міністерство.

— Макропрогноз: які цифри подало міністерство Мінфіну для формування бюджетної декларації на три роки? Який ваш макропрогноз на 2022-2024 роки?

— Наголошу, що наш прогноз найбільш відповідний. От торік ми прогнозували падіння економіки на 4,8%, а сталося 4%. Це був найбільш консервативний прогноз, і ми його не змінювали. Наприклад, міжнародні партнери протягом року змінювали свої очікування, а врешті підганяли свої прогнози під наш.

Оновлений макропрогноз, переданий у різні органи влади і на якому буде також будуватися бюджетна трирічна декларація, це зростання економіки на 4,1% в цьому році (реальний ВВП). По кварталам: перший квартал 2021 року ми покращили з -3% до -2%. Це ще падіння, але враховуючи січневий локдаун, це непоганий результат. З квітня бачимо позитивні тенденції, в тому числі по зростанню промислового виробництва і ВВП.

Тому наш прогноз на цей рік — 4,1% росту реального ВВП. По інфляції — 8,8% в середньому рік до року в 2021-му, що ми вважаємо абсолютно нормальним і здоровим для економіки. Тому що інфляція в основному базується на немонетарних чинниках, зокрема на рості світового попиту на нашу продукцію, взагалі рості світового попиту на сільськогосподарську продукцію. Є елемент зростання цінового.

Зрозуміло, що інфляція має бути однозначною, не перевищувати 10%. Тож при реальному зростанні в 4,1% ми бачимо, що буде зростання практично у всіх економічних і соціальних платежах і виплатах, і в доларовому еквіваленті зростання ВВП буде суттєвим. Стабільність курсу гривні забезпечує Національний банк. Як результат — борг перед ВВП буде контрольованим і буде знижуватися.

— Якщо на цей рік ви трохи понизили — до 4,1% — зростання економіки, то на наступний, мабуть, дещо покращили прогноз?

— В районі 3,8% в 2022 року. Ми маємо вийти на 4% стабільного зростання. У нас є програма і бачення, як вийти на 7% зростання ВВП, але виходячи з нинішньої динаміки, прогноз — 4% в середньому. Але наш прогноз враховує також і зміни до Податкового кодексу, які зараз Кабмін вніс до Верховної Ради. Зрозуміло, що законопроект зі змінами в Податковий кодекс додає фіскальної дисципліни, але матиме також і негативний вплив на експорт і ВВП. Ми свої висновки надали, їх обговорили з економічним комітетом.

— Зауваження Мінекономіки врахували?

— Я завжди виступав проти підняття податків. Ми максимально зуміли зберегти баланс. Звичайно, щодо підняття ренти дискусії нема, її треба піднімати. Але є інші норми в законопроекті, які посилюють фіскальні обмеження для підприємств, і ми вважаємо їх надлишковими.

— Які?

— Це Верховна Рада нехай вирішує. Думаю, дискусія буде гаряча.

— Але що це має бути? Це ті 10 млрд грн додатково з власників землі?

— Ні, 10 млрд грн додатково з власників землі, це якраз правильна ініціатива. У нас, приблизно, 8 чи 9 млн га земель, яких просто “не існує”. Це неправильно просто з точки зору конкуренції: є малий фермер з 300-400 га землі, який платить податки належним чином з оренди, і тут є “чорний”, який не платить нічого за ці ділянки, маніпулюючи тим, що це власність селян чи старших людей (це чиста маніпуляція!). Це спотворює конкуренцію. Тому мінімальний податок — це не збільшення оподаткування, це легалізація “тіньових” коштів. Інші 20 млн га обробляються в білу, а чомусь ці 8 млн га — ні. Це треба змінювати.

