Токсичний актив з ідеальним розташуванням. Що відбувається із заводом АТЕК у Києві

Після того, як у жовтні 2021 року Фонд державного майна продав столичний завод “Більшовик”, а точніше земельну ділянку під його залишками, під житлову та комерційну забудову, погляд багатьох киян спрямувався на його “брата-близнюка” — колишній радянський завод АТЕК.

28 гектарів землі на Берестейському проспекті біля самісінької станції метро “Святошин” — мрія будь-якого столичного забудовника. У 2000-их роках цю мрію методично втілювали в життя, в результаті чого підприємство довели до банкрутства, а більшість корпусів демонтували.

Паралельно з цим на території АТЕКу робились спроби виробництва української бойової машини піхоти (БМП) “Вавілон” і загалом розвиток повноцінного військового кластера. Проте, через скандали з Міністерством оборони та забудовниками вони нічим не закінчились.

Що є на сьогодні? Підприємство контролює один із найбільших і найвпливовіших українських забудовників — Вадим Столар, БМП не виробляють, а територію розчищають від залишків інфраструктури. 

Від чеських капіталістів до “Червоного екскаватора”

У 1898 році чеські промисловці Вацлав Фільверт і Франтішек Дедіна заснували у Києві підприємство, яке займалося виробництвом сільськогосподарського устаткування. Виробничі потужності знаходились на Шулявці, поруч із заводом інших чехів — Гретера і Криванека, який пізніше отримав назву “Більшовик”.

У 1910 році Фільверт і Дедіна отримали дозвіл на будівництво другого заводу на Святошині. Вироблені на їхніх київських підприємствах сівалки експортувалися у тогочасну Німеччину, Австро-Угорщину та балканські країни.

З початком Першої світової війни експорт техніки припинився. У 1919 році більшовики конфіскували підприємства Фільверт і Дедіна і об'єднали їх із столичним заводом чавунного лиття, який належав іншим чеським бізнесменам — Унгерманну і Нєєдли. У 1935 році виробничі потужності відібраних підприємств, що розташовувались на Святошині, об'єднали, назвавши завод “Червоний екскаватор”.

В часи радянської окупації “Червоний екскаватор” випускав екскаватори, бетонозмішувачі, навантажувачі, трейлери та іншу техніку. Після 1991 року завод продовжив випускати машини під брендом АТЕК (”Акціонерне товариство екскаватор”).

Після реорганізації заводу в акціонерне товариство у 1990-их роках більшість акцій отримав у власність його колишній “червоний директор” — Михайло Щербаков. Саме підприємство з горем навпіл отримувало доходи, але його борги зростали швидше.

Через заборгованість перед податковою службою та “Київенерго” у грудні 2011 року розпочався процес банкрутства АТЕКу.

Борги, позики, суддя Ємельянов

Однак збанкрутувати йому не дали. В рамках санації заводу у 2013 році його акціонером став бізнесмен Андрій Нагребельний, зять ексдиректора “Мистецького Арсеналу” та співвласника “Родовід банку” Ігоря Дідковського. Сьогодні Нагребельний працює депутатом Бучанської районної ради від “Батьківщини”.

На той момент він не мав коштів на те, аби викупити акції, тому вирішив залучити інвестора — компанію “КВВ Груп” бізнесменів Валерія Кришталя і Євгена Казьміна, пообіцявши їм 50% заводу. У розпорядженні ЕП є копії договорів купівлі-продажу цінних паперів між представницею Нагребельного Мариною Шейгас та Казьміним.

“КВВ Груп” спеціалізувалася на торгівлі металобрухтом і, за даними ЗМІ, брала участь у корупційних схемах за часів президента Віктора Януковича. Казьмін також був співвласником банку ComInBank і навіть сидів у СІЗО за будівництво житла на території анексованого росіянами Криму.

Ймовірно, підприємці, через специфіку свого бізнесу, хотіли розібрати виробничі потужності на металобрухт, а землю — продати. Озвучувані ними плани були не чіткими: на території АТЕК вони хотіли звести чи то житловий комплекс та торгівельний центр, чи то IT-хаб. Але цим планам не судилося збутися. Натомість серед акціонерів з'явилася третя сторона.

У 2014 році 34% акцій АТЕКу отримав Олексій Дмитрієнко. За словами Марини Шейгас, цю частку на Дмитрієнка оформив одіозний суддя Артур Ємельянов. Нібито, передача акцій була розрахунком Казьміна з Ємельяновим за виведення АТЕКу з-під процедури банкрутства.

Підприємство все ж вивели з-під банкрутства. Нагребельний не зміг повернути позичені кошти Казьміну в обумовлені терміни. А заставою за кредитом були його акції заводу. Таким чином Казьмін сконцентрував контрольний пакет акцій АТЕКу у своїх руках.

У 2016 році 85,5% акцій ПрАТ “АТЕК” перейшли від Казьміна до “Благодійного фонду освітніх інновацій” бізнесвумен Світлани Зварич, дружини ексміністра юстиції Романа Зварича. Цей фонд орендував окремі цехи заводу з 2014 року.

В коментарі ЕП Зварич пояснила, що придбала права вимоги на акції заводу АТЕК для налагодження розробки, модернізації та серійного виробництва бронетехніки “Інженерної групи “Арей” в цехах, які раніше орендувала.

