Судові вироки щодо “ДНР/ЛНР”

Ми проаналізували сто останніх вироків українських судів терористам та їхнім пособникам, щоб дізнатися, за які злочини судять найчастіше, скільки за них дають, який відсоток справ розглядається без обвинувачених, а який — за безпосередньої участі обвинувачених, які у нетверезому стані заблукали та випадково вийшли на позиції ЗСУ.

ТРОТИЛОВІ ШАШКИ У ПАЧЦІ З-ПІД КАВИ

Зі ста розглянутих нами вироків 49 були винесені судами Донецької області, 14 — Луганської, 9 — Запорізької області та Запоріжжя, 5 — Чернівецької області та обласного центру. По 4 вироки винесли суди Харківської та Тернопільської областей, на деякі інші регіони України припадає по 1-2 вироки.

Самі злочини у 90 випадках були вчинені на території Донецької та Луганської областей — як на окупованій, так і на підконтрольній Україні.

10 інших злочинів сталися в інших регіонах країни.

Наприклад, 18 лютого 2019 року Харківський районний суд Харківської області засудив до 5 років та 5 місяців позбавлення волі чоловіка, який ще у 2016 році планував вчинити теракт поблизу залізничної станції у смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області. Вибухнути мав автомобіль, споряджений вибухівкою. 1270 грамів речовини на основі гексогену, 7 тротилових шашок, електродетонатор та гранати із запалами обвинувачений раніше встиг привезти з території РФ. Як зазначено у рішенні Харківського суду, “вибух мав спровокувати конфлікт між представниками української та кримськотатарської національностей та сприяти виходу зі складу України Херсонської області та подальшому створенню на її основі так званої “Херсонської народної республіки”.

Планувалися теракти на мирній землі і пізніше — так, у 2018 році “небайдужа” харків’янка вирішила підірвати пам’ятний знак на честь вояків УПА у Молодіжному парку Харкова “з метою залякування патріотично налаштованого населення, привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів щодо підтримки “ДНР” та “ЛНР” та активізації діяльності спрямованої на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Харківському регіоні та забезпечення її подальшого розвитку за прикладом подій весни 2014 року у Донецькій та Луганській областях України”. Жінка придбала тротилову шашку та попросила знайомого виготовити на її основі вибуховий пристрій з дистанційним підривом. Знайомий шашку взяв, але одразу пішов із нею у СБУ. Суд засудив харків’янку до 5 років позбавлення волі, однак від покарання вирішив звільнити на випробувальний термін.

 Встановлений у Харкові на честь вояків УПА пам’ятний знак-камінь у 2006 році знесли екскаватором члени проросійської “Євразійської спілки молоді”. Пам’ятник відновили, однак у 2013-му його знову знесли невідомі особи. На місці було встановлено металевий хрест, але у лютому 2014-го невідомі знищили і його. Навесні 14-го було встановлено новий тимчасовий пам'ятний знак, але у грудні 2014 року його пошкодив вибух, вчинений невідомими. Знак знову відновили, але акти вандалізму не закінчилися — зокрема, у 2017 та 2018 роках пам’ятник обливали фарбою.

Відзначилася й уродженка Росії, що мешкає у Хмельницькому, яка “надала добровільну згоду представнику РФ у наданні допомоги у проведенні підривів військовослужбовців 8 полку спеціального призначення”. Від водія автобуса “Бендери-Одеса” вона отримала сумку з продуктами харчування, в якій у пачці з-під кави був захований саморобний вибуховий пристрій з двох тротилових шашок та пластиду, в який було впресовано підривник типу УЗРГМ. Далі жінка була затримана СБУ та наразі засуджена до 6 років позбавлення волі.

ВІЙСЬКОВИЙ КВИТОК “ДНР” ЯК СУВЕНІР

Найпопулярніший злочин серед засуджених за діяння, пов’язані з “ДНР/ЛНР” — це організація та проведення нелегальних референдумів (29 вироків зі 100). Варто зазначити, що сісти за таку “дрібницю” в Україні практично неможливо — як свідчить практика, термін з 99% імовірністю буде умовним.