Тим паче, ми зараз в уряді проголосували законопроект про підтримку тваринництва. Його лейтмотив: кошти, які будуть отримані від оцих нелегальних земельних оборудок-експлуатацій, підуть на підтримку людей, які вирощують велику рогату худобу. Це виплати по 2,5-5 тис. грн всім в Україні. Це більше 6,5 млрд грн, які підуть на підтримку зайнятості у селі. Забираємо їх з тіньового сектору агробізнесу, і передаємо людям.

— Але все-таки, які саме зауваження були у вас до цього законопроекту?

— Мені некоректно зараз буде критикувати цей документ. Зауваження ми дійсно дали, багато з них враховані. Підняття ренти підтримуємо. Сільськогосподарські інновації плюс деякі інші речі не підтримуємо, які збільшують фіскалізацію бізнесу.

— В червні торік ви назвали тодішню інфляцію катастрофічною і наголошували, що її зростання запустить економіку. В квітні Держстат зафіксував зростання цін в річному вимірі на 8,4% — ви відчуваєте позитивний вплив від цього? Враховуючи, що уряд змушений запроваджувати державне регулювання цін...

— Ні, між державним регулюванням цін і інфляцією немає причинно-наслідкового зв’язку. Інфляція торік, за результатами року, стала взагалі маленькою, і це погано для економіки. Завжди одним із факторів виходу економіки із кризи є збільшення інфляції: збільшується попит — зростає інфляція. Якщо немає збільшення цін, значить — і пропозиція не сильно зростає. Тому це така конкуренція: збільшити виробництво і в той же час забезпечити стабільність цін. Одна з причин, чому інфляція цього року 8,7%, це відкладена інфляція, яка торік не була реалізована. Абсолютно здоровий процес, якщо це однозначні цифри. У нашій ситуації 8-8,7% інфляції — нормально.

Щодо цінового реагування, я би так це назвав. На що ми реагували? На спотворення в економічних процесах, на необхідність підтримки соціальних верств населення, тобто зростання цін на так звані соціально значущі товари. Ми працювали абсолютно ринковими методами, щоб забрати по соціально значущим товарам якісь невиправдані маржинальності. В тому числі — по виробникам, спекулятивні і мережеві фактори. Залишали тільки об’єктивну складову. Зростання цін на пшеницю відбулося на 58%, тому для мережі ставити маржу на хліб в 15%, чесно кажучи, неправильно. Ми домовлялися з усіма учасниками ланцюга, щоб мінімізувати маржинальність по соціально значущих товарах. При цьому ми зрозуміли, що інакший, більш конфліктний формат, призведе до стагнації в економіці.

— А чому вийшло з роздрібними мережами і аграріями, і ви не дійшли таки до цінового регулювання на рівні урядової постанови, а з нафтотрейдерами не вийшло? Вони кажуть: меморандум підписали, ціни тримали, але уряд нічого не зробив для боротьби з сірим та чорним ринком. Так пояснюють свою реакцію.

— Цінове регулювання — це складне рішення. У нас є минулорічний закон, який на час коронакризи дозволяє йти на такі не зовсім ринкові кроки. Був меморандум з нафтотрейдерами. Ми прихильники вирішення спорів за столом переговорів. На жаль, в процесі меморандуму без консультацій нафтотрейдери прийняли одностороннє рішення підвищити ціни. Ми готові були дискутувати. Щодо не досить активної боротьби з тіньовим ринком це, по-перше, можна дискутувати, а по-друге, це не до Мінекономіки. Відповідальними за цей напрямок були багато різних органів, в тому числі Мінфін, Державна фіскальна служба, Антимонопольний комітет. Але було закрито близько 300 напівлегальних заправок — тих, що мали ліцензії, але діяли не в правовий спосіб. Це складний процес. Тому аргумент нафтотрейдерів приймаємо, не приймаємо — що це було зроблено в односторонньому порядку. Ми завжди відкриті до переговорів.

