Собака на сіні

До речі, моїми зусиллями. Я витратила на це більше року, і добилася цього майже шантажем Яценюка і Авакова. А ще я публічно на засіданні антикорупційного комітету ВР Лещенку та іншим пояснювала, що ми з нею одна команда, що я ручаюся за Тищенко своєю репутацією.

Чому? Думаю мене важко звинуватити, що я була нещирою в боротьбі проти Сім'ї, Фірташа, Іванющенка тощо. Проте ця боротьба не завершена. Їх кошти розхитують країну так, що ми можемо її втратити: вони маніпулюють громадською думкою, підтримують корупційну систему політики. А Путін спостерігає на наші ігри з вогнем, і чекає свого часу. В нас не буде іншого шансу, якщо ми не заблокуємо потік цих грошей. А Олена Тищенко має для цього унікальний досвід.

В 2012 -2013 році вона працювала юристом відомого казахського олігарха Мухтара Аблязова, який мав необережність почати фінансувати в Казахстані усе, що рухається, якщо воно опозиційне Назарбаєву, який (як це зазвичай буває у президентів країн СНД) вважав себе довічним власником країни.

Однак Аблязов переоцінив силу своїх мільярдів адже трон Назарбаєва підтримувався Путіним (наприклад для того, щоб Казахстан визнав український Крим російським). Отож Казахстан ініціював сотні судових процесів на Заході, повністю блокувавши активи Аблязова за звинуваченням у відмиванні коштів. Будь-який сплеск фінансової активності Аблязова в опозиційних справах давав казахським слідчим нову ниточку, яка вела до його рахунків за кордоном, які миттю арештовувалися в рамках цивільних позовів. Так за короткий час масштабна опозиційна діяльність Аблязова в Казахстані стиснулася до мізерного — одного сайту.

Олена Тищенка в той найгарячіший час була юристом Аблязова, вона захищала в судах його активи від арешту. Однак 1 млрд. доларів вкладених Астаною в судові процеси, допомога Путіна та Януковича зробили свою справу: в 2013 році Аблязов був арештований у Франції по запиту української сторони, а його юриста Олену Тищенко кинув за грати Путін в Росії. Коли в Україні почався Майдан вона сиділа в московському СІЗО.

Однак досвід вона отримала унікальний. Адже справа Аблязова приклад того, як Назарбаєв знищив сильного та багатого політичного опонента, скориставшись могутньою зброєю — Західними судами. І нам треба було давно скористатися цим досвідом. Тим паче, що початкова позиція у нас моральніша і сильніша, адже ми боремося не з опозицією, а з ворогами нашої держави, які визнані на Заході злочинцями. Чимала кількість їх рахунків вже арештована і нам не треба ховати репресивні наміри за цивільними позовами. А ще ми маємо додатковий бонус: крос-координатор судових процесів проти Аблязова, що має унікальний досвід, виявилася українською громадянкою, яка хоче послужити своїй країні.

Я давно намагалася достукатися до впливових осіб в цій державі, щоб Олена отримала інструмент здійснювати діяльність в темі повернення активів. При чому зауважу для тих, хто шукає в призначенні її шкурний інтерес: в цій роботі навіть теоретично неможливо повернути активи куди небудь окрім держави. Єдиний варіант, як можна спрацювати в інтересах “янучар” — нічого не робити. Проте Україна в цьому напрямку рухається вже півтора року. Тому я хапаюся і за цей мізерний шанс- спробувати запустити роботу департаменту МВС з повернення активів. Хоча це лише пів машини, але ми намагаємося, щоб ВОНО поїхало.

І мені зрозуміло чому Тищенко поливає брудом Інтер. Фірташ-Льовочкін-Бойко не зацікавлений, щоб поїхало. Але навіщо це робить Лещенку?

Навіщо ці дешеві журналістські трюки, писати що Тищенко “8 років!!! значилася в декретній відпустці та на лікарняному в апараті Верховної Ради” і при цьому не писати скільки у неї дітей. Для того, щоб викликати у читача бурхливі емоції типу: “У-у-у зараза ця Тищенко, моя дружина 3 роки була в декреті, а ця 8 років собі організувала-аферистка”, так?

Так от спочатку заповню цю прогалину — у Олени четверо дітей, другі пологи в неї почалися на помаранчевому Майдані, а в російську в'язницю її кинув Путін, коли молодшій донці було лише два роки”. Так, це правда, що перебуваючи у декретній відпусці, що затягнулася народженням ще двох дітей, вона отримала серйозну освіту в Британії стала магістром міжнародного бізнес-права, почала закріплювати знання практикою, за дуже короткий час стала крос-координатором в захисті Аблязова.

