Тарас Чорновіл: “Янукович може не піти на президентські вибори”

Тарас Чорновіл — вічний бунтівник. Колись він був рухівцем, потім — членом фракції ПРП. Згодом пройшов до Верховної Ради за списками “Нашої України” і зрештою так посварився з її лідером Ющенком, що не лише вийшов із “НУ”, а й шокував своїх земляків і всіх, хто шанував його видатного батька, опинившись у таборі Януковича. І тепер пан Тарас не шкодує негативних епітетів на адресу нинішнього Президента, але в Партії регіонів теж став чужим. Восени минулого року Чорновіл вийшов із ПР, заявивши, що в партії “окремі групи товаришів” займаються “брудними інтрижками”. Зараз 44—річний діяч подумує навіть про те, щоб узагалі піти з політики, але поки не зарікається — “аби потім не пошкодувати”. Поки що Тарас залишається членом фракції Партії регіонів, хоча й незалежним — свою картку носить при собі й “нікому не здає”, голосує так, як вважає за потрібне і відверто розповідає журналістам, що знає й думає про колишніх соратників усіх партійних мастей.

— Пане Тарасе, днями секретаріат Президента поширив інформацію про те, що Компартія із БЮТ уже домовилися розпочати процедуру імпічменту Президента і вмовляють Партію регіонів приєднатися до цієї ініціативи. Як на вашу думку, “Регіони” погодяться?

— Сумніваюся. У відповідь на ініціативу Петра Симоненка терміново почати процедуру імпічменту Віктор Янукович достатньо відверто дав зрозуміти, що Партія регіонів у цьому участі не братиме. Бо розповіді про те, що для цього потрібно ще ухвалити якісь закони абощо, — це відмовка, адже ніяких особливих законів, окрім Конституції, для імпічменту не потрібно. Єдине, чого не вистачало, — це закон про слідчі комісії, який уже ось—ось буде оприлюднений Головою Верховної Ради (після того, як його не підписав Президент. — Ред.).

Тобто юридичних перешкод для імпічменту немає. Є політичні. По—перше, зараз це робити просто недоцільно і немудро — втягуватися в таку колотнечу перед виборами... Комусь, може, це й дасть додатковий піар і користь, а от Україні точно зашкодить. Та й чергові вибори вже ось—ось, тому єдиний сенс у проведенні позачергових — це вдвічі скорочена виборча кампанія. Та я переконаний, що Партія регіонів цього робити не буде.

— Натомість, за чутками, знову реальним став сценарій домовленості “Регіонів” із Блоком Тимошенко про внесення змін до Конституції, за яким Президента обиратиме Верховна Рада.

— Для того щоб збагнути, наскільки відповідають дійсності чутки про ті чи інші домовленості, достатньо подивитися на поведінку тих людей, які завжди тримають ніс за вітром. Наприклад, Ганна Герман у своїх останніх заявах почала розповідати, що “ми з БЮТівцями те”, “ми з БЮТівцями се”, “ми підтримали їхню ініціативу” тощо. Тобто зрозуміло, що переговори знову активізувалися. Але особисто я в їх перспективу не вірю. Перспектива створити коаліцію з БЮТ без суттєвих електоральних втрат і з хорошим результатом була у вересні минулого року. Тоді всі були до цього готові, але процес зірвався. З одного боку, БЮТ затягував час, бо боявся говорити про це вголос. Партія регіонів уже говорила відкрито, але втрутилося одне із внутрішніх середовищ, яке цю тему просто задушило. І Януковича переламало, хоча він уже був готовий і сам мене на початку вересня переконував, як правильно і потрібно створити коаліцію з БЮТ.

А ті спроби, які відбуваються зараз, — це просто чергове шарпання в різні боки. Така вже особливість в української політики: не прораховувати всі кроки наперед, не мати впевненості у жодному кінцевому результаті й діяти за принципом “а от ми спробуємо”. Думаю, це завершиться фіаско.

— Ви згадали про різні внутрішні середовища в ПР. Яке з них домінує на даний момент?

