Цінна сировина з фронту: що змінилося з початку війни

З початку війни державна промислова політика щодо переробки знищеної військової техніки була відсутня. Питання поводження з такою технікою вирішувалися несистемно та не були законодавчо врегульовані. Довоєнні механізми поводження з брухтом, утвореним у військових формуваннях, які застосовувалися до знищеної трофейної техніки, стали недієвими. Кон’юнктура українського ринку не давала змоги навіть розраховувати на комерційний успіх при переробці знищених танків і транспортерів.

Протягом 2023 року ситуація почала змінюватися. Перезавантаження відповідальних за реалізацію “військового” брухту підрозділів Міноборони України після серії корупційних скандалів, розуміння комерційних можливостей у разі правильного поводження з цінною сировиною, а також значний інтерес до процесу переробки з боку іноземних компаній суттєво змінили підходи до проблеми такого брухту.

Робоча група з питань поводження з “військовим” брухтом, яку було створено при ТПП України, об’єднала провідних фахівців, науковців і представників бізнесу з відповідними компетенціями. Було розроблено технологічну карту, яка чітко регламентує порядок поводження зі знищеною технікою — від первинної обробки та її порізки до виготовлення технологічної продукції військового призначення. При цьому технологічна карта включає важливі соціальну та наукову складові. Перша складова — це робочі місця для ветеранів, друга — здійснення наукових досліджень із використанням зразків ворожої техніки та спорядження.

Слід відзначити активність щодо участі в процесі створення системи переробки “військового” брухту фахівців Міноборони України. Передусім було розроблено та подано на затвердження пропозиції щодо зміни чинного законодавства. Ці ініціативи спрямовані на спрощення та прозорість операцій із таким брухтом. Головне у цих пропозиціях — реалізація такого брухту через систему Prozorro, можливість доступу до потенційної сировини приватних компаній, зміни до законодавства в питаннях зняття експортних обмежень тощо.

Тож якою є ситуація на українському ринку брухту чорних і кольорових металів, що може утворитися від утилізації знищеної військової техніки, станом на серпень 2023 року?

Броньована військова техніка на 75—80% складається з високолегованих марок сталі, які мають свою специфіку виробництва та переробки. До початку війни брухт таких сталей в Україні перероблявся обмежено — на одному металургійному заводі та в кількох ливарних цехах підприємств ВПК. На сьогодні українські підприємства не мають можливості переробляти такий брухт — лише 5% від загальної кількості. Водночас іноземні компанії готові надати технології та організувати переробку, інвестувавши у створення таких виробництв близько 3,5—4,0 млрд євро.

Підтверджені загальні обсяги військової техніки, які можуть бути переведені в категорію металобрухту, оцінюються в 1,0—1,2 млн тонн. При цьому значні обсяги такої техніки розташовуються в різних регіонах України — головно в Херсонській, Донецькій, Луганській, Сумській, Чернігівській, Миколаївській та інших областях (розрахунки станом на 20.08.2023). Такі обсяги є вже достатніми для організації окремого переробного підприємства або суттєвого технічного переоснащення існуючих ливарних підприємств.

Приблизна структура утворення металобрухту від можливої утилізації знищеної військової техніки за фізичною вагою: танки (до 30%), броньована техніка для перевезення піхоти (до 40%), автомобільний транспорт різного призначення (до 15%) та інша спеціальна техніка (до 15%). Авіаційна техніка, залишки боєприпасів і стрілецької зброї або спорядження не враховувалися.

Для отримання товарного металобрухту із знищеної військової техніки необхідно виконати низку технологічних операцій. При цьому суттєво впливає на ситуацію саме логістика — багато знищеної техніки перебуває в місцях, віддалених від населених пунктів, у полях, лісах тощо. Таким чином, загальна вартість таких підготовчих операцій досить висока і в деяких випадках може перевищувати собівартість металобрухту, який утворюється в процесі утилізації.

За підрахунками, що базуються на даних ремонтних підрозділів, середня вартість розділки знищеного танка Т-72 становить близько 7500—7600 грн/тонна брухту (185—190 євро/тонна), БМД 1 — 7200—7300 грн/тонна (180—185 євро/тонна), БТР 80 — 6500—6700 грн/тонна брухту (160—170 євро/тонна). При цьому наведені показники розраховано за умови простої логістики та достатнього технічного забезпечення переробних підрозділів.

Середні ринкові ціни на брухт чорних металів в Україні станом на кінець серпня 2023 року становили 6200—6500 грн/тонна, або 155—160 євро/тонна, тоді як при експорті — 280—300 євро/тонна. “Військовий” брухт легованих сталей практично не користується попитом в Україні, хоча його аналоги за хімічним складом на зовнішніх ринках пропонують по 2500—3000 євро/тонна.

Загалом для організації ефективної системи переробки та реалізації брухту чорних і кольорових металів, утвореного в результаті утилізації військової техніки, необхідно подовжити цілу низку ініціатив.

По-перше, відновлення та активне застосування державної системи балансу утворення та споживання брухту чорних і кольорових металів із подальшим розподілом напрямків постачань, включаючи експорт і давальницькі форми переробки.

По-друге, створення умов для будівництва нових металургійних мініпідприємств і/або модернізація існуючих ливарних підприємств, щоб налагодити переробку брухту легованих сталей із подальшим виготовленням продукції військового або подвійного призначення.

По-третє, коригування та перегляд діючого законодавства, що регулює операції з металобрухтом. Діючі законодавчі обмеження не сприяють розвитку ринку та не відображають дзеркального спрощення торгових відносин із країнами, що скасували імпортні мита на час дії воєнного стану в Україні.

І, зрештою, спрощення видачі сертифікатів походження товарів EUR.1 і розширення можливостей для експорту брухту легованих сталей, у тому числі утвореного в результаті утилізації військової техніки. Саме експортні можливості українських компаній стануть гарантією відновлення ділової активності на ринку та налагодження ефективного процесу переробки “військового” брухту. 

Олександр ШЕЙКО, голова Експертно-наукової ради УАВтормет