Проте, на моє глибоке переконання — форма завжди важливіша за зміст. Завжди! І якщо говорити про звинувачення Лещенка, що Тищенко не мала права бути держслужбі та одночасно займатися приватною юридичною практикою, то форма справді не на користь Олени. Закон забороняє сумісництво, навіть коли людина фактично не працює на посаді, перебуваючи у декретній відпустці.

А тепер поговоримо про зміст. Перше: декретна відпустка це не абищо, вона дає мамам єдину перевагу — зберігає за ними місце роботи. Саме тому Олена за неї і трималася: вона хотіла повернутися в Україну. Повернутися з британською освітою, зі знанням міжнародного права, щоб працювати над законами України. Не так багато з тих, хто виїхали за кордон плекають мету зробити Україну краще, правда?

Друге. Навіщо прийнятий закон про несумісництво? Відповідаю: з антикорупційною метою.

Державний службовець не має права працювати в приватному бізнесі, тому що виникають корупційні спокуси використати службові важелі для успіху бізнесу. А тепер поміркуйте: які корупційні важелі хоч теоретично могла мати консультант комітету ВР в декреті за кордоном. Якщо не має місця злочину, об'єкту злочину, мотиву злочину про яку корупцію може йти мова?

Отож хочу спитати Лещенка: в країні, де стільки корупції будемо оформлювати корупційні протоколи лише на тих, хто не здійснив корупційний злочин? Це ж не справедливо? Ми ж на Майдані стояли за справедливість і набиралися кримінальних справ, як собаки бліх, бо нам важливий був зміст, а не форма. А для депутатів це повинно бути важливіше стократ. Адже хіба ми не для того, щоб міняти закон, якщо раптом стикаємося, з тим що щось законно, але не справедливо?

І я би ще зрозуміла, якби причина була в особливо загостреному чистоплюйстві, однак в інших справах Лещенко не демонструє такої принциповості.

Ось наприклад допис Лещенка на фейсбуці під назвою: “Кабмін саботує призначення головного опонента Коломойського в “Нафтогазі”.

Мова йде про Андрія Пасішника, який вже більше року працює виконавчим директором “Нафтогазу”, і в своєму дописі Лещенко обурюється що цю “святу людину” кабмін не призначає членом наглядової ради “Нафтогазу”.

І при цьому Лещенко мовчить, що Пасішник три роки до призначення працював в бізнесі Єремеєва (в час написання блогу з ним ще не сталася трагедія). А отже Лещенко відстоював зовсім не опонента Коломойського, який бореться за державні інтереси, а ставленика іншої олігархічної групи, до якої дуже багато питань. І тут не треба шукати бліх, як у випадку з Оленою, корупційні схеми цієї групи масштабні та грубі.

Наприклад, той же Пасішник був паралельно призначений керівником спостережної ради “Укргазвидобування”. І я особисто розслідувала, як “Укргазвидобуванням” в березні цього року за безцінь продало бензин А-80 на аукціоні фірмі з пулу Єремеєва, а потім цей самий бензин “ВОГ” за ринковою ціною перепродав армії. Лише на одній цій операції було покладено в кишеню 80 млн. грн. Заробляєм на війні, так?

А ще за час депутатських канікул розслідувала, що в нас коїться зі сплатою ренти підприємствами, що мають договір спільної діяльності з “Украгазвидобуванням”. Зауважте: підприємства депутатів з “Волі Народу” Онищенка (кадирова) і Москаленка не заплатили 1 млрд. грн ренти за півроку! І все це під пильним оком Пасішника і жодного блогу Лещенка...

Так що вибачайте, я краще буду допомагати “аферистці Тищенко”, що працювала в декреті, аніж “опоненту Коломойського” що одночасно є дахом Кадирова.

А ось ще один приклад подвійних стандартів. Якось Лещенко написав обурливий проте справедливий пост, як генпрокуратура підіграла Іванющенку, щоб він зміг розблокувати арештовані рахунки за кордоном.