У нас були аргументи і бачення, чому ми аналітично підійшли до цього питання і дали базову маржу розрахункову, виходячи з цін міжнародного ринку і з додаткової маржинальності при сплаті всіх податкових зборів і платежів. Це тимчасовий захід з метою стабілізації. Тому, що після різкого зростання цін на нафтопродукти, починається волатильність по кінцевим цінам. Коли ціна стабільна, маржинальність на кінцевий продукт маленька. Коли ціна зростає, можливі спекуляції. А нафтопродукти важливі для населення, тому ми змушені були правильно відреагувати.

Тим паче, ми прийняли декадний принцип перегляду цін. Ціна на нафту зростає — ми також приймаємо відповідні рішення.

— До приходу в міністерство, як ви не раз зауважували, ви не працювали у державній владі. При чому зараз ви попрацювали з різними органами , як от АМКУ чи ДФС. Можете розповісти, де все працює, а де координацію слід покращити?

— Посада першого віце-прем’єра дасть можливість краще координувати цю роботу. Коли йде міжміністерська робота, віце-прем’єр має координуючу роль, вищий статус.

— Багато кажуть, що по конфлікту з нафтотрейдерами все-таки АМКУ мав вирішувати.

— АМКУ дали запит на інформацію, буде результат — будуть подальші кроки. Але я тут не можу нічого прокоментувати — прямий конфлікт інтересів. Зрозуміло, що вони це питання розглядають та будуть далі приймати рішення, чи був фактор змови. Однозначно ми бачимо, що коливання відбуваються деколи в не зовсім природній спосіб, але це думка Мінекономіки. Експерти АМКУ мають висловити свою.

— Відповідаючи на запитання про свої недопрацювання в парламенті, ви назвали, зокрема, механізм інвестнянь і не такий швидкий, як очікувалося, запуск Експортно-кредитного агентства (ЕКА). Що завадило цьому?

— ЕКА ми довго чекали, але процедурні речі зайняли набагато більше часу, ніж ми очікували. Треба було призначити членів наглядової ради, яка потім призначає керівників. Плюс зараз відбувається докапіталізація агентства. Всі рішення прийняті, але Мінфін має зробити свою частину ще. Дотепер ще команда формується. Усе це займає час. Тому на цей рік ми очікуємо по ЕКА 10 млрд грн в продуктах, хоча з самого початку я очікував, що це буде 20 млрд грн.

При капіталізації 2 млрд грн максимальний об’єм, на які вони можуть претендувати, це 27 млрд грн портфелю. Враховуючи, що на 25 млрд грн буде перестрахування з міжнародними організаціями. Нинішній портфель замовлень — $250 млн. Але ці продукти треба напрацювати з банками. Стабільним партнером у цьому питанні є Укрексімбанк.

По інвестнянях, тут більше справа в затягнутому проходженні через парламент. Ми очікували закон в жовтні, а підписаний він був тільки в лютому. Зараз основна робота — підзаконні акти. Потрібно прийняти сім різних актів. Два уже прийнято, ще три на виході, а два останні мають прийматися після цих пятьох. Очікуємо, що до кінця червня “підзаконка” має бути прийнята. Заявки вже надходять. Я підписав меморандум з “ArcelorMittal Кривой Рог”, коли приїжджав Лакшмі Міттал, на $1 млрд інвестицій в екологічні інвестиції з націленістю на механізм інвестнянь. Це додатковий $1 млрд до тих інвестицій, які компанія має у своїх приватизаційних зобов’язаннях. Це буде перший пілотний проект для інвестнянь.

— То коли будуть перші інвестпроекти під цей механізм будуть підписані?

— Після прийняття підзаконних актів Мінекономіки розпочне прийом заявок. UkraineInvest має допомагати, рекламувати цей механізм. Такі проекти компанії почнуть готувати тільки після виходу підзаконних актів. Інвесторам на це треба буде, мінімум, три-чотири місяці, тож перші проекти чекаємо до кінця 2021 року. Але це амбітна ціль.