— Насправді у Партії регіонів є не дві, як це люблять спрощено описувати, а з півтора десятка різних груп впливу. Хоча загалом усі вони все—таки тяжіють до основних центрів. Є ті, хто орієнтується на Ріната Ахметова (або напряму контактує з Борисом Колесниковим, бо він ближче). Саме їх за звичкою називають “групою Ахметова”. Є люди, які завжди тяжіли безпосередньо до Віктора Януковича, але сказати, що зараз існує якась “група Януковича”, я не можу. Бо сам Янукович почав тяжіти і втратив свободу дій. Не знаю, чим він так залежний від Сергія Льовочкіна... Я ж як голова штабу (Тарас Чорновіл очолив штаб кандидата у президенти Віктора Януковича після другого туру виборів. — Ред.) добре пам’ятаю, як Льовочкін працював проти Януковича під час президентських виборів, як відверто його “здавав”. Потім він устиг попрацювати на Литвина, провалити йому виборчу кампанію, і прийшов у Партію регіонів. Для всіх поява Льовочкіна у нас була шоком, але на Януковича він чомусь має вплив. Не знаю, за що він його тримає, але на сьогодні можна сказати, що Янукович входить у групу Льовочкіна—Фірташа.

Ця група донедавна була дуже активною, але тепер у них проблема. Після того як Росія заявила, що готова заарештувати Фірташа, після того, як вони зрозуміли, що вже ніяких 11 мільярдів кубів газу не виторгують, а відповідно, втрачають фінансове підґрунтя, у групі виникла паніка. Що, втім, не заважає Януковичу й далі бути в неї “зав’язаним”. Мені здається, він так там загруз, що сьогодні готовий, незважаючи на рейтинги і перспективи, махнути на все рукою.

— І не піти на президентські вибори?!

— У партійному середовищі дуже відверто про це говорять. І дуже багато хто прямим текстом обурюється, чого Янукович тягне і не каже прямим текстом, іде він на вибори чи ні. Адже для людей у бізнесі це дуже важливо — знати, на кого спиратися далі. Бо який сенс зараз тупо воювати за Януковича — проти Кабміну, Тимошенко, всіх на світі, а потім дізнатися, що він на вибори не йде? А люди—то вже “спалені”! Зате якщо зараз Янукович розставить усі крапки над “і” й точно скаже, що балотуватиметься, вони охоче активно працюватимуть на нього.

— А яка альтернатива? Хіба у “Регіонів” є інші реальні кандидати у президенти?

— Немає, в тому—то й річ. І якщо Янукович справді від виборів відмовиться, то партія, яка свого часу розвинулася як загальнонаціональна структура саме на президентських виборах, навколо формування іміджу Януковича як лідера, остаточно маргіналізується, “посиплеться”. Основні фінансисти, інші важливі постаті почнуть шукати, кого підтримати — можливо, навіть абсолютно не зі свого середовища. Я не здивуюся, якщо, наприклад, виявиться, що певні групи ПР поставлять на того ж Яценюка.

— Ну йому вже й зараз приписують співпрацю з Фірташем.

— Говорити можна що завгодно, але поки в його кампанію не влиті великі ресурси, перевірити, хто саме фінансує Яценюка, буде складно. Але хтось його підтримує, бо таких кар’єр, коли молода людина як за помахом чарівної палички опиняється то в одному керівному кріслі, то в іншому, просто не буває. На мій погляд, своїм успіхом Яценюк завдячує підтримці дуже специфічної чернівецької еліти. Маленькі Чернівці породили дві групи впливу, які навіть на рівні Радянського Союзу мали велику вагу. Виразником однієї з них, комсомольсько—партійної, був Олександр Зінченко, а іншу, бізнесову, асоціюють саме з Фірташем. З цієї точки зору його зв’язок із Яценюком виглядає природним. Але Яценюк — це в будь—якому разі не та людина, яка підписується кров’ю. Він у будь—який момент може перейти до когось іншого, щойно отримає гарантії підтримки. Найвигідніше для нього було б отримати підтримку Ахметова.

— А раніше дехто розглядав Яценюка як імовірного кандидата від Банкової...

— Думаю, це йому навряд чи світить, бо спільної мови з Балогою він так і не знайшов. Підтримка секретаріату сьогодні може, швидше, обрізати будь—чиї шанси, ніж допомогти. Та й у самому секретаріаті зараз ситуація непевна. На мою думку, теперішній рейтинг Ющенка замалий для другої каденції. Переговори з Ахметовим і Колесниковим, які раніше вів Віктор Балога, наскільки мені відомо, зараз “прив’яли”. Є ще групи, орієнтовані на Катерину Ющенко, є Петро Ющенко, який має дуже серйозні впливи. Він підтримує групу Арсена Авакова, котра, у свою чергу, теж шукає, з ким працювати. І хтозна — може, навіть піде на співпрацю з Тимошенко.

Це, звісно, за умови, що Ющенко не піде на вибори. Бо, в принципі, теоретично в нього є можливість їх виграти, різні ж методи існують.