Інші 23 вироки стосуються безпосередньої участі у бойових діях. У випадках, коли обвинувачений не продовжує воювати за “ДНР” або “ЛНР”, а так чи інакше повернувся в Україну та вже дає свідчення в суді, у його промовах неодмінно траплятимуться перли на кшталт “…бачив як інші стріляли, але сам не стріляв”. Але деякі історії прекрасні повністю — як от життєвий шлях громадянина України 15 січня 2019 року засудженого до 4 років ув’язнення Бориспільським судом Київської області. Як розповів чоловік, до війни він 13 років прожив у Греції, звідки його депортували через проблеми з документами у лютому 2014 року. В Україні він мав отримати новий закордонний паспорт, однак на момент його прибуття додому “паспортні столи закрили, а архіви вивезли в сусідні області”. В інших містах його, водночас, запевняли, що закордонний паспорт можна зробити лише за місцем його реєстрації. Тому чоловік просто чекав, коли ситуація на Донбасі стабілізується, підробляв на базарі, потім на складах гуманітарної допомоги. Згодом, за його словами, він став “слідкувати за порядком” у військових гуртожитках, а пізніше — на штабі, де здійснювався прийом до батальйона “Оплот”. Там йому пропонували підписати контракт, але він нібито відмовився. Зате коли запропонували отримати військовий квиток “ДНР” —”погодився, але лише для того, щоб мати даний квиток як сувенір”.

У кінці вересня 2015-го чоловік поїхав з Донецька у Москву, але у травні 2017-го його депортували з РФ в Україну. Вже у аеропорту дізнався, що в’їзд в Україну йому заборонено. Намагаючись з’ясувати ситуацію, він віддав працівникам аеропорту свої документи, серед яких був і військовий квиток “ДНР”

18 вироків зі 100 припадає на такі ж, як у попереднього героя, випадки “безневинного” перебування у лавах незаконних збройних формувань. Але все ж таки не у гуртожитках та мобілізаційних штабах, а на блокпостах. Незмінний атрибут такого чергування — це дерев’яна палиця: “…перебуваючи на блокпосту в цивільному одязі з використанням дерев’яної палиці здійснював незаконну перевірку багажу, документів та автотранспорту…”

“ТЕХНИКУ ОТДАЮТ НАЦИКАМ, ПРАВОСЕКАМ, ВСЕЙ ЭТОЙ МРАЗОТЕ”

10 вироків зі 100 пов’язані зі збором та передаванням інформації щодо позицій, дислокації, чисельності, маршрутів пересування сил та засобів Збройних Сил України та інших військових формувань України. При цьому один з засуджених за це “не сприймав свою діяльність як вчинення злочину, оскільки не розумів можливих наслідків”, інша — “ніколи не думала, що така інформація може використовуватися для знищення ЗСУ”.

Але найцікавіша історія цієї серії — безумовно, історія київського майора міліції, колишнього бійця спецпідрозділу “Беркут”, який з початком бойових дій поїхав у відрядження в АТО. Під час виконання безпосередніх службових обов’язків майор одночасно “здійснював збір та передачу активним учасникам терористичної організації “Донецька Народна Республіка” інформації щодо розміщення блокпостів, озброєння, переміщення і розташування особового складу та військової техніки підрозділів АТО, чим сприяв діяльності зазначеної терористичної організації”. У матеріалах його справи — чимало розшифровок телефоних розмов: “Техники нет. 14 БТРов стоит поломанных под Изюмом, сегодня приволокли 15ый. (…) Технику отдают нацикам, правосекам, всей этой мразоте. Дальше. На блокпосту возле завода метров 700 от блокпоста стоит 3 штуки САУ и один танк спрятанные…”

У переліку обставин, які могли б пом’якшити провину екс-беркутівця, — і позитивні характеристики, і нагороди, і здобутий під час передачі інформації на той бік статус учасника бойових дій, і хвороба хребта… Але одна причина просто епічна — майор “є позаштатним кореспондентом журналу “Чотири сезони”.

Як підказує Гугл, “Чотири сезони” — це перший глянцевий журнал у “ДНР”.

Наступна категорія (8 вироків) — це “інформаційні” злочини. На окрему увагу тут заслуговує контрактник Збройних сил України (!), якого суд зобов’язав сплатити штраф у розмірі 10 тис. грн за його дописи у соцмережах. “…”И мы все обязаны бороться за независимость свободных государств ЛНР и ДНР в составе Новороссии, а не жидобандеровской украины”, — наприклад.

Інші 7 вироків — це як аналогічні справи щодо сепаратистських закликів у соцмережах (але вже не від чинних українських військових), так і заочні вироки ведучим пропагандистських телепрограм на телебаченні “ДНР-ЛНР”.

“АРМІЯ РЕСПУБЛІКИ, В ЯКІЙ Я ПРОЖИВАВ”

Найбільше термінів умовних — випробувальні терміни отримали 43 особи зі 100.

А рекордсмен зі зворотного боку — з найбільшим терміном позбавлення волі — це засуджений до 15 років з конфіскацією полковник. Однак він громадянин РФ та судили його, на жаль, заочно.