— Корпоративне управління. Навіть не стільки “Нафтогаз”, але й по інших компаніях ця тема буксувала. В тому числі й через перевантаження номінаційного комітету: тільки Фонд держмайна подав у квітні список кандидатів для відбору незалежних членів наглядової ради 12 компаній, з кожним з яких треба провести співбесіду.

— 12 компаній, 15 кандидатів в кожному шорт-листі. Це складно.

— Нещодавно уряд продовжив на два місяці, до трьох місяців, розгляд кандидатур номінаційним комітетом. Зрозуміло, що це потребує часу, але що треба змінити для досягнення результату, на ваш погляд?

— Треба демонструвати системну роботу. Рішення було, і по “Нафтогазу” рішення було в тому числі погоджене з номінаційним комітетом, у нас був погоджений графік. Ми всі резервували п’ять годин по п’ятницям і працювали. Домовилися обрати компанії, де першочергово розглядаємо кандидатів, а які можуть бути додатково заслухані на рівні заступників чи представників від незалежних членів номінаційного комітету (IFC, EBRD). Той графік дозволяв нам за два місяці пройти той об’єм компаній…Це не тільки компанії з Фонду держмайна, але й вакантні посади в “Нафтогазі”, “Укрзалізниці”… На жаль, незалежні члени номінаційного комітету заявили, що припиняють роботу. Уряд хоче все-таки знайти з ними порозуміння. Ми сподіваємося, що наглядова рада “Нафтогазу” зараз продовжить роботу, в останній день роботи в міністерстві я підписав по наглядовій раді документ по контрактних умовах — там розуміння є. Вони повернуться. І це відкриє нам можливість повернути незалежних членів номінаційного комітету. І знову вийти на якийсь графік. Потрібно більше бажання слідувати стандартам ОЕСР, але це вже буду не я.

— З чим ви залишаєте міністерство?

— В першу чергу, ми стабілізували економіку України в дуже непростий час. Ми відновили захист національного виробника через антидемпінгові механізми, які раніше набагато слабше використовувалися. Зараз застосовується 28 заходів щодо імпорту на орієнтовну вартість 16,7 млрд грн. Від сплати захисних мит у рамках дії захисних заходів за 2020 рік до державного бюджету стягнуто 240,5 млн грн. Запровадили заходи щодо заборони імпорту з РФ на загальну суму еквівалентну близько 2,5 млрд грн на рік. Продовжили просування експорту: 16 нових ринків для експорту української харчової продукції відкрито у 2020 році, ще сім — у 2021 році.

Ми перезавантажили програму “Доступні кредити 5-7-9%”, за якою бізнес вже профінансовано 40 млрд грн, хоча нам і закидають, що більша частина — це рефінансування. Але чому це погано? Якщо малий бізнес мав невигідний кредит під 15% і тут отримав можливість рефінансування, він може тепер вивільнені кошти спрямувати в розвиток. Переконаний, що ця програма має бути продовжена — не як карантинний захід, а на постійній основі. Доки в нас високі кредитні ставки, маємо підтримувати мікро- і малі підприємства. Мультиплікаційний ефект від цього величезний: кредитний портфель 40 млрд грн, а рівень державних витрат — 4 млрд грн. Якби цю програму вдалося розширити до 10 млрд грн на рік, це дало би неймовірний поштовх. Це, напевно, наше найбільше ринкове досягнення.

Також вдалося вдало втілити ініціативу президента по виплаті допомоги під час карантинних обмежень. Торік це було 4,7 млрд грн (допомога ФОПам і працівникам 8 тис., допомога роботодавцям, компенсація ЄСВ), а цього року під час “весняного” сума виплат вже складала 1 млрд грн.

Крім того, за нашими розрахунками, більше 500 тис. робочих місць вдалося зберегти за рахунок програми часткового безробіття.