Що ж до Яценюка, то він поки що вичікує, щоб не зробити фальстарт. І правильно робить. Скажімо, на тернопільських виборах Яценюк міг узяти дуже багато голосів — майже все, що в результаті здобув “Єдиний центр”, суттєву частину від результату “Нашої України”, БЮТ, “Свободи”. Але він цих виборів уникнув, бо не має команди. Тобто те, що наразі є, виглядає досить жалюгідно, в тому числі й у Тернополі. І якби він “засвітив” цих людей зараз, то потім мав би великі проблеми. Тому Яценюк робить мудро, максимально відтягуючи момент своєї “великої появи”. Очевидно, що він буде балотуватися на президентських виборах, і на нього робитимуть ставки різні середовища.

— Сучасний молодий прагматик і навіть цинік — чим не ідеальний варіант Президента для розчарованої в усіх політиках України?

— Щиро кажучи, мене ця відверта “хлєстаковщина” вкупі з відсутністю внутрішньої культури лякає. Але прихід якогось Яценюка, можливо, перервав би стиль застарілих еліт, які керують країною. Ми ж досі живемо в Українській Радянській Соціалістичній Республіці. І має пройти не одне покоління, перш ніж вона перетвориться на справді Українську державу. Фактично всі, хто зараз перебуває при владі, як і ті, хто може прийти їм на зміну з опозиції, пройшли школу УРСР. Вони й діють за тими принципами.

А взагалі, я думаю, що після цих президентських виборів нічого доброго нас не чекає. “Не тратьте, куме, сили — спускайтеся на дно”. У мене зараз така собі красива людська депресія. Залишається втішатися хіба що філософськими міркуваннями про те, що, скажімо, в Америці ще через 150 років після здобуття незалежності негрів лінчували. Треба й нам певний нелегкий період пережити.

Оцінка

Про неочікувано високий результат ПР на виборах у Тернопільську облраду і антиукраїнську спрямованість партійної риторики

— Я за тернопільською організацією ПР був закріплений, тому добре знаю тамтешню ситуацію. Голову обласної організації Ореста Муца я запросив у партію особисто. Коли мінялося керівництво й була проведена інвентаризація, виявилося, що із задекларованих 3 тисяч членів у Тернопільській області до Партії регіонів входять лише двадцять осіб! А після приходу Муца обласний осередок налічує вже майже 8 тисяч цілком реальних, а не віртуальних членів. Тож даю вам компетентну відповідь: такий високий відсоток голосів Партія регіонів здобула на Тернопільщині тільки тому, що в центрі на ці вибори махнули рукою. Ніхто не вірив, що ми в цій області щось візьмемо, тому партійні емісари туди не їздили і не заважали працювати обласній організації, яка користується там повагою. Бо не робить ніяких заяв про другу державну мову, “негативне переписування історії” тощо. Відтак ПР узяла саме стільки, скільки й повинна була. Завдяки обласній організації, реальний рейтинг партії в Тернопільській області становить 8%. А 10% вийшло через те, що частина виборців БЮТ не прийшла на вибори, і явка була нижчою, ніж звичайно. Тому ні про яке вкидання бюлетенів чи “хабарі” від Банкової, як про це зараз багато говорять, насправді не йдеться.

— Можливо, на Тернопільщині імідж ПР справді інакший, але на державному рівні ця сила залишається антиукраїнською, навіть антидержавницькою. І те, що в Партії регіонів є розумні політики, чудові економісти, прагматики, на цьому тлі вже не має значення, принаймні для патріотично налаштованих українців. Чи можна цю політику ПР якось змінити?

— На жаль, думаю, зараз уже неможливо. Раніше Партія регіонів не була антиукраїнською, але потім як утягнулися в цей процес...

До речі, що цікаво, — з легкої руки американських політтехнологів. Це вони перед минулими виборами писали програму про необхідність введення другої державної мови, анти—НАТО й таке інше. А тепер “Регіони” так видресирували на це свого виборця, що самі стали заручниками гасел. І хоч Янукович уже потім і намагався від цього втекти, йому не дали. Бо вже пізно.

— Яка загальна ситуація у вашій фракції?

— У 2005 році в Партії регіонів була дуже демократична структура. Ніхто не смів командувати фракцією. На той час вона була не велика, і всі рішення ми ухвалювали простим голосуванням. Кожен міг протестувати, висловлювати свою позицію... І якщо думка фракції не збігалася з позицією Януковича, то він не розпоряджався проголосувати за якийсь закон, а просив. Саме тому Партія регіонів так піднялася і перемогла на виборах 2006—го. А потім усе зламалося. У фракції почався тоталітаризм, і ми почали все програвати. Тепер цей тоталітаризм узагалі якийсь анархічний, і що буде далі — сказати важко.

Леся ШОВКУН