Варто зазначити,що зі 100 вироків, з якими ми ознайомилися, у присутності обвинувачених було винесено 73. Інші ж 27 — як кажуть правники, in absentia.

Загалом вироки у заочних судах виходять суворіші, ніж за умови присутності обвинувачених. Але навіть незважаючи на особисту присутність чомусь не дуже щастить тим, хто на фронті заблукав та випадково вийшов на українських військових. Історій таких не бракує.

“…Після бою вони прочісували місцевість і затримали ОСОБА_1 Під час затримання ОСОБА_1 розповів, що брав участь у діяльності “ДНР” безпосередньо беручи участь у бойових діях. Під час затримання обвинувачений був у стані алкогольного сп'яніння, одягнутий був у військову форму, при собі в обвинуваченого був автомат Калашникова без магазину та військове посвідчення “ДНР”, — так потрапив до наших боєць З мотострілецької бригади “ДНР”, нині засуджений до 9 років та 6 місяців ув’язнення.

“…Вночі прийшли на позицію “Кікімора”, вранці відпросився і пішов не тією дорогою та помилково вийшов на позиції ЗСУ, де був затриманий. Прослужив з 14 жовтня 2016 року по 05 травня 2018 року, тобто до моменту затримання”, — короткий опис ще одної складної життєвої ситуації — ситуації засудженого, який має провести у в’язниці 10 років. Незважаючи на те, що під час допитів він “заперечував, що він брав участь у терористичних організаціях, вважаючи, що пішов служити до армії республіки, в якій проживав”.

Інший вирок випадково висвітлює бентежне життя бійців “ДНР”, які продають одне одному зброю.

А також із судових документів стає відомо, що розвіднику з позивним Малий дали 10 років. Бійці ЗСУ затримали його у районі Широкиного.

А от наприклад “контрактника” “ЛНР”, який у 2017 році втомився від “армії республіки” та разом з дружиною та дітьми переїхав у Вишневе Київської області, де влаштувався на роботу, навесні 2018 року затримали зовсім не силовики, а активісти — впізнали ворога по фото. Вирок доволі скромний — чотири роки. Хоча насправді неможливо сказати, чи не був він причетним до тяжких злочинів — адже суд “визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оскаржуються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого”.

На основі матеріалів справ №233/6108/18, № 243/12939/18, № 200/17304/18, № 243/775/19, 296/2803/16-к, № 727/8119/18, № 359/8408/17, № 243/3571/18, № 686/9801/17, № 233/6019/17Ю, № 766/10952/17, № 233/3432/16-к, № 318/2842/16-к, № 233/3326/18, № 263/1629/17, № 607/4329/17, № 310/5529/15-к, № 607/491/17, № 328/1796/18, № 314/8121/16-к, № 461/1350/18, № 221/8121/18, № 408/2044/18-к, № 640/14828/18, № 233/509/19, № 242/5495/16-к, № 264/6150/18, № 223/848/18, № 221/7466/18, № 229/478/19, № 243/921/19,№ 219/12035/18, № 311/614/17, № 263/13077/17, № 221/1283/18, № 234/16426/18, № 225/5744/18, № 428/8931/15-к, № 623/757/15-к, № 727/8850/18, № 242/4942/16-к, № 415/7339/15-к, № 325/1002/16-к, № 221/2636/17, К № 233/5414/16-к, № 243/11478/18,№ 233/3032/18, № 727/454/18, № 761/24238/18, № 426/15638/18, № 727/3810/18, № 243/12216/18, № 727/3812/18, № 219/5089/15-к, № 235/8373/15-к,№ 328/1471/17, № 423/3230/18, № 328/2160/17, № 408/2046/18-к,№ 415/169/19,№ 233/1051/18, № 630/475/18, № 233/558/17, № 415/5386/16-к,№ 607/10411/17, № 233/4963/18, № 208/10193/14-к, № 640/10659/18, № 243/8929/15-к, № 346/3673/18, № 428/12757/18, № 419/2831/18, № 408/3303/18-к, № 423/3405/18, № 750/2467/18, № 243/12429/18, № 234/403/18, № 233/3247/18, № 243/12630/18, № 229/1042/18, № 263/13428/18, № 234/17016/18, № 233/5665/18, № 234/9347/18, № 219/2370/18, № 229/4671/18,№ 229/5089/18, № 229/2708/18, № 243/11478/18, № 234/5657/18, № 127/13/18, № 127/26248/18

 Валерія БУРЛАКОВА