Перезавантаження підтримки АПК: аграріям нараховано 4 млрд грн за 2020 рік для підтримки розвитку тваринництва, садівництва, фермерства, здешевлення кредитування та купівлі сільгосптехніки й обладнання, впроваджено нові напрямки: агрострахування та зрошення. Аграрний комітет Ради колись критикував міністерство, а зараз оцінив наші підходи як грамотні і дуже правильні. Ми зберегли програму підтримки аграріїв торік, попри секвестр бюджету.

Що не вдалося — це питання посухи в Бессарабії. На жаль, не знайшли на той час варіанти вирішень, але внесли потрібні зміни в законодавство і уряд уже має механізми вирішення таких проблем.

Торік у травні всі хвилювалися про продовольчу безпеку, але ми цей виклик витримали. Лунали заклики: а давайте закриємо експорт, щоб нічого не вивозили. Натомість ми стабілізували бачення економіки: хочемо ліберальну економіку із довірою між всіма учасниками ринку.

— Цього маркетингового року обмежень не буде?

— Однозначно ні. Вони діють на рівні меморандумів. Всі учасники ринку розуміють — якщо “стелі” в меморандумі будуть перевищені, міністерство вимушене буде вдатися до певних заходів. Ми не можемо залишити Україну без хліба. Ми підписали новий меморандум з олійниками. Поки що він не спрацював на цінах. Ми додали по експорту в цьому році, для олійного експорту це несуттєва цифра, а для внутрішнього ринку значна, фактично збільшення запасів майже вдвічі. Але на такі великі зміни потрібен час. Ми кажемо: будемо більше запасів сировини в країні, це сигнал для переробників. Це каскадний тиск на коригування.

До речі, цього року розширили програму компенсацій при вирощуванні гречки. Очікуємо, що цього року виробництво буде збільшено на 20%. При цьому Україна 70% гречки виробляє, 30% імпортує. Станемо менш залежними.

Серед досягнень на посту міністра також вважаю приватизацію: більше 200 об’єктів передали в Фонд держмайна, з них 73 із сфери управління Мінекономіки. Також прийнято рішення про передачу на приватизацію 16 об’єктів ДК “Укроборонпром”.

— Але могли більше?

— Я противник того, щоб накопичувати у ФДМ активи. Міністерства ними управляють краще, ніж Фонд. Функція ФДМ — приватизовувати. Але об’єкти не мають там зависати на 5-7 років. Втім, це питання не до голови Фонду Дмитра Сенниченка, він якраз зрушив з місяця малу приватизацію.

— А на якому етапі дискусія щодо утворення холдингу з управління держпідприємствами?

— Логічніше створити новий Фонд з управління державними активами і під правильний менеджмент, під гідні зарплати набрати нових людей і управляти підприємствами. Втім, якщо ми продовжуємо втілювати корпоративне управління, держпідприємства ставатимуть все більше самодостатніми.

Хочу також додати, що за результатами семи місяців роботи попередня оціночна місія ЄС представила заключний звіт щодо готовності інфраструктури України до укладення Угоди АСАА, так званого “промислового безвізу”. Перший звіт експертів місії ЄС позитивно оцінює високий ступінь імплементації українського законодавства до європейського.

— Але були й зауваження — які?

— Без зауважень не можна. Більшість із них — технічні. У червні вони мають приїхати ще раз, вибрати точково кілька метрологічних центрів і подивитися відповідність задекларованого на місцях: кваліфікаційний рівень фахівців, обладнання… По цьому будуть певні рекомендації. Тоді будемо доопрацьовувати у Верховній Раді законодавство.

Комплексний процес укладання “промислового безвізу” відбувається за трьома секторами промислової продукції: низьковольтне електричне обладнання, електромагнітна сумісність обладнання, машини. Одразу після успішного визнання від ЄС щодо перших трьох секторів, успішна практика буде розповсюджена на всі інші види промисловості.

Анна РОДИЧКИНА, Дмитрий КОШЕВОЙ