Разом з тим Лещенко мириться з колегою по фракції менеджером Іванющенка Олегом Недавою, і в БПП мене ніхто не підтримав в питанні звернення до президента з проханням ініціювати виключення людини Юри Єнакіївського з коаліції. А мені не байдуже, бо бути з Недавою в одній коаліції це фактично означає бути членом ОПГ Юри Єнакіївського. І до речі, зараз це ОПГ банкротить “Артемсіль”. А де Лещенко, член антикорупційного комітету? Бореться з Оленою Тищенко? Чи депутати своєї фракції табу для атаки Лещенка? Але хіба це нормально? Я вважаю, що це боягузливо.

Лещенко може поцікавитися у Пташник з “Самопомочі”, яку роль я зіграла, щоб відомий законопроект, що забирає у Коломойського контроль над “Укрнафтою” пройшов економічний комітет Верховної Ради. Хоча як відомо голова комітету Іванчук, член моєї фракції, гальмував цей процес.

Отже справ не в чистоплюйстві: чому ж тоді Лещенко трупом лягає, щоб тільки не запрацювала Олена Тищенко? Хоча успіхи у неї з'явилися в перший же тиждень роботи: Олена знайшла 80 млн. доларів арештованих в Латвій в рамках вже розслідуванної справи відмивання коштів офшорам за якими стоять українські бенефіціари, серед яких Курченко.

Я допомагала Олені достукатися в генпрокуратуру, бо департамент МВС лише півмашини, бо перейняти справу і арештовані кошти українська сторона може лише за зверненням генпрокуратури. А останній строк спливає, до речі, в кінці цього року.

Однак генпрокуратура на звернення від МВС спочатку відреагували так: “Фінмоніторинг нам нічого не повідомив, значить нічого не має”. Кажемо: “Є, ось лист від латвійського слідчого”. А нам: “Не знаємо і знати не хочемо”. Довелося зустрічатися аж з Генпрокурором. Тепер начебто співпрацюємо.

Це маленька ілюстрація з чим доводиться мати справу і в яких умовах працювати. Проте, хто сказав що буде просто? Адже мова йде про гроші олігархів. Вони мають безліч своїх агентів в системі влади, вони атакують через свої ЗМІ. Зауважте, як тільки Лещенко надрукував свій пост, Інтер Фірташа зразу з цього зробив сюжет про “аферистку Тищенко”.

Мені кажуть: “Ну якщо її так облили брудом. Хай хтось інший займеться поверненням активів. Невже інших не має?” І я відповідаю: “Не має”.

Справа в тому, що найкращі українські юристи України працювали на українських олігархів. Це логічно: олігархи наймали найкращих. А Тищенко розквітла за кордоном, тому не має з нашим “квітничком” нічого спільного. В неї була єдина практика в Україні в олігархічних справах: вона працювала над позовом стосовно...реприватизації “Криворіжсталі”. Тобто на стороні держави проти олігархів Пінчука і Ахметова.

І не треба звинувачувати її в діяннях Аблязова, як це зробило путінське слідство, і проплачені Астаною ЗМІ, адже тоді треба всіх адвокатів оголосити поза законом.

Тому атаку Лещенка я можу пояснити одним: це реакція собаки на сіні.

Лещенко входить в коло осіб, які ще до Майдану монополізували західні гранти, а після Майдану — роль комунікаторів з Заходом від громадськості. Вони щиро вважають, що повинні бути “смотрящими” в боротьбі з корупцією, в повернені активів, при чому в їх розумінні це не конкретні справи, а організація конференцій, створення нових органів, поїздки закордон, виступи в ЗМІ отримання під все це грантів. І не важливо, якщо не має конкретного результату, бо тоді нові гранти, і піар, як нас всі здали. Тобто знову форма, а не зміст. Також зауважу, що будь- яка монополія агресивна, вона не терпить конкуренції. Тому будь кого, хто працює в тих же темах не з їх кола, вони починають знищувати в публічному просторі. Так вони роблять зараз з Оленою, так вони зробили зі мною в уряді.

І, якщо Лещенко назвав Тищенко “аферисткою”, я хочу спитати, а як тоді можна назвати людину, що своїми журналістськими розслідуваннями підняла людей на Майдан проти Януковича, але не була з ними під гумовими кийками і кулями, а відсиджувалася в США?

І знаєте, якщо кляті гроші Януковича, Фірташа, Льовочкіна, Іванющенка зараз не зупинити, вони розгойдають країну і кинуть нам під Путіна, мені плювати, де буде Лещенко, бо я буду з моєю країною до кінця.

Тому я буду підтримувати Тищенко та інших, які роблять конкретні справи в інтересах країни, скільки би брехні та бруду на них не виливали в публічному просторі.