Втім, вона так і не змогла отримати контроль над підприємством. Через заборону на проведення операцій з цінними паперами, накладену в рамках кримінального провадження (проти Нагребельного), внесення змін до реєстру акціонерів “АТЕК” не відбулось.

На сцені з'являється Столар

Попри те, що у Зварич на руках були права вимоги на акції АТЕКу, в наглядовій раді ПрАТ залишались представники колишніх акціонерів. У січні 2017 року вони ухвалили незаконне, на думку Зварич, рішення про продаж всього нерухомого майна заводу на користь “ПАО Інвестмент лімітед Україна”.

В судовому реєстрі в матеріалах однієї із справ щодо АТЕКу йдеться, що ця компанія не здійснила оплату за набуте майно на рахунок ПрАТ “АТЕК”, хоча державну реєстрацію права власності на нього здійснила.

Ще через місяць “Інвестмент лімітед Україна” продала це майно заводу ТОВ “Діосестейт”. Слідчі вважають цю угоду незаконною, оскільки її уклали в той же день, коли слідчий суддя Печерського районного суду ухвалив рішення накласти арешт на це майно.

В той же день, згідно з документами, які є в розпорядженні ЕП, “Діосестейт” передала нерухомість заводу в іпотеку ТОВ “ФК “Юг капітал”. Ще через три роки остання уклала договір відступлення прав за договором іпотеки з ТОВ “Ларі фінанс”. За даними Youcontrol всі три згадані компанії пов’язані між собою і контролювалися народним депутатом від проросійської “Опозиційна платформа — За життя” Вадимом Столаром.

Зварич каже, що цехи заводу не могли бути заставою за кредитом, оскільки на момент укладання угод вже були знесені. У вересні 2016 року на території АТЕКу знесли сім корпусів, де розміщувались виробничі потужності “Інженерної групи “Арей”. Під знесення пішли й інші будівлі на території заводу. Наразі більшість з 63-ох будівель демонтовані або перебувають в аварійному стані.

Сама ж компанія “Діосестейт” перейшла у власність ЗНВКІФ “Фенікс”, бенефіціарним власником якої є бізнес-партнер Столара Сергій Турчінов. У 2023 році частка “Фенікса” у “Діосестейт” скоротилась до 11%. 89% акцій переуступили ЗНВКІФ “Стрім інвест” за 9 тис грн.

Кінцевим бенефіціарним власником “Діосестейт” є резидент Німеччини Дмитро Хелемський. На думку Зварич, Хелемський є підставною особою.

Всі події навколо заводу після 2016 року Зварич називає рейдерським захопленням в інтересах Столара. А Шейгас переконана, що відчуження майна було законним. “АТЕК ще у 2018 році відчужив майно. Кримінальні справи закриті за рішеннями суду. Власник підприємства — інша компанія”, — заявила вона.

Шейгас відмовилась відповідати на інші запитання ЕП, пояснивши це відсутністю підстав “вірити у незалежну журналістику”. “З 2014 року журналісти відробляли замовлення для потенційних рейдерів. Кожного разу це було приводом для вимагання з підприємства грошей і порушення кримінальних справ”, — написала вона у відповідь.

У 2019 році Київська міська рада передала в оренду “Діосестейт” чотири земельні ділянки під заводом загальною площею 30 га для реконструкції та обслуговування логістично-адміністративного центру, а також для будівництва громадських будівель.

“Діосестейт” не платила за оренду, тому у 2021 році Київрада ці договори розірвала.

У 2017 році Київрада затвердила Детальний план території столиці, відповідно до якого частину території АТЕК збиралися забудувати житлом. Утім, на громадських слуханнях інвестор і місцеві жителі домовилися не віддавати зону заводу під забудову.

Що далі

У підсумку маємо наступну картину: акціонерами ПрАТ “АТЕК” у реєстрах значаться Марина Шейгас (35,7%) та Андрій Нагребельний (14,3%). До першого кварталу 2023 року у переліку акціонерів був Олексій Дмитрієнко (34%). Права вимоги на 85,5% акцій підприємства належить Світлані Зварич. А нерухоме майно, більшість з якого знесені цехи, — структурам Вадима Столара.

Останній живе на Лазуровому березі й зберігає статус народного депутата. За даними співрозмовників ЕП на будівельному ринку, політик більше не планує займатись бізнесом в Україні й придивляється до ринків Ближнього Сходу. Крім того, Столар хоче диверсифікувати бізнес і додати до активів автомобільний напрямок.

Після початку великої війни девелоперські компанії Столара bUd development та ENSO тривалий час не відновлювали роботи. Останніми місяцями на окремих його будмайданчиках потрохи з’являються лічені робітники. Що насправді робитиме бізнесмен далі? На дзвінки ЕП Столар не відповів.

29 березня 2023 року Зварич звернулася до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості та президента Володимира Зеленського з пропозицією розглянути територію АТЕКу під створення бронетанкового виробництва за кластерами, в тому числі як майданчик для концерну Rheinmetall.

Мінстратегпром відповів, що готовий розглядати АТЕК як складову оборонно-промислового комплексу України.

А поки на території вже колишнього заводу з уцілілих споруд працює лише спорткомплекс, що складається з льодової арени та стадіону. На арені тренуються хокеїсти клубу “Сокіл”. 

Олександр КОЛЕСНІЧЕНКО